"Іноді найважливіше – це підтримати людей, які готові діяти". Інтерв’ю з Лідією Савенко, головою правління Фонду Боярської громади
У Боярці на Київщині відновлюють історичну будівлю "Дача", досліджують стан вікових дерев за допомогою спеціального обладнання, облаштовують компостери та підтримують невеликі ініціативи мешканців. За цими справами стоять люди, яким небайдужий простір, де вони живуть. Із 2020 року Фонд Боярської громади допомагає таким активістам знаходити ресурси для втілення власних ідей: від екологічних та освітніх проєктів до збереження культурної спадщини. В ексклюзивному інтерв’ю для медіа "Погляд" голова правління Фонду Боярської громади Лідія Савенко розповіла, як під час повномасштабної війни змінилися пріоритети організації, чому важливо підтримувати навіть невеликі ініціативи місцевих активістів та як 300-річний дуб став приводом для фахового дослідження.
– Пані Лідіє, розкажіть, будь ласка, про Фонд Боярської громади: з якою метою його створювали та які завдання сьогодні є пріоритетними?
– Фонд Боярської громади ми зареєстрували у 2020 році, під час пандемії COVID-19.
Ідейною натхненницею його створення була Марія Іванівна Кириленко, яка стала співзасновницею фонду разом зі мною. Вона хотіла, щоб ми проводили конкурси місцевих проєктів і залучали до їх реалізації ресурси самої громади. Власне, у цьому й полягає принцип нашої роботи – фонд підтримує місцеву активність і допомагає залучати локальні ресурси.
Якщо говорити більш офіційно, то фонди громад розвивають місцеву філантропію та підтримують ініціативи мешканців.
Сьогодні серед наших пріоритетів – розвиток проєкту "Нове життя старої Дачі" і громадського простору "Дача" та продовження конкурсів проєктів, які ми проводимо кілька разів на рік. Вони мають різні бюджети, але вже сформувалося коло постійних донорів і авторів проєктів, які чекають на нові конкурси та готові реалізовувати свої ідеї на благо громади.
– Які ініціативи можуть отримати підтримку фонду?
– Ми проводимо тематичні конкурси. Це можуть бути проєкти з благоустрою, освіти, культури та інших напрямів. На початку ми експериментували з різними форматами фінансування. Коли мали можливість залучити кошти великого гранту, підтримка окремих проєктів сягала навіть 75 тисяч гривень. Але згодом зрозуміли, що на нашому рівні найкраще працює підтримка невеликих місцевих ініціатив. До того ж ми переважно співпрацюємо не з громадськими організаціями, а з ініціативними групами мешканців. Тому намагаємося робити фінансування доступним, а суми підтримки – помірними, зазвичай до 30 тисяч гривень.
– Як змінилася діяльність фонду після початку повномасштабного вторгнення?
– Дуже змінилася, але ненадовго. Ми почали займатися тим, чого ніколи не планували робити й не знали, як організувати. Але фонд уже існував, мав можливість допомагати, тож ми не могли стояти осторонь. Зокрема, на початку повномасштабного вторгнення допомагали з ліками. Мешканці, які встигли виїхати з громади, передавали необхідні препарати тим, хто залишився. Потім займалися гуманітарною допомогою, причому охоплювали не тільки Боярську громаду, а й значну частину області.
Сьогодні ми зосереджені на розвитку та підтримці місцевих ініціатив, зокрема на відновленні історичної будівлі, об’єкта культурної спадщини, де облаштовується простір "Дача", щоб людям було приємно там збиратися.
– Чому, на вашу думку, для розвитку громади важливо підтримувати ініціативи у сферах довкілля, культури та облаштування спільного простору?
– Люди різні, і проблем у громаді багато. Активних мешканців зазвичай небагато, але кожному з них відгукуються свої теми. Хтось готовий долучатися до культурних ініціатив, хтось – до екологічних чи освітніх проєктів. Щоб залучити якомога більше активних людей, ми й працюємо з різними напрямами.
