Євген Спірін: 9 березня - день, що змінив Луганськ
Уявіть. Ви ходите в крамницю по молоко, поруч купуєте хліб, а трохи далі — газету і цигарки. І от, одного ранку ви йдете у своїх справах, а у всіх цих місцях тіпи "на спортікє", які теж намагаються щось купити, але не можуть в голові швидко перевести гривні на рублі. Вони дивно говорять, дивно пахнуть і стрьомно виглядають. І кажуть: "та я мєсний". І ти розумієш, шо як би воно було мєсне, воно б знало, наприклад, що Казя торгує трамадолом на Южному / 42. Але ж воно навіть не знає, що таке Южний.
І от цей день. Майдан вирішує святкувати день народження Шевченка. На площі біля пам'ятника Шевченку збирається акція. Прапори України, вірші, пісні. Ми показуємо, що ми є.
А навпроти — стелла, де радянського солдата несуть в небо журавлі. Питається: якого хуя взагалі журавлі тягнуть це дохле опудало з кулеметом в небо, але то окрема історія. І от тіпи, всі ці, що не можуть прикинути рублі до гривней, вирішують, шо ми не можемо святкувати народження Шевченка. Їх дратують наші прапори, прапори нашої країни і наша воля до свободи. Виконуючи волю імперії вони переходять дорогу, щоб побити нас, нашіх жінок та дітей. Це єдине, що вони можуть.
Починається драка, ллється перша луганська кров. В авангарді захисту — ультрас Зорі. Таксист роздає, як може. Хлопці підмахують. Але орків явно більше. Але коли це луганські хули когось боялись? Навіть як перевага один до десяти. Ми відстоюємо площу. Ми все ще віримо в "дипломатію" та діалог. Ми все ще маємо надію, що ці клоуни просто клоуни. Цей день ми відстояли. А далі втратили Луганськ.
Ця історія вчить нас, що не треба недооцінювати ворога, якщо він виглядає як клоун. Бо іноді клоуни мають гостре лезо в кишені і цим лезом тебе поріжуть. Навіть, якщо ти зі всіма своїми ступенями кандидата наук і знанням історії вважаєш, що ти вумний, каменюка в під'їзді об твою голову скаже інше.
11 років першої крові і, мабуть, останній день, коли росія отримала піздюлін в луганську і на кілька тижнів відповзла в темряву щоб повернутись вже з вогнепальною зброєю.
Пам'яті Таксиста, Аксьона і всіх ультрасів Зорі, що загинули за Україну.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.