Андрій Іванець: Пам’ять сильніша за руїни. Історія однієї книги зі знищеної ворожим дроном школи
На жаль, в інформаційному полі 12 листопада майже непоміченим пройшов 100-річний ювілей народного художника України та колишнього політв'язня Володимира Куткіна (1926–2003) - медіа цю дату здебільшого оминули. Попри те, що твори художника зберігаються у низці українських музеїв та приватних зібрань, у публічному просторі ювілей підтримав передусім Музей Голодомору.
Фото - Володимир Куткін — видатний український графік, живописець, монументаліст та народний художник України
Тим ціннішим для мене є відгук добровольця першої хвилі у 2022 році науковця, музейника, поета, а нині бійця Нацгвардії Олександра Хоменка під дописом про митця. Володимир Куткін створив кілька серій графіки та живопису, серед яких "Голодомор 1933-го", "ГУЛАГ", "Україна. Образи героїчної доби". Особливу роль у його творчості відігравала і шевченкіана. Був навіть випущений у 1964 році конверт з його гравюрою поета. Двічі митець ілюстрував і видання "Кобзаря" Тараса Шевченка - у 1963 і 1986 рр.
Фото - Олександр Хоменко (нар. 7 червня 1968, смт Гостомель Київської області) — український історик, кандидат історичних наук (2016), поет, есеїст, музейник і військовослужбовець.
"Ще школярем, у брежнєвські часи вперше побачив його графіку - як ілюстрації до виданого 1981 - го, здається, томику новел Григорія Косинки. Цензурованого, зрозуміло, та все ж Косинки. Ілюстрація до новели "Циркуль"вразила особливо: спорожніла від відчаю людина на голій, випаленій землі. І смертельне Сонце безвиході над ним. Потім, уже в 90-х, про його ГУЛАГ-івський цикл в альманасі "Артанія" читав.
А цьогоріч, влітку, знову зустріч із його роботами, ще коли наш батальйон Свобода на Добропільському напрямку стояв. Зайшли там в одну школу, побиту Шахедами, всюди проломи, купи цегли, кіптява, по класах розкидані парти та стільці, і стенд обгорілий на стіні в коридорі - "Гордість нашої школи". Хлопці в строгих костюмах, дівчата у вишиванках. Хтось отримав грамоту на Конкурсі Петра Яцика - теж на стенді вона...
У підвалі - бібліотека, встигли туди знести стосами книги, тому не згоріли. Ходив там, дивився, більшість російською, совєцької ще штамповки, але й українські книги також, і цікаві. Серед них "Кобзар" з ілюстраціями Володимира Куткіна, на берегах сторінок помітки збереглися - вчителів чи учнів? А вгорі, на бетонному перекритті підвалу над бібліотекою обпалений мотор Шахеда. Бойова частина спрацювала і рознесла там все, а мотор просто обгорів і відвалився...
Погортав "Кобзар", поклав із кількома іншими книгами собі в рюкзак, згодом, уже в Києві передав у фонди рідного НМІУ. І на кожній книзі - бібліотечний штамп школи, якої вже немає. Із міста, якого теж немає.."
Андрій Іванець — український історик, публіцист та громадський діяч.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.