Наприклад, у нас є конкурс "БЗкошт: Весна", який повністю фінансується з локальних коштів. Це невеликий волонтерський проєкт, присвячений благоустрою, екологічним і кліматичним ініціативам. На один проєкт можна отримати до 10 тисяч гривень, а загалом ми підтримуємо до десяти ініціатив. Особливість цього конкурсу в тому, що кошти збирають самі мешканці громади. Це не фінансування від міської влади, хоча окремі її представники також долучаються до зборів і є нашими постійними донорами. Основна частина внесків надходить від небайдужих жителів громади, які вірять у такий формат підтримки.
– Фонд долучився до проєкту "Боярка: кліматично активні". Чому ви вирішили зосередитися саме на кліматі та довкіллі? Які потреби громади побачили в цьому напрямі?
– Наш фонд має власний план дій щодо клімату. Він з’явився після одного з моїх навчань і допоміг визначити, де ми можемо бути найбільш ефективними та корисними, зважаючи на обмежені ресурси. Це робочий документ, який ми періодично переглядаємо й доповнюємо. Зараз уже добре визначили основні напрями й намагаємося втілювати їх на практиці.
Наталка Гаєцька – наша головна амбасадорка цих ідей.
Іноді найважливіше – це підтримати людей, які готові діяти. Власне, у цьому й полягає місія Фонду Боярської громади: допомагати таким людям реалізовувати свої ініціативи.
– Яку роль у реалізації кліматичних ініціатив відіграв проєкт "Боярка: кліматично активні"?
– Із цим проєктом до нас звернулася Анастасія Івашина, яку ми давно знаємо.
Останні кілька місяців співпрацювали особливо тісно. Вона хотіла реалізувати в нашій громаді власні ідеї та підтримати ініціативи, які вже існували, але потребували додаткового фінансування. Завдяки цьому вони отримали нове дихання, можливість продовження або глибшого опрацювання.
Наприклад, раніше Наталка встановлювала компостери в навчальних закладах. Тепер у межах проєкту ми можемо перевірити, як працюють компостери, встановлені два роки тому.
Загалом ця співпраця нас дуже підсилила. Завдяки Анастасії в громаді відбулося багато цікавого, що без її участі, мабуть, не вдалося б реалізувати.
– Наскільки легко сьогодні залучати людей до екологічних ініціатив, коли війна загострила чимало інших проблем?
– Не всі люди, навіть серед громадських активістів, цікавляться екологією та кліматом. Іноді ми стикаємося з певною опозицією. У громадському секторі теж є конкуренція: хтось збирає кошти для військових і не розуміє, навіщо інші займаються екологічними питаннями.
Але я завжди думаю: заради чого все це роблять військові? Щоб вони могли повернутися в громади, які принаймні не стали гіршими, а в ідеалі – стали кращими, ніж були до війни.
– Серед ініціатив мешканців – збереження вікових дерев на території навколо простору "Дача". Чому важливо, щоб такі проєкти виникали саме з потреб місцевих жителів?
– Ми намагаємося, щоб усі ініціативи максимально відповідали потребам мешканців. Тоді люди самі зацікавлені в їх реалізації та долучаються до роботи. Навіть якщо згодом проєкт втілює міська рада, мешканці продовжують стежити за процесом, додають власний досвід і фахові знання.
Такі заходи змінюють і саму спільноту. Люди починають більше помічати, зокрема, дерева. Здається, що вони завжди були поруч і їхня присутність є чимось само собою зрозумілим. Але сьогодні дерева потребують нашого захисту. Часто під час будівництва чи ремонтів дерева починають комусь заважати. Загалом у нас ще не сформувалося достатньо дбайливе ставлення до них. А ставлення до дерев багато в чому відображає ставлення до людини, адже вони нас захищають.
