Ольга Посунько: Фільм «Я і Фелікс»
А ще, може, тому, щоб молодший син побачив шматочок дитинства свого старшого брата 1991 року народження.
Атмосфера 1990-х передана фантастично, що деяким глядачам навіть не сподобалося. Звісно, усі жили по-різному в усі часи, але чимало впізнаваного. Подекуди фільм здавався малодинамічним. Але тоді я подумала і згадала, що у 90-ті відчуття часу теж якесь було рутинно-загускле: годинами чекали транспорт і кудись добиралися; годинами рискав по магазинам і базарчикам, а потім витрачав купу часу аби приготувати родині «з г…а кулю».
Памʼятаю, як по півроку не отримували зарплат і стипендії в аспірантурі і через день я ходила до якогось єдиного працюючого телефону на районі та дзвонила в бухгалтерію, бо зайвих грошей на проїзд не було. Та були молоді, сподівалися на краще і знали, що війни вже не буде в нашому житті (в принципі і не думали про це). Як казав юний герой фільму «тільки дебіли йдуть на війну». Чи згадував це Чех, лежачи у багнюці під Бахмутом?
Кіно не для розваги і видовищ, а відчути час. І зрозуміти, що зі схожих обставин виростають різні люди: десь бандота зі «слова пацана», десь письменники і воїни. Хоча, можливо, я ідеалізую))
А режисерка, Ірина Цілик, - тендітна, майже дівчинка, будемо від неї чекати зростання і нових проєктів. Книгу Чеха мені і листівки вона підписувала «з теплом від …». Тепло і щирість у фільмі відчувалися.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу. Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція.