Спочатку була Яблунька…
Вперше у 1630 році у письмових джерелах згадується село Яблунька, яке входило до складу Бучі.
Тоді воно належало шляхтичеві Ю.Лясоті, який отримав ці землі від графа Потоцького за героїзм на військовій службі.
Назва міста походить від назви однойменної річки.
Річка Буча в давнину не була такою спокійною і тихою, як нині — колись вона здіймала бучу.
Саме місто виникло як полустанок Буча під час будівництва Києво-Ковельської залізниці в 1898 р. і швидко розбудувалось.
Буча — до 2007 року, одне з найбільших селищ України тільки у 2007р, Буча офіційно стала містом.
Населення Бучі в 2010 році становило близько 35 000 осіб, в тому числі 3008 бучанців шкільного віку.
Місто лежить між невеликими річками Бучею та Рокачем — лівими притоками річки Ірпінь.
У роки Великої Вітчизняної війни, під час підготовки до визволення Києва, у грудні 1943 року у Бучі розташувався командний пункт Першого Українського фронту на чолі з генералом армії М. Ватутіним.
В Бучі влітку влаштовували театральні вистави, в яких ще гімназистом як актор, а згодом, у студентські роки, як режисер брав участь юний Михайло Опанасович Булгаков.
З 1904 року в Бучі щоліта відпочивали родини академіка Євгена Патона, видатного українського композитора Левка Ревуцького. Сьогодні місцева дитяча школа мистецтв носить його ім'я.
На території Бучі побудовано крохмально-паточний завод, а поряд облаштовано два водоймища, з'єднані шлюзом.
Сьогодні, на мальовничих озерах залюбки відпочивають жителі Міста
Син поміщика Сагатовського у 1868 році збудував неподалік від села завод по виробництву цегли. В цьому краю це було найбільше виробництво. Продукт виходив дуже якісний і мав своє клеймо, на якому зображалося яблуко.
У Бучі створено близько 30 клумб, відкрито муніципальну школу тенісу та погруддя і парк Тараса Шевченка.
В 2014 році відкрито площу Героїв Майдану.