Ми дуже тісно пов’язані з природою, особливо з деревами, які ростуть тут десятиліттями й навіть століттями. На території простору "Дача" є дуб віком близько 300 років. Він виріс ще до того, як тут збудували саму дачу. Треба усвідомлювати цінність таких дерев. Через кліматичні зміни їм дедалі складніше виростати й досягати такого віку. Водночас вони безпосередньо впливають на добробут і здоров’я людей – і дорослих, і дітей.
– Яким ви бачите майбутнє простору "Дача"? Чи може він стати осередком громадських ініціатив і поштовхом до змін у Боярці?
– Дуже хотілося б, щоб так і сталося. Для нас це складний і амбітний проєкт, до якого ми прагнемо залучити якомога більше людей. Певною мірою він уже став джерелом натхнення для місцевих архітекторів, культурологів, істориків. Ми бачимо це за тими, хто приходить до нас і долучається до роботи.
Хотілося б, щоб простір "Дача" став точкою, від якої розходитимуться хвилі змін, поступово охоплюючи всю громаду. Усе починається з малого – зі свідомості невеликої групи людей. Згодом свідомих людей стає все більше, і зрештою до змін долучається ціла громада, а можливо, й не одна.
Ми хочемо, щоб люди самі пропонували заходи та ініціативи, ставали авторами програми, яка розвиватиметься в цій історичній будівлі.
– Які конкретні кроки передбачає кліматичний план фонду?
– Як я вже казала, Фонд Боярської громади має власний план дій щодо клімату. Не кожна громада має такий документ. Навчання і подальша робота над планом допомогли нам визначити найважливіші та найефективніші дії, які ми можемо реалізувати.
Один із визначених напрямів фонду – проведення тематичних конкурсів проєктів, до яких включені кліматичні питання. Коли ми розробили план, то зрозуміли, що маємо системно працювати в цьому напрямі, і провели перший відповідний конкурс.
Також ми визначили, що найефективніше працює комплексний підхід: адвокація, інформаційні кампанії, конкурси підтримки, тематичні заходи і поширення інформації в соціальних мережах. Коли всі ці інструменти працюють разом, результат може бути значно кращим.
У нас навіть є спеціальна таблиця, яка допомагає оцінити, що ми можемо зробити вже зараз, які ініціативи хочемо реалізувати, а які потребують більше зусиль. Це дає змогу визначати пріоритети й розуміти, з чого починати.
– Хто працював над цим планом і звідки фонд отримав відповідний досвід?
– Я проходила навчання, яке було організоване європейською мережею фондів громад і присвячене саме кліматичній тематиці. Фонди громад працюють не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу.
Навчання відбувалося англійською мовою, тому не всі наші колеги могли долучитися. Пізніше я презентувала напрацьоване команді, ми все обговорили, і в результаті в діяльності організації відбулися певні зміни, з’явилися нові напрями співпраці.
Згодом до нас приєдналася Наталія Гаєцька, яка допомогла посилити цю роботу й вивести її на новий рівень.
– Які результати проєкту "Боярка: кліматично активні" ви вважаєте найважливішими? Чи вдалося перетворити обговорення екологічних проблем на конкретні дії?
– Для мене однією з найцікавіших подій у межах проєкту стало дослідження дерев на території Боярської громади. Це було надзвичайно цікаво для багатьох людей. Мешканці заздалегідь записувалися на захід, телефонували й запитували, чи можна прийти раніше.
Фахівці з команди "Arbo Revolution" працювали з самого ранку до вечора, презентували свої напрацювання та досліджували дерева. Мені було цікаво спостерігати за цим процесом.
Це зовсім інший підхід до оцінювання стану дерев. Адже рішення про їхнє утримання чи видалення часто ухвалюють люди, які не є екологами або біологами. А тут фахівці використовували спеціальне обладнання, щоб дослідити внутрішній стан дерева. Це було схоже на кардіограму: зовні дерево може мати не найкращий вигляд, але дослідження показує, що його стан кращий, ніж здається. Або навпаки – на вигляд воно здорове, хоча всередині є проблеми.
