Людмила Першин: Коли тиша стає звуком: мій перший досвід із "Чуйкою" на нулі

Довелося побувати на першій лінії фронту в декількох населених пунктах, де відбулася примусова евакуація населення, бо там вже занадто небезпечно: цілодобово літають дрони, прилітають каби та інші вбuвчi ворожі "сюпризи".

В селах є вулиці, де не вцілів майже жоден будинок. Моторошно бачити зруйноване житло людей, бо усвідомлюєш, що за кожним розбитим будинком є чиєсь зруйноване життя та доля.

Воїни вручили мені детектор "Чуйка" і наказали постійно тримати його увімкненим в руках та реагувати на сигнал, якщо детектор запілінгує в небі небезпечний об'єкт. Раніше допомогала військовим придбати різноманітні детектори, але ніколи не бачила, як вони працюють, тепер вперше змогла в житті отримати практичний досвід і протестувати, щоб оцінити - що це за чудо-пристрій.

Мене вразила кількість антидронових сіток, які кілометрами розтягнуті над дорогами. Сіток настільки багато, що вони відволікають й переключають увагу та здається, що ти потратип у царство якихось велетнів-павучків.

Проїжджали вулицями, де немає людей, а є лише суцільні руйнування, а всередині було відчуття дежавю. Ідентичні картинки раніше бачила на Харківщині, Донеччині і Херсонщині, а тепер побачила й на Запоріжжі. Війна і смерть несуть однаково страшні наслідки, перетворюючи населені пункти (де: люди раніше жили своїм мирним життям, працювали, народжували дітей, вкладали душу в облаштування своїх домівок, мали плани на майбутнє) ... на майже мертву пустелю... землю без майбутнього.

Колись на Херсонщині, після звільненя від окупації, ми відвідали багато різних сіл і скрізь бачили одну спільну закономірність — зруйновані школи та дитячі садочки. Це цілеспрямована стратегія ворога щодо знищення майбутнього українського села. Якщо в селі немає садочка і школи, там не будуть проживати молоді родини, а залишатимуться лише люди похилого віку. Ворог забирає у нас не лише теперішнє життя, а й свідомо зазіхає на наше майбутнє.

Українці за час війни пережили занадто багато страждань і горя, але не дивлячись на всі складні випробування, наші люди тримаються і продовжують жити життя.

В одному з сіл вразила картинка, яка викликає стан дисонансу, — навколо 80% будинків зруйновані, людей евакуювали, а в одному дворі під навісом прив'язаний бичок, який жує сіно, а поряд на самовигулі гуляють три кози і красень-козел. Запитала військових, як тварини тут виживають без догляду людей і належного харчування?... Хлопці сказали, що господар виїхав з села, бо тут небезпечно, але він тимчасово проживає десь неподалік Запоріжжя та постійно навідується до своїх тварин, щоб їх погодувати.

Не дивлячись на всі жахіття війни та суцільні руйнування навколо, паралельно триває життя іншого виміру, де наші мужні воїни не втрачають оптимізму, жартують, посміхаються, радіють приходу весни і щиро вірять, що у нас в країні все буде добре.

Дякуємо вам, наші мужні і незламні воїни!

Вистоїмо!

Людмила Першин — відома українська громадська активістка та волонтерка з міста Ірпінь. Станом на березень 2026 року вона продовжує активно займатися підтримкою українських захисників та контролем діяльності місцевої влади.

Основні напрямки діяльності

• Волонтерська допомога ЗСУ: Регулярно організовує збори коштів на потреби військових. Одним з останніх (березень 2026 року) був успішний збір на дороговартісні ліки для бійця підрозділу "Рубіж".

• Громадський активізм: Розпочала свою діяльність багато років тому з ініціативи покращення стану ірпінської школи №17. Сьогодні вона є медійною постаттю, яка публічно обговорює проблеми відновлення Ірпеня та критикує неефективність місцевого самоврядування.

• Інформаційна підтримка: Використовує свій акаунт у Facebook як майданчик для висвітлення гострих соціальних питань та закликів до єднання заради перемоги.

• Громадська позиція: Людмила виступає за посилення особистої відповідальності депутатів та прозорість бюджетних витрат у громадах.

Її гаслом є фраза:

"Задля перемоги передусім ми повинні єднатися, підтримувати один одного".

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.