"Збереження великих дерев у Боярці ми ставимо в пріоритет". Інтерв’ю з екоактивісткою Наталією Гаєцькою

Боярку на Київщині традиційно називають зеленим містом. Проте збереження цього статусу потребує відповідального ставлення до довкілля, послідовних рішень і залучення самої громади. Як зробити екологічні ініціативи частиною повсякденного життя, знає Наталія Гаєцька – голова ГО "Маріуполь нуль відходів" і координаторка напрямку "Клімат і довкілля" у Фонді Боярської громади. Свій досвід екологічної діяльності Наталія здобувала в Маріуполі, а після вимушеного переїзду продовжила цю роботу на Київщині. Сьогодні вона долучається до формування екологічної політики громади, популяризує принцип "нуль відходів" та працює над ініціативами, спрямованими на збереження природного надбання Боярки. Для неї збереження природи – це питання відповідальності перед наступними поколіннями. А зміни починаються з конкретних рішень і небайдужості людей. Про те, чому екологічні питання не можуть чекати завершення війни та як громада може зберегти своє природне надбання, читайте в ексклюзивному інтерв’ю з Наталією Гаєцькою для медіа "Погляд".

Маленькі кроки до чистої громади

– Наталю, ви починали із сортування відходів для себе, згодом долучилися до екологічних ініціатив у Маріуполі, ставши головою ГО "Маріуполь нуль відходів (Mariupol Zero Waste)". Як особисте зацікавлення переросло в системну громадську діяльність?

– Частково це сталося ситуативно. Коли керівниця нашої організації у Маріуполі вирішила піти, я тимчасово погодилася її замінити, але так і залишилась на тій посаді. Спочатку ми діяли як ініціативна група, а громадською організацією офіційно стали вже після евакуації.

– Чим зараз займається Фонд Боярської громади? Які екологічні проблеми прагнете розв'язати своїми поточними проєктами?

– Фактично ми продовжуємо займатися тим, що робили раніше. У фонді я відповідальна за програму "Клімат і довкілля". Наш проєкт "Боярка: кліматично активні" дає змогу підсилити напрямки, над якими ми працювали в межах інших проєктів або волонтерської діяльності.

Громадська організація "Екодія" підтримала нас і вирішила привернути увагу до цієї роботи.

Один із наших основних напрямків – популяризація локального компостування, зокрема на присадибних ділянках. Ми вважаємо його одним із найперспективніших способів розв'язання проблеми відходів. До того ж це напрямок, який безпосередньо пов'язаний із природою.

Ще один напрямок – збереження та підтримка біорізноманіття. Наприклад, ми реалізуємо проєкт зі створення різнотравних клумб замість традиційних газонів, які потребують регулярного косіння.

Також ми почали працювати з віковими деревами. У Боярці їх дуже багато – деяким від 100 до 300 років. Ці дерева росли тут ще до того, як з'явилися перші дачні забудови. До речі, будинки в цій місцевості свого часу дуже обережно вписували між деревами. Ми хотіли привернути увагу до того, що вікові дерева – це частина нашої історії та місцевого біорізноманіття, яку потрібно зберігати. Тому провели моніторинг і запросили професійних арбористів для обстеження кількох найпроблемніших дерев. Нам важливо було зрозуміти, у якому вони стані та що з ними робити далі. Наразі ще чекаємо на офіційний експертний висновок.

Попередньо вже бачимо, що поганий зовнішній вигляд старого дерева не обов'язково свідчить про його аварійність або відмирання. Це мають визначати фахівці за допомогою спеціального обладнання, яке дає змогу оцінити стан дерева зсередини. Адже молоде дерево можна оглянути зовні, а у випадку зі старим потрібно розуміти, наскільки воно стійке і чи не становить небезпеки.

