Яхтинг у Києві став популярним ще в позаминулому столітті

Київський крейсерський яхт-клуб  не лише пропагував активний відпочинок на воді та змагання яхтсменів, а й підтримував виготовлення суден

Нині захоплення яхтингом є недешевим задоволенням, а власників яхт вважають людьми досить заможними, адже таке судно в приватній власності – не засіб пересування, а таких розкіш.

Втім, до такого виду «розкоші» Київ почав звикати ще в позаминулому столітті, коли  1880-ті роки городяни захопилися активним відпочинком на воді. Так, у 1887 році на Трухановому острові, північніше від корабельних майстерень, розташувався перший у Києві яхт-клуб, створений за ідеєю Подольського і Волинського генерал-губернатора князя О.М.Дондукову-Корсакову, а ініціювали  справу професор університету Св. Володимира О.Рінек, інженер шляхів сполучення М.Максимович, керуючий Товариством пароплавства по Дніпрі А. Лишневський, архітектор В.Ніколаєв і інші. О.Рінек в подальшому став командором, а М.Максимович – віце-командором яхт-клубу. Його статут був затверджений у березні цього ж року, а 29 серпня завершили облаштовувати пристань.

Перша навігація почалася 15 травня 1888 року тоді ж відбулася перша гребна гонка.

«На той час клубна флотилія складалася з 13 суден. Серед них - вітрильні боти (легкі однощоглові судна) «Личак» командора Олександра Рінека і «Хвиля» купця-лісопромисловця С. Могильовцева, чотирьохвесельна гічка (довга вузька шлюпка з дволопатевими веслами) «Фру-Фру», що належала віце-командору М. Максимовичу, В. Шварцу і К. Гаазу, дамська прогулянкова шлюпка архітектора Георгія Шлейфера, паровий катер «Товариш», яким спільно володіли четверо членів клубу, та інші. Через місяць, 12 червня 1888 року відбулася друга гребна гонка. У зв'язку з тим, що затока Оболонь була заставлена плотами, гонка пройшла на відкритій річці, поблизу пристані яхт-клубу. Програма складалася з чотирьох розрядів: у першому йшли байдарки, у другому - човни-гаги з виносними кочетами, в третьому - прогулянкові шлюпки власної майстерні і в четвертому - народна веслова гонка на аматорських човнах», – розповів на Фейсбук-сторінці Киевские истории Maksym Oleynikov, і зауважив, що в яхт-клубі, згідно із статутом, не лише залучали місцеве населення до плавання на гребних і вітрильних човнах, та на парових суднах, а й надавали посильну допомогу в їх виготовленні. Упродовж  перших 10 років існування клубу було виготовлено 110 суден різних типів. Сполучення між київським берегом і садибою яхт-клубу здійснювалось на власному паровому катері.

«Над дерев’яною будівлею яхт-клубу майорів клубний прапор, поряд був розбитий гарний парк. У павільйоні-вокзалі був буфет, а також головний зал із «Золотою дошкою», виготовленою за ескізом віце-командора М.Максимовича. Вона слугувала для щорічного відзначення членів клубу, нагороджених золотими жетонами і шовковими прапорами за перемогу у заключних осінніх гонках. Там же знаходились шафи із документами, архівами, призами, а також подароване одним із засновників клубу піаніно. Крім головного павільйону на території містилась електростанція, верф-майстерня, елінги, альтанка для суддівської комісії і оркестру, тир, кегельбан, тенісний корт, купальні з роздягальнями. На березі стояла гармата, пожертвувана почесним членом яхт-клубу командуючим Київським воєнним округом генерал-адьютантом М.Драгомировим. Гармата використовувалась для сигнальних пострілів у дні гонок і для салюту на свята. Зимове приміщення яхт-клубу було на вул. Фундуклеївській,10 (зараз – вул..Б.Хмельницького)», зазначив Maksym Oleynikov.

Переможці отримували золоті, срібні жетони і значки, грошові призи, а дистанції веслувальних гонок звичайно коливалися від 250 саженів до 2,5 верст. Київські веслувальники були підготовлені не гірше, ніж московські й петербурзькі.

Вітрильні гонки відбувалися значно рідше, ніж веслувальні. У 1897р. було проведено всього 27 вітрильних гонок на дистанції від 1,5 до 11,5 верст.

«Авторитет яхт-клубу зростав з кожним роком. На урочистостях відкриття сезону 1907 року брав участь генерал-губернатор і командувач Київським військовим округом генерал-ад'ютант Сухомлинов», зауважив Maksym Oleynikov, і розповів, що київський яхт-клуб був учасником  Всеросійської олімпіади 1913 року, у програмі якої були й гребні і вітрильні перегони.

Maksym Oleynikov зазначає: «За 30 років дореволюційного життя Київський яхт-клуб збудував понад 300 суден. Вони чудово себе проявили на різних регатах і виставках не лише у Києві, але й по всій імперії. Остання навігація київського яхт-клубу була відкрита у 1915 році. Відзначалась ця подія значно скромніше, аніж довоєнні – більшість яхтсменів вже були призвані на фронт, з якого багато хто не повернувся. Лютнева революція і жовтневий переворот поставили на діяльності яхт-клубу жирну крапку. А Громадянська війна не залишила ані часу, ані ресурсів для «активного відпочинку на воді».

Фото з Фейсбук-сторінки Киевские истории