Катерина Павелко: 92 роки болю і мовчання
Ще одна чорна бездонна діра в душі народу від війни, що насправді триває в Україні сотні років. І лише останні 1000 днів, як вона відкрилась світові у всій своїй огидній жорстокості і несправедливості.
Голодомор - лише одна з нескінченних спроб росії знищити українську націю на нашому надскладному шляху. Шляху до світу і до самих себе, що все одно триває - попри багатовіковий російський терор, фізичне і моральне знищення, безкінечні намагання нав'язати свою деспотію. Але ж і жорстокість і варварство росіян теж тривають - майже сто років від штучно зробленого ними голоду, в якому загинули мільйони українців.
Бо зло, якому не була надана відсіч, захлинається своєю божевільною вседозволеністю. Зло шириться світом, поки його не зупинити більшою силою. Поки його не покарати.
Мені було справді боляче на цьому заході пам'яті в Уппсалі. Ми травмовані усім, що відбувається зараз безпосередньо з нами. Але в такі дні травми поколінь проявляють біль прямо на клітинному рівні. І це дуже складно відчувати.
Особливо, коли насправді не так багато уваги до цієї трагедії ти бачиш у розслабленому шведському суспільстві, яке надало тобі прихисток. Ну бо ви ж в безпеці. Ну бо просто - щось забагато у вас трагедій. Не вистачає на все емоційних реакцій. Є своє життя і свої болі.
І це нормально.
Але якщо ми хочемо, щоб світ визнавав, пам'ятав і робив висновки з наших трагедій, мені здається надзвичайно важливою задачею держави і українського суспільства є розробити емоційно екологічний спосіб відзначення трагічних роковин - не ретравмуючий своїх і дійсно зрозумілий тим, хто ззовні.
Свічу на підвіконні, як знак пам'яті жертв Голодомору, Україні подарував, насправді, не українець. Цей символ придумав Джеймс Мейс, американський історик, закоханий в Україну, чиї індейські предки були та само жорстоко винищені на власній землі. Справді розуміє лише той, хто пережив схожий досвід.
Дякую Inna Volchkova та Oksana Dudarko за те, що попри складність і гіркоту таких дат, ви намагаєтесь донести до мирних шведів, що від такого болю не застрахований ніхто...
Доки зло залишається не покараним.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Вас також може зацікавити:
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.