Анна Гур'єва: співачка з Харкова, яка знайшла в Ірпені другий дім | Інтерв'ю з фестиваля Lokalist

Анна Гур'єва виросла в Харкові й співає з самого дитинства. Сьогодні вона успішно працює дизайнеркою інтерфейсів в IT-компанії, живе в Ірпені, а на благодійному фестивалі "Lokalist" у Бучі вперше наважилася виступити перед великою публікою. Професійною співачкою вона себе не називає, скромно позиціонуючи як "домашня виконавиця". Проте в її арсеналі вже є дві авторські пісні, одну з яких вона написала про рідний Харків, за яким неймовірно сумую. Журналістка та ведуча медіа "Погляд" Марія Марчук поспілкувалася з Анною у виїзній студії, що розташувалася у Бучанському міському парку. Співачка відверто розповіла про свій вимушений переїзд, адаптацію в новому місті, боротьбу зі страхами та про те, як музична творчість допомагає зберігати душевний спокій під час війни.

Захоплення музикою з'явилося у Анни ще в ранньому дитинстві, коли був популярним телеканал М1. Вона згадує, як любила читати маленькі рухомі рядки з текстом на екрані й просто співати разом із кожною виконавицею. Її улюбленою співачкою на той час була Ані Лорак. Пізніше Анна майже закінчила музичну школу. Вона зізнається, що не дуже любила ходити на уроки сольфеджіо та вивчати суворі правила музики, тому відвідувала лише хор та заняття з гітари. Ця творча звичка залишилася з нею на все життя. Зараз дівчина продовжує займатися вокалом онлайн разом зі своєю викладачкою з Харкова. Щоразу, коли вона приїжджає до рідного міста, обов'язково відвідує її студію для живих занять.

На сьогодні Анна має дві повністю самостійні авторські пісні. Перша була написана в момент, коли дівчина переживала складний життєвий етап, пов'язаний із нещасливим коханням. Другу пісню вона присвятила своєму дому — Харкову. Анна ділиться, що її дуже надихнули люди, які залишаються там. Щодо музичних уподобань, виконавиці дуже подобається творчість гурту Один в каное. Вона жартує, що якби її колись побачила солістка цього колективу, то обов'язково взяла б до себе на бек-вокал.

Переїзд до Ірпеня відбувся два роки тому через повномасштабну війну. На початку вторгнення Анна перші два тижні залишалася в Харкові, після чого виїхала до Тернополя, де пробула близько пів року. Згодом вона знову повернулася жити до Харкова. Проте одного вечора розпочався надзвичайно сильний і близький обстріл, через який у дівчини вперше в житті сталася сильна панічна атака. Її колишній чоловік дуже злякався за її стан, і вони прийняли рішення терміново виїхати. Спершу пара вирушила до Києва, де кілька днів побула у друзів. Тоді Анна згадала, що їй дуже подобався Ірпінь, у якому вона бувала ще до повномасштабного вторгнення. Це місто чомусь нагадувало їй щось дуже рідне. Попри безліч подальших життєвих змін, Ірпінь залишився в її житті й став для неї справжнім другим домом.

Процес адаптації в новому місті виявився непростим. Анна зазначає, що коли приїжджаєш в інше місце, спочатку почуваєшся трішки чужим. Старі звички залишаються, але все навколо змінюється, і доводиться створювати нові форми та будувати життя заново. Проте дівчина бачить у цьому великий плюс, адже зміни приводять нових людей. Вона не може сказати, що має тут багато друзів, але відчуває сильну підтримку. Наприклад, дівчата з секції кросфіту приїхали на фестиваль буквально на півгодини, щоб просто підтримати її та подарувати квіти. Більшість її близьких друзів наразі перебувають на відстані. Певні труднощі виникали й з вокалом, оскільки доводиться займатися онлайн, а такий формат Анні не дуже подобається.

За ці два роки Анна відчула значні внутрішні зміни. На її суб'єктивну думку, вона стала набагато відкритішою до світу. Вона активно працює над тим, щоб долати страх, адже він сковує та блокує будь-які подальші кроки в житті. Візуально вона залишилася колишньою, але всередині з'явилися особлива сила, стійкість та самостійність, яка дуже сильно виховує особистість.

Окрім музики, Анна професійно реалізується як дизайнерка інтерфейсів. Вона вивчає поведінку користувачів. Пояснюючи суть своєї роботи, Анна наводить простий приклад: коли людина заходить на сайт інтернет-магазину Розетка з наміром щось купити, завдання дизайнера полягає в тому, щоб вона візуально одразу помітила необхідну кнопку. Спеціаліст робить так, щоб клієнт придбав саме цей товар. Таким чином, за допомогою дизайну Анна вирішує проблеми користувачів та одночасно допомагає розвиватися бізнесу.