За словами арбористів, багато столітніх дерев можуть простояти ще стільки ж. Звичайно, ніхто не дасть гарантії на сто років, адже це виходить за межі людського життя. Але є підстави сподіватися, що більшість вікових дерев у нашій громаді вдасться зберегти. Це особливо важливо з огляду на кліматичні зміни. Навіть якщо замість спиляного дерева висадити нове, немає гарантії, що воно приживеться і виросте таким самим великим. Через зміну клімату та інші чинники молоді дерева можуть не досягти тих розмірів, за яких здатні забезпечувати такий самий обсяг екосистемних послуг, як дорослі. Тому збереження великих дерев у Боярці ми ставимо в пріоритет.

Ще один наш напрямок – розвиток різнотрав'я замість традиційних декоративних клумб. Переважно йдеться про місцеві рослини, які приваблюють запилювачів і не потребують регулярного косіння. Однак для цього потрібна підготовка. Міське середовище вже зазнало певних змін: ґрунти порушені, поширені інвазивні рослини та бур'яни, які можуть пригнічувати місцеве різнотрав'я. Тому ми почали працювати з експериментальною ділянкою, яку для цього офіційно виділила нам міська рада.

Такі ініціативи потрібно погоджувати з місцевою владою: необхідно знати, де проходять комунікації та чи не заплановані на цій території будівельні роботи. Не кожна ділянка підходить для реалізації такого проєкту.

Наразі ми готуємо нашу експериментальну територію і незабаром плануємо засіяти її різнотрав'ям. Перший висів відбуватиметься напередодні зими, наступний – навесні. Природа не може миттєво дати нам бажаний результат, але якщо дочекаємося, він буде гарним і довготривалим.

Загалом ми беремося за ті екологічні проєкти, які мають перспективу й можуть стати постійними: їх можна продовжувати, розширювати та масштабувати. Навіть невелика ініціатива має бути частиною загальної системи – підтримувати біорізноманіття, сприяти скороченню кількості змішаних відходів у громаді. Усе це взаємопов'язане.

- Які екологічні проблеми найбільше турбують жителів Боярської громади?

– Мешканці громади висловлювалися з цього приводу, і найчастіше згадували проблему сміття. Йдеться не тільки про стихійні звалища, які, на жаль, з'являються навіть у наших чудових лісах. Багато відходів накопичується на прибудинкових територіях. Саме тому ми популяризуємо локальне компостування. Якщо компостувати харчові відходи та залишки рослинності (обрізане гілля, опале листя, бадилля), кількість змішаного сміття суттєво зменшиться. До того ж зникне значна частина антисанітарних проблем.

Усі знають, як неприємно пахне сміття і як некомфортно підходити до контейнерів. Причина переважно в органічних відходах. Якщо максимально скоротити їхню кількість у змішаному смітті, ситуація значно покращиться.

Нещодавно я проводила тренінг із локального компостування для працівників комунального підприємства, яке обслуговує житловий фонд. Вони планують встановити на своїй території компостер, виготовлений із вторинних матеріалів, і користуватися ним. Водночас це буде наочний приклад для мешканців, як правильно поводитися з біовідходами.

На жаль, ситуація така, що власники приватних будинків, які маю присадибні ділянки, часто не використовують можливість компостувати відходи просто на своїй території. Хоча для цього не потрібно великих зусиль – достатньо започаткувати процес і підтримувати його. Натомість люди пакують у мішки навіть бадилля з городу, обрізки рослин із квітників, а потім усе це вивозять.

Знання, якими користувалися ще наші батьки й дідусі з бабусями, поступово втратилися. Раніше люди компостували органічні відходи просто на своїх ділянках. Навіть невеликого клаптика землі для цього достатньо. Тепер же все пакують і вивозять, хоча централізованої системи компостування в нас немає. У кращому разі ці відходи потрапляють на звалище.

- Ви не тільки розповідаєте про екологічні практики, а й демонструєте їх на власному прикладі. Наскільки важливо, щоб люди бачили, як принципи нульових відходів працюють у повсякденному житті?

– Я живу за принципом "нуль відходів". Вважаю, що найкраще навчання – це коли ти дотримуєшся того, про що розповідаєш, у повсякденному житті. Я все показую і пояснюю, як це працює.

