Світ Оммма, сила коріння та казки про Ірпінь | Таша Торба
До студії "ПОГЛЯД Інтерв'ю" у Бучі завітала Таша Торба (справжнє ім’я — Наталія Череднюк). У розмові з ведучою Марією Марчук гостя розповіла про повернення до коріння, відновлення сил під час війни та дитячий всесвіт, який виник навколо казок про доброго духа ірпінського лісу — Оммма.
Таша Торба згадує, що її зв'язок з Ірпенем змінився під час найважчих випробувань — у період окупації. Саме тоді, вигрібаючи наслідки руйнувань із власного пограбованого дому, вона відчула, як пустила глибоке коріння в цю землю. Це почуття любові до міста дало поштовх для створення першої казки про Оммма — духа, що уособлює силу, яка допомагає українцям вижити й втриматися у часи дестабілізації.
За два роки Оммм перетворився з поодинокої історії на цілий дитячий світ: було створено школу Оммма, дитячий садок "Котигорошко", театральні вистави та ляльок-персонажів.
Наразі авторка пише вже четверту книгу, яка за запитом дорослішаючих читачів матиме детективний сюжет, придуманий спільно з дітьми. Книги мають свій кольоровий код: перша — зелена (про ліс), друга — фіолетова (про чарівність і пробудження сили), третя — блакитна (історія пташеняти Дзвіня).
Разом із екологинею Наталією Василенко Таша Торба реалізувала проєкт "Дубостежка". Замість сухої нумерації, ірпінським віковим дубам дали імена видатних історичних постатей та справжніх героїв міста.
Це було зроблено для того, щоби діти сприймали дерева як живих поважних істот — "дідусів", до яких варто звертатися шанобливо. До проєкту активно залучили малечу: діти самі вигадували казки, малювали ілюстрації, а потім професійно та емоційно озвучували відеоряд.
Найстарішому дубу на маршруті — понад 600 років, і письменниця ділиться дитячою мрією: доторкнутися до нього й ретроспективно побачити світ його очима.
Педагогиня зазначає, що сучасні діти, народжені під час повномасштабного вторгнення, мають надзвичайну, але вимушену якість — миттєву адаптивність до тривог, сирен та змін обставин. У своїх освітніх закладах Наталія намагається дати дітям відчуття стабільності через завершені короткострокові проєкти, традиційні народні свята та родинне єднання, де батьки та малюки разом створюють вистави чи варять куліш.
Вона наголошує, що патріотизм не має бути примусовим чи складатися з порожніх гасел. Національна ідентичність закладається природно — через мамину колискову, приказки, гру та автентичні звуки. Саме тому до дітей у садок щоп'ятниці приходить кобзар Віталій, аби звучання старосвітської 15-струнної кобзи та козацькі балади стали для них рідними змалечку. Також до уроків про ліс залучають поета і мисливця Юрія Ключника.
Важливою віхою розвитку всесвіту Оммма стала співпраця з ГО "Соціальна єдність". Завдяки цьому першу книгу було адаптовано для жестомовних дітей — виявилося, що до Оммма таких книг в Україні просто не існувало. Кожна сторінка видання має QR-код, який веде на відеоряд із сурдоперекладом. Таша особисто проводить презентації в абсолютній тиші у різних містах України та ділиться зворушливим спостереженням: коли вона підписує книги й запитує глухих дітей про їхні мрії, жодна дитина не каже "я хочу чути" — усі вони бажають лише Перемоги.
Таша Торба розробила та подала на Громадський бюджет проєкт — екохаб "Резиденція Оммма" в ірпінському лісі. За її задумом, це має бути інтегрована у ландшафт споруда з лісовим театром, кінотеатром та цехами творчості. Там діти зможуть вчитися екосвідомості: наприклад, переробляти пластикові кришечки на брелоки або пророщувати й висаджувати жолуді вікових дубів по всій Україні.
Головна деталь резиденції — засклений офіс "Гарячої лінії Оммма". На думку мисткині, дітей потрібно вчити вчасно звертатися за допомогою. Дитина зможе зателефонувати лісовому герою (роль якого виконуватиме актор), довірити секрет чи поділитися проблемою (наприклад, через погану оцінку), яку боїться розказати документованим дорослим.
Наприкінці розмови Таша Торба відверто ділиться особистим. Її "шалена місія" з відновлення проєктів призвела до вигорання, через що вона свідомо відмовилася від прибутків, спрямовуючи всі кошти на розвиток дитячого простору.
Проте війна навчила її важливій істині: "іноді сила в тому, щоб сказати — мені потрібна допомога". Вона вчиться делегувати обов'язки та ставити себе на перше місце, щоби мати ресурс ділитися досвідом з іншими. Своє відновлення Наталія знаходить у тиші, самотності, співах, малюванні наодинці та спостереженні за природою у власному домі, де її завжди чекає улюблена чорна кішка Кава.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.