Наталя Ворожбит: Добіг кінця третій фестиваль “Протасів Яр”
Я була тільки на другий день, шкодую, що не більше, але боюся що більше емоційно не потягнула б. Кожен рік збираюся, але не можу написати про фестиваль, бо завжди отримую там емоційний роз..б, який складно описати словами. Ну але спробую.
Для мене це по-перше не десь там в Києві фестиваль, а на рідному Протасі, де я жила своє щасливе життя з 2004 по десь 2015 рік і з висоти червоного будинку спостерігала Інститут цукрових буряків, Протасів Яр, Володимирський, фактично весь Київ, включаючи дим від шин на Майдані по всьому горизонту.
Після пологового я вийшла вперше на прогулянку з малючкою і довго не могла роздуплить що за пам’ятник там встановили поки я народжувала. На яке таке 40-річчя захисту посівів цукрового буряку від… фашистських загарбників чи шо?! Ні, від інших шкідників… На честь захисту бетанолом. Пам’ятник цукровому бурячку - це мій любимий.
Мені там взагалі все рідне і змістовне. А сусідами були Римма Зюбіна і Станіслав Мойсеєв, з Римою ми гасали вночі на Майдан, а з Стасом працювали над "Квіткою Будяк", і як шкода, що я не знала тоді Світлану Поваля́єву, але я знала про Романа Ратушного і захоплювалась ним, ходила голосувати в Інститут Цукрового за нього на якихось районних виборах.
І от зараз геть інше життя і я там не живу і війна і немає Романа і Василя… Але є пам’ять про них, фестиваль, прекрасна громада Протасового Яру.
І от у суботу ми, під звуки повітряної тривоги, з’явилися на відвойованій у забудовників прекрасній галявині під виття повітряної тривоги (а вона там найгучніша у Києві). І плакати я почала приблизно хвилин за 20, коли зі сцени лунала кримсько-татарська музика, коли я дивилася на спину Світлани, а на нас дивилися два прекрасних її сина з великого банера, і поруч сиділи красиві люди, слухали, пили, спілкувалися, дуркували…
А я ховала під темними окулярами очі і вмовляла себе заспокоїтися. Але яке там, була застосована вся важка емоційна артилерія – на сцені сюрпризом з’явився Слава Вакарчук і заспівав нам пісень отак запросто.
А потім ми перейшла в актову залу Інституту, а там документальний фільм про Рому, такого неймовірного, а потім Ірма Вітовська-Ванца грала нашу "Київську перепічку" в непристосованому для цього приміщенні, але це була ідеальна локація, як і поза той рік для "Пиріг і батіг" і я вже не дуже приховувала своїх сліз і не тому що мене міг розчулити текст який я знаю на пам’ять, а тому що я відчувала як слухав зал, як він взаємодіяв з Ірмою, а за спиною сиділи дві мами з малюками, як я колись після прогулянки "в бурячку" і зазвичай діти страшно бісять на виставах, а тут вони були її частиною: мама пояснювала двохрічці хто такий Роман, а потім під час вистави пояснювала що звучать не справжні вибухи і тривога, що не треба боятися…
А на карематах сиділи організатори і реагували на кожен жарт, як група підлітків, і я їм була така вдячна… Я їм дуже вдячна за те, що вони це роблять попри все, вони мабуть самі до кінця не розуміють, що вони роблять.
І насправді я сама собі заздрила, бо почувалася такою живою, таким справжнім було все навколо, така квінтесенція вдячності, болю, любові… Ніхто і ніде не переживає подібне, точно, ну всьо, пішла плакать знову… Але це хороші сльози.
Наталя Ворожбит - українська письменниця, драматургиня, режисерка та сценаристка. Пише українською і російською мовами. Належить до напрямку "нова драма". Лауреатка Премії Women In Arts у 2020 році і Шевченківської премії у 2022.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Вас може зацікавити
Роздуми про фільм "Мирні люди" Оксани Карпович. Документальний фільм, в основі якого перехоплені розмови російських солдат з сім'ями в 22-му році.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.