Можу навіть підрахувати, скільки відходів завдяки цьому не потрапило на звалище. Свого часу я намагалася проводити такий челендж і вимірювати кількість органічних відходів, які замість звалища поверталися в ґрунт, а також відсортованої сировини, що йшла на переробку.

З компостуванням складніше, адже серед людей досі існує упередження, що це щось брудне, схоже на ще один смітник. Дехто називає компостери гноярками, вважає, що від них неприємно пахнутиме або що туди приходитимуть щури.

Однак завдяки нашим спільним із партнерами зусиллям у громаді вже встановлено дев'ять компостерів, і практично всі вони працюють. Більшість розташовані на територіях закладів освіти, де за ними легше доглядати. Територія закрита, є відповідальні працівники, хоча сам догляд за компостером мінімальний. Згодом готовий компост використовують для потреб цих же закладів: підживлюють клумби, грядки та інші насадження. Це взаємовигідна система.

Один із найцікавіших наших проєктів – компостер-диван, який ми облаштували завдяки менторській програмі Greenpeace. Він розташований біля трьохсотрічного дуба на території громадського простору "Дача". На ньому можна сидіти й навіть лежати.

Ідея полягала в тому, щоб люди спочатку не здогадувалися, що це компостер. Вони сідають відпочити, а вже потім дізнаються, що просто під ними відбувається процес компостування, і при цьому не відчувається жодного неприємного запаху. Він працює уже понад рік. Минулорічне опале листя, якого під цими великими дубами дуже багато, ми частково прибрали, а частину залишили. Значну кількість листя заклали в компостер, і тепер воно вже суттєво осіло та переробилося.

Ми використовуємо пермакультурні методи: додаємо ефективні мікроорганізми у вигляді спеціальних розчинів або посипаємо компост бокаші. Це природні засоби, які прискорюють процес розкладання органіки та допомагають уникнути неприємного запаху, якого так бояться люди.

До компостеру-дивану вносять не тільки рослинні, а й харчові відходи. Наприклад, наші працівники додають залишки їжі, які нікуди подіти. Ми просто накриваємо їх листям або соломою, і компостування триває.

Коли в теплу суху погоду відвідувачі сідають на коспостер-диван, я іноді запитую: "А ви знаєте, де сидите?". Зазвичай відповідають: "На лавці". Тоді пояснюю, що це компостер і просто під ними відбувається природний процес переробки органіки.

Такий приклад змінює сприйняття компостування, робить його зрозумілішим і привабливішим. Люди бачать, що компостер може бути поруч із будинком і не створювати жодного дискомфорту.

Я вважаю, що компостери можна встановлювати практично будь-де, якщо дотримуватися нескладних умов: обирати більш-менш рівну поверхню, забезпечити доступ до ґрунту та не залишати їх під постійним палючим сонцем. Природа сама впорається з переробкою органіки й перетворить її на дуже корисний ресурс.

Зелена спадщина Боярки

– Розкажіть, чому для взаємодії з мешканцями Боярської громади обрали відкриті зустрічі у просторі спільнотворення "Дача"?

– Відкриті зустрічі дають можливість почути думки людей, з якими ми живемо поруч і спілкуємося, зрозуміти, які проблеми їх турбують найбільше.

Наприклад, багато мешканців обурюються тим, що люди з приватного сектору виносять сміття і залишають його просто перед школою. Територія має занедбаний вигляд, хоча власники могли б самостійно розв'язувати проблему своїх відходів. Тому тут потрібна співпраця з міською владою та системний підхід. З одного боку, людей необхідно заохочувати, пояснювати, як правильно поводитися з відходами. З іншого – має діяти система штрафів за несанкціоноване вивезення та складування сміття. Я вже не кажу про ліси й природні території, де контролювати ситуацію складніше. Під час зустрічей люди також порушували питання викидів у повітря. Загалом їх найбільше турбують проблеми, пов'язані зі сміттям, різними видами забруднення та потенційною небезпекою для довкілля.

– Ви наголошуєте на важливості збереження зелених зон і біорізноманіття. Чому громаді важливо не просто мати зелені території, а й дбати про їхній стан?

