Тетяна Терен про Романа Ратушного, про фестиваль "Протасів яр" і Крим
Масштабний культурно-громадський фестиваль "Протасів Яр" пам’яті Романа й Василя Ратушних знову об’єднав тисячі людей на знаковій київській галявині. Співкоординаторка заходу, журналістка та культурна менеджерка Тетяна Терен розповіла про особливу атмосферу події, інтеграцію військових ініціатив, глибокі історичні сенси та важливість кримської теми для українського майбутнього.
Цього року фестиваль суттєво розширив свої межі та максимально наблизився до великого, динамічного фестивального формату. Простір Протасового Яру наповнився різноманітними локаціями, де гармонійно поєднувалися дитячі майстер-класи, книжкові ярмарки, дискусійні панелі та зони військових ініціатив. Вперше в межах програми було реалізовано концепцію "фестивалю фестивалів", завдяки якій до організації долучилися партнерські команди з Луцька, Дніпра та Одеси. Це дозволило залучити значно більшу й різноманітнішу аудиторію впродовж усіх трьох днів заходу.
Головною емоцією та найбільшим досягненням фестивалю Тетяна Терен називає абсолютне відчуття спільності. На кожній локації та під час будь-якої події відчувається потужне усвідомлення того, що ти перебуваєш серед "своїх". Навіть якщо відвідувачі чи спікери не знають одне одного особисто, погляд зі сцени в залу дарує непохитне переконання у спільних цінностях та єдиній меті.
Особливим символічним початком заключного дня стала традиційна екскурсія Ростислава Семківа Байковим цвинтарем. Цей маршрут наочно демонструє історичну тяглість українського спротиву. Проходячи однією алеєю, відвідувачі бачать могили видатних дисидентів радянського періоду, зокрема Василя Стуса та Євгена Сверстюка, а поруч — місця спочинку сучасних героїв: братів Романа й Василя Ратушних та філософа Ігоря Козловського.
Для Тетяни Терен це перетікання історичних епох є джерелом глибоких переживань. Вона наголошує, що фестиваль допомагає усвідомити: сьогодні триває та сама багаторічна боротьба за свободу, яку вели попередні покоління, і це розуміння дає опору для подальшого руху.
Надзвичайно важливою частиною роботи "Протасового Яру" стала інтеграція військової та ветеранської компонент. На галявині розгорнули роботу численні партнерські намети, серед яких локації ветеранок, організації "Лека" та бригади "Хартія". Тут цивільні громадяни мали змогу поспілкуватися із захисниками, поставити складні запитання про службу в армії та навіть попрактикуватися у запуску дронів.
Фестиваль здобув величезний авторитет серед військових. Координаторка згадує трепетні розповіді бійців про те, що військове командування без жодних вагань відпускає їх із фронту на цей захід, щойно чує ім’я Романа Ратушного. Фестиваль став саме тим майданчиком, про який мріяв Роман — простором, де військо, яке відстоює країну зі зброєю в руках, об'єднується з цивільними, які будують її майбутнє в тилу.
Завершальний день події збігся з днем народження Романа Ратушного, якому виповнилося б 29 років. Пам'ять про нього на фестивалі є живою та світлою. Організатори постійно демонструють його справу, показують документальні стрічки від творчого об'єднання "Вавилон’13" та репортажі платформи "Меморіал".
Проте голова фестивалю Світлана Поваляєва (мати Романа та Василя) від самого початку заклала в захід філософію "фестивалю життя". Тетяну Терен глибоко вражає те, з якою радістю, теплом та дружніми жартами згадують Романа його побратими та близькі. Суспільству потрібна саме така практика пам'ятання — через живі обійми, взаємопідтримку та продовження справи тих, кого ми любимо.
Кримська компонента є традиційною для "Протасового Яру" з першого року його існування. Роман Ратушний завжди наголошував, що російська війна проти України розпочалася саме у 2014 році з окупації півострова. Тетяна Терен зазначає, що українське суспільство пройшло великий шлях переосмислення і має чесно визнати, як мало воно знало про культуру, історію та літературу Киримли до початку великої війни.
Цьогоріч завдяки співпраці з "Кримським домом" на галявині вдалося створити справжні куточки Криму з національною кухнею, солодощами, кавою та перформансами, де лунала поезія кримськотатарською мовою. На тлі регулярних міжнародних дискусій про можливе припинення війни в обмін на території, присутність Криму на фестивалі є чітким маніфестом: півострів був, є і залишатиметься частиною України. Так само як і сама галявина Протасового Яру, яку громада виборола у забудовників, Крим є символом нашої любові та візії майбутнього.
Незмінним головним орієнтиром заходу залишається відомий заповіт Романа Ратушного: "Ніколи нічого не бійтеся". Водночас команда щороку обирає додатковий слоган. Цього разу ним став вислів мислителя Сенеки (чиє ім’я Роман обрав як свій військовий позивний): "Щоб слова не дзвеніли, а важили". Це заклик до рішучості, вміння називати речі своїми іменами та підкріплювати переконання діями.
Цю тему блискуче розкрила письменниця Оксана Забушко, яка виголосила першу в історії фестивалю вступну промову на фокус-тему. Вона відштовхнулася від слів Романа про знищення ворогів заради майбутнього наших дітей і говорила про сміливість нового покоління. Це покоління, яке народилося за часів незалежності, позбавлене радянського чи імперського страху і здатне безкомпромісно комунікувати зі світом. Ім'я Романа Ратушного і сьогодні продовжує об'єднувати людей, стаючи потужною опорою для всього суспільства.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.