Дарина Чорна: «Музика – це те, що мене надихає»
Дати чітке визначення поняттю «творча особистість» так само важко, як точно встановити, що таке творчість. Воно парадоксальне, суб'єктивне і не піддається ніяким законам. Проте одне не можливо заперечити – творчі люди надихають, вони створюють навколо себе неймовірну ауру і дозволяють нам на хвилинку перенестися в інший вимір, аби відкрити для себе щось нове. В кінці вересня школярка із селища Клавдієво-Тарасове та вихованка театру естради «Фабрика зірочок» Дарина Чорна представляла Київську область на Всеукраїнському молодіжному фестивалі «Червона рута», де поповнила свою скарбничку перемог, виборовши чергове призове місце. Про свій творчий світ, а також про те, як вона почала співати та чи планує пов’язати своє життя з естрадною сценою юна співачка розповіла журналісту ІА «Погляд».
– Коли Ви зрозуміли, що хочете співати?
– Я почала займатися вокалом у 5 років. Навряд чи, я тоді повністю розуміла, що хочу саме цього, але з часом я зрозуміла що вокал це саме те що мені потрібно. Тим паче що у музичну школу мене взяли без екзаменів тому сумніву не лишалося, ми одразу зрозуміли що це те що треба. Музика – це те, що мене надихає, це те без чого я не можу жити та існувати. Мої будні здаються дуже нудними та одноманітними без занять та музики.
– Зараз Ви вже можете сказати, спів для Вас це просто захоплення чи майбутня професія?
– Як я вже казала, співати я почала у 5 років. Віддати мене на якийсь гурток, а краще на вокал, бо в мене це дуже добре виходило, моїм батька порадила вихователька у дитячому садочку. На кожному святі у мене була головна роль і я обов'язково співала пісню. Тому це захоплення взяло свій початок ще з садочку. Я дуже б хотіла щоб це стало моєю майбутньою професією. І для цього я роблю все можливе.
– Які плани на майбутнє, на найближчі 10 років?
– Так далеко я брати не буду, але зараз для мене головне розвиватися та займатися. У цьому році я здаю ДПА тому готуюся до нього. Тим не менш я не стала приділяти менше часу вокалу. В майбутньому для мене буде головним визначитися з Університетом. А поки що – я готуюся до нових конкурсів.
– На Червоній Руті Ви дебютували з авторською піснею, розкажіть що це за пісня, про що вона і ким написана для Вас?
– Назва пісні «Плаче Україна». Її для мене написала мій викладач Анна Бованенко та її чоловік Богдан Олійник. Я надзвичайно вдячна їм за цю пісню, її тематика як ніколи актуальна. Вона описує біль та тугу матері-України за своїми синами, які загинули на фронті. Пісню написали для конкурсу «Червона рута». Саме на цьому конкурсі вона перший раз прозвучала та вийшла в світ.
– Чи не було Вам страшно виступати із авторською піснею? Інші можливо б обрали перевірений хіт… Чому для конкурсу Ви обрали саме її?
– Насправді я дуже хвилювалася не тільки за те, як пісня прозвучить, а й за те як її сприймуть. Я дуже хвилювалася перед виходом на сцену,але у мене була найсильніша підтримка – це мої батьки. Вони завжди поруч зі мною та допомагають мені. На сцені я дуже сильно відчула пісню і майже розплакалася, але стримала себе. Та як тільки я зійшла зі сцени сльози полилися самі собою, але я отримала колосальну підтримку від глядача та членів журі. Що ж до вибори – як тільки я почула готову «мінусовку» пісні, я одразу зрозуміла що це та пісня, яку потрібно вести на цей конкурс і ми не прогадали. За покликом серця з тривогою, але ми вирішили що це саме та пісня яку потрібно вести.
– Чи задоволені Ви результатом? Які ще сцени плануєте підкорити?
– Результатом я задоволена. Я зайняла призове місце, а це не мало. Звісно, я йду до кращого та до кращих результатів. Я ні в якому разі не припиняю працювати та завжди йду до кінця. В мене буде ще багато перемог та конкурсів. Я ніколи не засмучуюсь а приймаю все, друге місце значить, що цього разу, можливо, я не допрацювала, а значить ще трошки зусиль і наступного разу буде перше. На разі ми готуємося до конкурсу «Чорноморські ігри». Вже зовсім скоро я відправляюся на конкурс «Фабрика талантів» до Полтави. 9 листопада я матиму змогу виступити у якості гостя та випускника на конкурсі «Гармонія душі», де у 2017 році я взяла Гран-прі.