"Фестиваль Lokalist не про розвагу, а про формування культури регіону і спільноти навколо тих цінностей, яких потребує Україна". Інтерв’ю зі співзасновницею Lokalist Майєю Аронштам

Фестивалі, що змінюють міста. Люди, які будують спільноти. Ідеї, які народжуються з особистого досвіду. Саме так можна описати ініціативу Lokalist, що об’єднує локальних підприємців, виробників, митців, музикантів та небайдужих мешканців Ірпеня й сусідніх міст. Її співзасновниця Майя Аронштам в ексклюзивному інтерв’ю для медіа "Погляд" говорить про свій шлях від власного бренду дитячого одягу до масштабних фестивалів. Адже фестивалі Lokalist – це не лише ярмарки, фудкорти, а й концерти, лекції, майстер-класи, різноманітні спортивні активності, арт-терапія заради благодійної мети й підтримки ЗСУ. Цьогорічний літній фестиваль Lokalist, що відбувся 6 липня у Бучанському міському парку, об’єднав 60 крафтових виробників, локальний бізнес та благодійні фонди. Захід відвідали сотні мешканців і гостей міста. Читайте, як творчість, підприємництво й соціальна відповідальність можуть співіснувати, підтримуючи громаду й армію навіть у найтяжчі часи.

Від перших маркетів до потужної фестивальної спільноти

- Розкажіть, будь ласка, коли ви переїхали до Ірпеня? Як ваша життєва дорога привела сюди?

- Близько семи років тому ми з чоловіком приїхали в Ірпінь із Києва, тому що шукали більш просте оточення для життя. Я закохалась у місцеві сосни, тож ми вирішили спробувати пожити в Ірпені, який став для мене, по-перше, відкриттям, а, по-друге, надав мені великий поштовх для соціально-культурної діяльності. Мені захотілось досліджувати регіон, відкривати його для себе, адже тут значно простіше спілкуватись із людьми, знайомитись, бути дружньою з усіма, товаришувати. У Києві кожен живе своїм життям у всіх цих "мурашниках", вічно кудись поспішає. Люди не вітаються навіть у ліфті при зустрічі. І це трохи сумно.

А в Ірпені зовсім інше життя. Начебто й поряд із Києвом, але це те, чого мені, мабуть, не вистачало в житті. Щоб можна було прийти в кав’ярню і не просто замовити каву, а привітатися, трошки потеревенити. А гуляючи у парку, можна зустріти знайомих, друзів, щось обговорити, вигадати новий спільний проєкт або навіть сходити на пікнік.

- Перш ніж зайнятися проєктом Lokalist, ви мали власний бренд дитячого одягу. Чи можете поділитися, як досвід у модній індустрії допоміг вам у реалізації проєкту підтримки локальних підприємців?

- Так, деякі люди не знають, що я займалась дитячим одягом або вже не пам’ятають. Але, дійсно, приїхавши в Ірпінь, я саме закінчила дуже класні курси крою та шиття в Києві. Мене це наштовхнуло почати щось шити.

На той момент у багатьох моїх друзів і знайомих народжувались діти або вже трохи дорослішали. Тому я зазвичай їм шила одяг на подарунок.

Зрозумівши, що в мене чудово виходить, я відкрила для себе багато красивих принтів, сучасних тканин, які замовляла з Америки і Польщі.

Мій власний бренд одягу Papoose розвинувся і став підґрунтям появи локального маркету.

Lokal Market – так називався наш проєкт, з якого я починала, а лише згодом перейшла до фестивалів.

Довідково: Lokal Market – ярмарок місцевих брендів, виробництв, майстрів і бізнесів у сфері дозвілля та відпочинку, заснований Майєю Аронштам та Марією Пиліпакою.

- Це був бренд індивідуального пошиття: під замовлення, з усіма побажаннями, але його потрібно було якось розвивати. У той час саме був ковід, тому під час пом’якшення локдаунів ми з Марією провели фотосесію в одному з житлових комплексів в Ірпені.

