Українські жінки у волонтерському русі — хто вони?
Волонтерка Тамара Горіха Зерня, авторка книги “Доця”, літа 2014 до весни 2016 року займалася активною допомогою фронту, розповіла у інтерв'ю Громадському радіо про жінок-волонтерок.
"Українські жінки — дуже щедрі і добре організовані, чуйні. Судясі з мого досвіду, більшість з нас почали цим займатися з початком бойових дій, з 2014 року. Переважно це було або фронтове волонтерство, або пов’язане зі збором коштів і допомоги пораненим. Моя мама досі не може заспокоїтись: її шикарний італійський плащ поїхав на рукавички військовим. Кажу: “Мамо, війна, що ж ти хочеш. Ми воюємо в тому числі, і твоїм плащем”. Ми воювали куртками цілої країни. Мені приносили італійські чоботи дівчата, для того, щоб можна було розпороть і халявку використати для рукавички", – наголосила вона.
Також за словами Тамари, зараз ці люди знайшли свою нішу й охоплюють значно ширший спектр тем. Враховуючи різного роду песимістичні, оптимістичні прогнози колег, всі розумієють, що треба провести певний аудит, подивитися на нашу готовність: прикинути, які ми маємо у своєму розпорядженні ресурси, і що ми можемо використати, якщо раптом прийдеться проводити швидку мобілізацію.
"Ми можемо пишатися тим, що Україна втримала цей фронт на двох напрямках, зовнішньому і внутрішньому. І величезна заслуга (в цьому — прим. ред.) чоловіків і жінок",– зауважила Тамара.