– Дбати про зелені зони можна по-різному. Можна спиляти те, що не подобається, покронувати дерева, усе скосити й максимально вихолостити ландшафт, керуючись лише міркуваннями безпеки. Але великі дерева самі є частиною нашої безпеки. Вони мають глибоке коріння, яке міцно тримається в землі. Вони захищають нас, дають тінь і чисте повітря. Кожне велике дерево – це окрема екосистема, яка підтримує життя багатьох видів тварин і рослин. Якщо ми не захистимо вікові дерева й не дамо їм можливості розвиватися далі, то більше не побачимо їх упродовж свого життя. Не факт, що навіть наступне покоління зможе побачити їх такими, якими бачимо ми зараз. Тому їх потрібно берегти, щоб і майбутні покоління могли милуватися трьохсотрічними дубами. Такі дерева дають прекрасну тінь, а повітря під ним особливе. Хочеться, щоб наступні покоління також отримали цю спадщину. Для цього потрібен системний і дбайливий догляд.

Ми хотіли б запровадити навчання для працівників комунальних підприємств, щоб вони ощадливіше ставилися до дерев, адже на них лягає величезний обсяг роботи. Їм потрібно виконувати багато завдань, і не завжди є можливість індивідуально оцінити стан кожного дерева. Часто головне завдання – обрізати гілки, щоб нічого не падало. Тут важливо знайти баланс: забезпечити безпеку людей і водночас не завдати шкоди деревам. Адже після надмірного кронування деякі з них просто гинуть. Минає рік-два, дерево вже безнадійно хворе, і його зрештою спилюють.

Тому ми залучили експертів, які готують рекомендації щодо правильного догляду за деревами, зокрема для комунального підприємства, відповідального за ці роботи. Ми готові допомагати й співпрацювати з місцевою владою. Нам потрібна її підтримка та офіційні дозволи на діяльність у природних зонах, а комунальним службам – фахова експертна допомога. Наприклад, завдяки підтримці "Екодії" до нас приїхав експерт із Німеччини з обладнанням для поглибленого обстеження дерев.

Представники комунальних підприємств і громадські активісти могли побачити, як проводять такі дослідження. Фактично це був майстер-клас із використання сучасних технологій: за допомогою спеціальних датчиків та імпульсів фахівці отримують зображення внутрішньої структури дерева – приблизно так, як під час КТ чи МРТ у медицині. Також проводять тести на пружність, згинання та інші показники.

Попередньо ми побачили, що всередині обстеженого дерева є певні порожнини й пошкодження, але для такого вікового дерева це може бути цілком нормально. Остаточні результати з цифрами та офіційними висновками експерти ще готують. Це обстеження відбулося в жовтні, і представники комунальних підприємств уважно стежили за процесом та ставили запитання. Було помітно, що вони зацікавлені, хоча, звичайно, бракує ресурсів: кожне таке обстеження коштує недешево.

Насамперед ми прагнемо захистити найбільші та найстаріші дерева. До них потрібно ставитися особливо обережно: перш ніж ухвалювати рішення про видалення, варто провести фахове обстеження. Також плануємо створити паспорти основних вікових дерев громади, де буде зафіксовано їхній стан, характеристики та перспективи подальшого збереження.

Не кожне дерево потребує внутрішнього дослідження. Іноді достатньо оцінити його зовнішній стан. Але для дуже старих дерев такий поглиблений підхід особливо важливий.

– Як, на вашу думку, природна спадщина пов'язана з історичною? Чому важливо зберігати їх разом?

– Як, на вашу думку, природна спадщина пов'язана з історичною? Чому важливо зберігати їх разом?

– Ми пов'язуємо ці напрямки. На це, до речі, звернули увагу й відвідувачі простору "Дача", й археологи. Колись ця дача була частиною цілого комплексу будинків. Це були доволі дорогі, ошатні споруди, прикрашені різьбленням. Їх дуже обережно вписували між великими деревами, які на той час уже були старими.

