Дмитро Хилюк: Інформаційний вакуум як катування: Один лист за чотири роки полону

Дмитро Хилюк після звільнення

Сьогодні рівно 4 роки, як асвабадітєлі викрали мене і мого тата з нашого дому.

За 9 днів тата відпустли, очевидно зрозумівши, що до рашки чоловіка 74 років не довезуть. А я почав свою подорож тривалістю в 3,5 роки російськими тюрмами, яка завершилася минулоріч на День Незалежності.

Василь Хилюк — батько Дмитра.

Проте в полоні, в заручниках ворога і досі мучаться тисячі цивільних і військових.

Зо три десятки з них знаю особисто. За пів року, як я вже вдома, жоден з них ще не повернувся...

Сьогодні зранку один чоловік з Кіровоградської області поділився зі мною радістю: він отримав листа від свого сина (з ним ми перебували в одній камері до мого звільнення). Єдиного листа за майже 4 роки, написаного ще в грудні. Хлопець же цей не отримав з дому жодного з багатьох, написаних його ріднми, листа. І таких людей там, які не мають за всі ці роки жодної звістки, не знають, чи живі їхні рідні, - тисячі. Ми в полоні підрахували, що більша вірогідність поїхати додому, аніж отримати звістку від рідних.

Рашка в традиції ще царської імперської репресивної машини, а згодом - і совецкої, намагається максиально притлумити, придушити психологічно полоненого, арештанта, заручника, перетворити його на залякану тварину, яка думає лише про одне - наїстися!

Інформаційний вакум - це один з інструментів досягнення цієі мети. Не так страшний голоді і приниження, як порожнеча. І новітні фашисти це добре знають.

За час на волі поступово усвідомлюю які колосальні зусилля тисяч, без перебільшення, людей були спрямовані, щоби мене витягнути з того пекла.

Розголос на весь світ - єдине, що працює в таких випадках.

Дмитро Хилюк у Раді Європи

Злочинці люблять темнтоу і тишу. Світло їх лякає.

Так склалося, що після полону мав вже декілька закордонних подорожей-місій, в яких розповідаю своїм прикладом про нацистську сутність росії і росіян. Проте сумнівався, чи дає така діяльність якісь плоди, чи не даремна вона, і ще гризло сумління: я тут, я їм, що хочу, я сплю на нормальному ліжку, я бачу навколо себе людей, моє життя підпорядковане моїй волі, а хлопці - там досі мучаться...

Дмитро Хилюк у Європарламенті, 11 листопада 2025 року.

Але нещодавно я дізнався, що з обміну 4 лютого повернулося декілька людей з "моєї" в'язниці. Я не знав їх там особисто, лише чув прізвища деяких.

Це перший обмін 2026 року і 71-й — від початку повномасштабного вторгнення. Додому повернулися 157 українців.

Так от, один з них розповів, що останнім часом там полегшили дещо умови: вимкнули взагалі музику у камерах, якою катували ще з 23 року, не примушують повзати під ліжками, типу для перевірки прибирання, а насправді ж - для приниження і знущання, і трошки більше стали сипати в миски їжі. Там, де важить кожна ложка, це дуже важливо.

Не знаю як, але якось хлопці в тюрмі дізналися, що ми - хто вже на волі - розповідаємо всюди про становище наших там, і саме через цей розголос - переконані хлопці - трошки знизили пресинг на них російські кати.

Було приємно це почути - що твоя робота не марна.

Всім, чиї рідні і друзі у полоні, хочу сказати: не втрачайте надії! Ваші близькі обов'язково будуть вдома!

Наприкінці 25-го року ми завершили важливий проєкт із Музеєм історії України у Другій світовій війні — задокументовану історію про перебування у полоні, яку неможливо забути.

Дмитро Хилюк - український журналіст, працівник інформаційного агентства УНІАН.

Присвятив професії близько 20 років.

В різний час працював кореспондентом "Контекст Медіа", "РБК-Україна", "Незалежне бюро новин", "ForUm", "News24UA".

З грудня 2013 року – кореспондент групи виробництва новин УНІАН, спеціалізація – робота із судами та правоохоронними органами.

На початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Дмитро Хилюк потрапив у російський полон у статусі цивільного заручника. Перебував у неволі 3 роки, 5 місяців і 21 день. Повернувся з полону 24 серпня 2025 року, в День Незалежності України, вважаючи цей момент своїм другим Днем народження.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.