Перипетії школи «Надія»: вижити без власного приміщення та необхідного обладнання
08.11.2018
Наталія Проценко 0
Вже 25 років у Вишгороді існує школа для дітей з особливими освітніми потребами. І всі ці роки вони не мають власного приміщення, а орендують у садочка «Золотий ключик». Оренда для школи означає, що нічого змінювати не можна: ні зносити стіни, ні добудовувати, ні розширювати. Навіть не всі дверні отвори підходять для проїзду інвалідного візка.
«Тієї бази, що є — нам не вистачає. Приміщення не пристосоване для реабілітації та навчання дітей з особливими освітніми потребами. Воно дуже маленьке. Хотілося б власного приміщення, яке б відповідало санітарним умовами і вимогам, які необхідні для таких дітей», — пояснює директор Вишгородської районної спеціальної загальноосвітньої школи «Надія» Володимир Дука.
Суспільство проти: приміщення так і не дали через місцевих жителів
Два роки назад зірвався проект з новим приміщенням у Вишгороді. Планувалося по вулиці Шолуденка провести реконструкцію недобудованої будівлі. Але місцеві жителі виступили проти.
«У тій будівлі було б достатньо місця, щоб зробити капітальну реконструкцію. Група жителів будинку, який знаходився поряд, категорично виступили проти. Мовляв, ми не хочемо, щоб наші здорові діти бачили хворих дітей. Це картина того, як суспільство на сьогоднішній день підготовлено до інклюзії», — розповідає директор закладу.
У спеціальні школі «Надія» наразі навчаються близько 30 учнів. Тут проходять реабілітацію діти з множинними ускладненнями, порушеннями інтелектуального розвитку.
«Навантаження досить велике. В середньому на кожного вчителя припадає від 4 до 6 дітей. А по нормам має бути не більше двох. Тобто вчителі працюють понаднормово. Вони майже цілий день на роботі, а вдома повинні приділити доволі багато часу для того, щоб подумати, як буде виглядати урок завтра і які матеріали необхідні. Це дуже важко», — пояснює заступник директора з навчально-виховної роботи школи «Надія» Наталія Сінкарчук.
Також не вистачає необхідного сучасного обладнання. Існують певні прогресивні методики реабілітації, але без цього обладнання їх реалізувати не можливо.
Інклюзивне навчання чи спеціальні школи?
В Україні вже не перший рік впроваджують інклюзивне навчання, тобто у прості класи вводять одну-дві дитини з особливими освітніми потребами. Але, за словами директора школи «Надія», для певної категорії дітей таке навчання необхідно і замінити його інтеграцією в загальноосвітню школу не можливо.
З першого дня існування школи працює вчителем-дефектологом Олена Валігурська. Стверджує, що потреби у особливих дітей різні, тому навчати їх необхідно за індивідуальними програмами.
«Ці дітки потребують більше уваги. Є діти, які навчаються за окремо складеними програмами. Тому що особливості їх розвитку не дозволяють навчатися за звичайними. Вчителі у нашій школі підходять індивідуально до кожного учня», — розповіла Олена Валігурська.
Отже і вчителі школі, і вихованці та їх батьки з нетерпінням чекають на власне приміщення, сучасне обладнання та соціальну підтримку таких діток у суспільстві.