Територію навколо не розчищали повністю, не вирубували всю рослинність заради будівництва. Можливо, окремі дерева й довелося прибрати, щоб звести будинок, але більшість зберегли. За їхнім віком зрозуміло, що вони росли тут ще тоді, коли будували дачу. Сьогодні неможливо уявити цю будівлю без дерев, з якими вона співіснує вже понад століття. Вони стали свідками кількох історичних епох – Першої та Другої світових воєн, революцій, численних суспільних змін. Усе це пережили й дійшли до наших днів. Ми маємо ставитися до них із повагою, адже це наша природна спадщина, тісно пов'язана з історією місця. Збереження самої будівлі та старовинних дерев навколо неї – взаємопов'язані речі.

Навіть тоді, коли навколо було значно більше лісу й зелені, люди дбайливо ставилися до дерев і намагалися зберегти їх під час забудови. Можливо, архітектори й передбачали, що крони вікових дерев захищатимуть дачу та створюватимуть навколо неї особливий простір. Ми можемо продовжити цю традицію: зберегти дерева, довести, що вони не є аварійними, а за потреби домогтися для окремих із них охоронного статусу. Поки що ми вивчаємо, як це можна зробити.

Якщо говорити про ландшафт, то вікові дуби – одні з найвиразніших його елементів. Вони настільки масштабні й помітні, що все навколо ніби відходить на другий план. Саме ці дерева формують характер місцевого ландшафту.

– Чи бачите ви вже конкретні результати проєкту? Що вдалося змінити або започаткувати завдяки взаємодії з мешканцями?

– Люди, думку яких ми запитували, – це активні мешканці громади, їм небайдужа доля Боярка. Вони хочуть бачити її чистою, привабливою та зеленою. Боярку завжди називали зеленим містом, де є чимало парків зі старими деревами.

Ми дуже раді, що мешканці Боярки підтримують наші ініціативи. Звичайно, вони хочуть більших і швидших змін. Іноді нам доводиться пояснювати, чому певні процеси не можуть відбуватися так швидко, як хотілося б. Є й проблеми, за які місцева влада безпосередньо не відповідає, наприклад, окремі викиди чи пожежі.

Водночас багато учасників наших зустрічей долучилися до проєкту «Дача», який розвиває однойменний простір. Інші брали участь у невеликих екологічних ініціативах, зокрема допомагали готувати ділянку під різнотрав'я. Багато людей також уважно стежили за обстеженням вікових дерев. Ми розглядаємо це як частину екологічної просвіти. Активні мешканці мають бажання щось змінювати, але їм часто бракує спеціальних знань. І тут ми можемо допомогти: поділитися власним досвідом або залучити фахівців, які професійно пояснять складні питання.

Зміни починаються з громади 

– Що може зробити звичайний мешканець для збереження довкілля, якщо не має спеціальних знань або багато вільного часу?

– Кожен житель Боярської громади для збереження довкілля може підтримувати ініціативи, які вже існують. А щоб розуміти, які з них варто підтримувати, потрібно долучатися до екопросвітницьких заходів. Там люди отримують знання, що допомагають краще орієнтуватися в екологічних питаннях. Наприклад, якщо ви бачите, що спилюють дерево, то вже розумієте, чому це може бути проблемою. Велике дерево дає тінь, підтримує екосистему, і якщо зовні воно має добрий вигляд, виникає цілком закономірне запитання: чому його видаляють? Мешканці мають право підійти, поцікавитися причиною та попросити показати відповідні документи.

Нам дуже хочеться, щоб люди розуміли: вони можуть впливати на ситуацію. Можливо, це буде невеликий, точковий вплив, але якщо таких дій багато, їх уже неможливо ігнорувати.

Ми також заохочуємо мешканців долучатися до наших ініціатив із компостування: компостувати самостійно, ініціювати встановлення компостерів на своїх подвір’ях, користуватися ними, приходити й дивитися, як відбувається цей процес. Важливо, щоб люди не боялися компостування.

До речі, ми плануємо провести моніторинг усіх встановлених у громаді компостерів: перевірити, як вони працюють, чи зручно ними користуватися, з якими труднощами стикаються люди. На основі цієї інформації зможемо надавати консультації та поради, допомагати усувати проблеми. Адже навіть якщо щось іде не так, процес завжди можна налагодити.