Анна переконана, що музика під час війни є справжнім інструментом лікування. Вона допомагає не лише людям у стані стресу чи війни, а й тим, хто має різні фізичні захворювання. Дівчина глибоко цікавилася цією темою і повністю згодна з тим, що музика має колосальну силу впливу на оточення та суспільство в цілому. Особисто для неї творчість — це передусім душевний спокій. Через свої пісні вона прагне ділитися власним досвідом. Їй хочеться, щоб люди почули важливі слова, які їм, можливо, саме зараз необхідно почути, або про які вони давно мріяли дізнатися від когось іншого. Вона вірить, що навіть кілька вчасно почутих рядків у пісні можуть дуже сильно вплинути на людину.

Повномасштабна війна суттєво вплинула на її ставлення до власної творчості. Вона не змінила її внутрішню суть, але допомогла їй відкритися світу. До цього Анна співала виключно для себе, але війна змусила усвідомити важливу річ: ми часто думаємо, що маємо купу часу, а насправді його не так уже й багато.

Благодійний фестиваль "Lokalist" став для Анни першим досвідом участі в подібних заходах. Минулого року вона просто проходила повз, і ця подія відклалася в її пам'яті. Співачці надзвичайно подобається тутешня атмосфера, велика кількість майданчиків для дітей, фудкорти та різноманітні унікальні речі, які люди створюють своїми руками. Вона вважає чудовою ініціативою те, що представники малого та середнього бізнесу мають можливість приїхати сюди й поділитися чимось красивим. Цього разу організатори запросили Анну виступити. Дівчина була дуже вражена такою пропозицією та з радістю погодилася поділитися своєю творчістю.

Свій дебютний виступ на великій сцені Анна оцінює як дуже класний і успішний. Під її пісні деякі глядачі навіть танцювали, а інші активно знімали відео. Для виконавиці це було надзвичайно приємно, особливо коли після завершення виступу до неї підходили люди й дякували за її живу, шалену енергію. У своїй музичній діяльності дівчина прагне розвиватися далі. Вона переконана, що якщо сфокусуватися на цьому напрямку та залучити правильних людей, то разом можна створити щось дуже гарне.

Наразі в Ірпені Анна проживає сама і фактично є самою собі головною підтримкою. Її батьки весь цей час залишаються в Харкові. Вони не планують переїжджати через певні життєві обставини, які не дозволяють їм покинути рідне місто. Попри фізичну самотність у новому місті, Анна має надійну опору в особі своїх старих і нових друзів. Крім того, її дуже надихають зовсім незнайомі люди, які починають активно підписуватися на її сторінку в Instagram. Нещодавно дівчина почала записувати короткі відеоролики (Reels), у яких відверто ділиться своїми думками про голос, тіло та внутрішні відчуття. Тепла підтримка від підписників, які навіть не знають її особисто, є для неї надзвичайно приємною та важливою.

Зараз Анна лише починає поступово збирати та нарощувати свою першу музичну аудиторію. Вона дуже хоче, щоб її приклад надихав інших людей не боятися відкриватися світові. Дівчина щиро сподівається, що її помітять і надалі запрошуватимуть виступати на інших українських фестивалях. Свій Instagram вона позиціонує більше як блог про повсякденне життя, проте музичний та вокальний контент з'являється там дедалі частіше. Окрім виступів на нових майданчиках, Анна завжди з великою радістю співає у своєму рідному та улюбленому Харкові.

Яскравим підтвердженням цього став червневий захід "Lokalist. Канікули", який розгорнувся в Бучанському міському парку. Фестиваль об'єднав десятки крафтових майстрів та брендів з усіх куточків України. Відвідувачі смакували натуральними авторськими сирами від фермерського дому "Амалфея" (село Гаврилівка) та дегустували закарпатські яблучно-черешневі сидри від ужгородського бренду "Монбар". Важливою частиною "Локалісту" був збір коштів на наземний роботизований комплекс для Нацгвардії України. Допомогти фронту можна було через прямі донати, акцію "тату за донат" від майстрині Ірини Буняк (яка зібрала 14 000 грн), а також просто купуючи речі - адже 10% від свого прибутку підприємці спрямовували на головний збір фестивалю.

Продовженням цієї традиції єднання став нещодавній вересневий фестиваль "Lokalist" у Макарові, організований у співпраці з БФ "Право на захист". Цей захід став першим дебютом проєкту в селищі й наочно показав стійкість крафтовиків перед викликами війни. Попри періодичні повітряні тривоги, через які роботу майданчиків доводилося призупиняти, подія пройшла на одній хвилі.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.