Мені також було важливо, що на захід прийшли люди, які безпосередньо ухвалюють рішення щодо дерев. Зокрема, представники комісії з питань дерев і фахівці з відділу благоустрою, який відповідає за догляд за ними. Не завжди обрізку виконують правильно, але нам важливо знайти спільну мову й точки дотику з тими, хто безпосередньо працює в цій сфері.
Саме для цього й потрібні такі заходи – щоб фахівці, представники влади та активні мешканці могли спілкуватися, обмінюватися досвідом і краще розуміти одне одного. До нас також долучилося багато активістів з інших громад.
– Як фонд планує підтримувати екологічні ініціативи після завершення проєкту в листопаді 2026 року?
– Ми поінформували громаду, люди почули щось нове, побачили, як можуть працювати такі ініціативи. У березні 2027 року стартує черговий конкурс проєктів. Мешканці зможуть подавати свої пропозиції та реалізовувати їх у Боярській громаді на конкурсній основі.
Ми всі можемо бачити одну проблему, слухати ту саму інформацію, але пропонувати зовсім різні рішення. Саме цим цінні конкурси проєктів: вони дають змогу підійти до проблеми з різних боків і випробувати різні способи її розв’язання.
Звичайно, наші можливості обмежені бюджетом фонду. Але ми можемо тестувати рішення, які згодом, можливо, візьме на озброєння міська рада. У неї зазвичай більші фінансові ресурси, хоча зараз і там є проблеми з фінансуванням. Від міської влади очікують виважених рішень, а ми можемо дозволити собі експериментувати й помилятися. У нас менші бюджети, багато волонтерської роботи, але є можливість випробовувати різні підходи.
Тож після завершення проєкту ця робота триватиме. Вона велася й раніше, а тепер продовжиться на іншому рівні – зокрема, завдяки досвіду та новим знанням наших активних авторів проєктів.
– Що потрібно, щоб екологічна відповідальність стала частиною повсякденного життя громади, а не обмежувалася окремими заходами?
– Насамперед співпраця влади, громади та бізнесу. Зараз ресурси, особливо на проєкти щодо розвитку, справді дуже обмежені. Але іноді для покращення ситуації не потрібне велике фінансування. Достатньо змінити певну програму, політику або правила: робити те саме, але трохи інакше, витрачаючи стільки ж коштів або навіть менше. Наприклад, можна рідше косити газони. Це дасть змогу заощадити пальне й водночас сприятиме збереженню біорізноманіття.
Важливі й інформаційні заходи, на яких фахівці можуть пояснити, чому варто діяти саме так, і представити практичні приклади. Але отримані знання потрібно переносити в повсякденну практику, хоча б поступово.
Коли ініціативні групи мешканців реалізують власні проєкти, вони також спонукають міську раду змінювати підходи до роботи. Наприклад, приходять до ЖЕКу чи управління благоустрою вже не просто з пропозицією, а з коштами на її втілення. Тоді мешканці й комунальні служби, об’єднуючи зусилля та ресурси, разом можуть зробити більше. Це вже зовсім інший рівень співпраці.
– Що хотіли б додати про проєкт і подальші плани фонду?
– Я дуже рада цьому проєкту. Хотілося б, щоб таких ініціатив було більше. Щаслива, що він реалізовувався саме в нашій громаді, адже це нас підсилило. У нас уже був план дій щодо клімату, і в його межах ми встигли зробити певні кроки. Цей проєкт допоміг розвинути нашу роботу, залучити нових людей і посилити те, що ми вже робили. Для громади це дуже важливо.
– Дякую за розмову!
Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук, матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.
Відеоверсію цього інтерв'ю ви можете переглянути на YouTube-каналі "Погляд Інтервʼю".
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.