Не менш важлива участь мешканців у практичних заходах – толоках, прибиранні та догляді за зеленими зонами. Наприклад, на території простору «Дача» іноді потрібно проводити ремонтні роботи, а для підготовки ділянки під різнотрав'я нам також були потрібні волонтери.

У парку активісти вже не перший рік навесні організовують толоки зі збору сміття. Це роблять до того, як виросте висока трава і приховає відходи. Адже діє так зване правило розбитих вікон: якщо на території вже є сміття або щось зруйноване, люди схильні залишати там ще більше. Тому важливо прибирати такі місця, щоб не провокувати подальше засмічення.

Кілька років тому активісти також розчищали окремі ділянки парку, де висадили молоді дуби. Тепер потрібно доглядати за ними, прибирати інвазивну рослинність, яка розростається навколо й може пригнічувати молоді дерева. Дуби огородили, а комунальне підприємство офіційно повідомили, які насадження не можна чіпати.

Для таких волонтерських заходів завжди потрібні люди. Наприклад, наступного року плануємо організувати дві-три толоки для видалення інвазивних рослин, передусім амброзії та золотарника. Вони дуже швидко поширюються в парку Шевченка і фактично витісняють місцеву рослинність. Під ними вже майже нічого іншого не росте, через що зменшується біорізноманіття. До того ж амброзія завдає шкоди здоров'ю людей. Це також один із напрямків, у якому нам потрібні допомога й активна участь мешканців. Хотілося б, щоб люди частіше долучалися до таких ініціатив.

–  Які екологічні проблеми Боярської громади потребують першочергової уваги в найближчі два-три роки?

– Ми працюємо саме з тими проблемами, які вважаємо найгострішими. Передусім це відходи. Ми переконані, що проблему сміття потрібно розв'язувати не тоді, коли воно вже накопичилося і його доводиться прибирати, а ще на етапі, коли ці відходи тільки можуть утворитися.

Власне, на цьому й ґрунтується принцип "нуль відходів" – спочатку запобігати утворенню відходів, а вже потім думати, як поводитися з тими, яких уникнути не вдалося. Якщо поширювати цей підхід серед мешканців, сміття в громаді стане менше.

Ще одне важливе питання – збереження зелених зон, захист дерев від вирубування та правильне озеленення територій. Це також турбує людей. Я, наприклад, пам'ятаю Боярку ще з дитинства, коли приїжджала сюди в гості. Вона справляла враження дуже зеленого міста. Хотілося б, щоб такою вона й залишилася.

– Чому про клімат і довкілля потрібно говорити саме зараз, навіть під час війни?

– Ми вважаємо, що під час війни проблема зміни клімату та всі пов'язані з нею екологічні виклики ще більше загострюються, а не відходять на другий план. Ми зобов'язані зберігати те, що маємо. Звичайно, на територіях бойових дій, у місцях влучань і пожеж у природних зонах ми практично не можемо вплинути на ситуацію. Там усе залежить передусім від Збройних Сил України. Але ми можемо дбати про довкілля на доступних нам територіях і маємо це робити.

Важливо, щоб після війни нам довелося відновлювати лише ті території, які постраждали внаслідок бойових дій, а не ще й те, що ми могли зберегти, перебуваючи в тилу. На окупованих і прифронтових територіях уже відбувається величезна екологічна катастрофа. Тож слід докладати зусиль, щоб зберегти якомога більше нашого довкілля. На жаль, дотепер поширена звичка спалювати листя, стерню та суху траву, щоб нібито швидше виросла нова зелень. За такі дії вже передбачена законодавча відповідальність, але одних штрафів недостатньо. Потрібно проводити просвітницьку роботу, щоб люди відмовлялися від спалювання листя не через страх покарання, а тому, що розуміють його шкоду. Це небезпечно і для довкілля, і для самих людей, особливо зараз, коли через війну ми й без того маємо пожежі та руйнування природних територій. Навіщо створювати додаткові загрози там, де можемо їх уникнути?

– Дякую за розмову!

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук, матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.