Ми тоді класно підготувались до фотосесії. Не просто фотографувались на локаціях, а поставили рейли з одягом, класно все оформили, написали прайс про всяк випадок, тому що треба використовувати таку маркетингову можливість, щоб показати себе й відшитий одяг. Люди підходили, цікавились. Тоді Марія, з якою я співпрацювала і яка була SMM-спеціалісткою, запитала мене, чи не хочу я організувати свій маркет. Я не мала ніякого досвіду в цій сфері взагалі, але подумала, що хочу, проте не розумію, як це робити. Я почала досліджувати цю тему: якщо зробити маркет, то які можливі локації і потенційні учасники. Знайшла багато чудових майстрів і майстринь, з більшістю із них дотепер товаришую. Вони також зараз є учасниками нашого фестивалю.

- Ви покинули займатись власним одягом і перейшли до фестивалів?

- Так. Спочатку я намагалась поєднувати. Ми встигли провести три невеликі події. Але коли ти як організаторка вирішуєш купу проблемних питань, то дуже складно продавати свій товар, розвивати бренд, бо ніхто замість тебе цього не зробить. Основа для маркетів і фестивалів – створити майданчик і надати брендам можливість себе показати, поспілкуватися з людьми, розповісти про свій товар так, щоб люди не просто купили, а в майбутньому захотіли бути саме їхніми клієнтами.

- Розкажіть, як створювати такі фестивалі? Із чого потрібно починати?

- З базової ідеї. Що ти хочеш донести, що прагнеш просувати через фестиваль, які цінності ти несеш? Саме навколо цього, як я зрозуміла з досвідом, формується команда, учасники, гості. Вони приходять, бо їм відгукується твоя ідея, цінності. Вони хочуть бути частиною цієї події, їм приємно брати участь. Далі потрібні декілька складових: локація, учасники, відвідувачі і команда, яка буде це створювати. Команда може складатися з однієї чи двох осіб, а може й більше. Самотужки це робити дуже важко. Раджу одразу шукати тих людей, хто тебе підтримає. Але тут також важливо, як кажуть, домовлятися на березі: що ви хочете робити, чи дійсно співпадають ваші думки, як ви плануєте співпрацювати. Насправді чимало  різних нюансів, деталей, які можуть бути або позитивом у роботі, або виснажувати й збирати всі сили.

- З якими труднощами  зіштовхнулися у 2020 році при створенні першого фестивалю? Якими були ваші очікування? Чи здійснилися вони?

- Не було ніякого досвіду, зокрема як розподілити задачі, що взагалі потрібно зробити, щоби провести фестиваль, наприклад, у парку. Зіштовхнулись із тим, що треба писати заяву до місцевої адміністрації з проханням дозволили провести там фестиваль. Потрібно було вибудовувати відносини з адміністрацією міста. На початку незрозуміло взагалі, що слід робити, які  правила гри, так би мовити. Усе це на початку забирає багато часу. Ми були новачки у цій сфері і не знали, хто взагалі захоче до нас прийти, щоб взяти участь, чи довірятимуть нам люди. Але у нашу ідею громада повірила, підтримала, тож все вийшло по-сучасному, на рівні Києва. Мене це тоді дуже надихнуло. Але хотілось далі робити це не просто на волонтерських засадах, а якимось чином заробляти. Ти виконуєш великий обсяг роботи, за який хочеться отримати фінансовий фідбек. Звісно, такі івенти як стартап: ти спершу вкладаєшся, інвестуючи свій час, поступово розвиваєшся, а лише потім приходить винагорода.

- На який рівень вдалося тоді вийти? 

- Ми були раді, що взагалі провели ті три невеликі маркети. Останній із них був дуже вдалий, відбувся в Ірпені біля лісу і центрального парку. Була тепла й приємна атмосфера. Але ми виснажились, дійшовши до того, що більше не вивозимо.

 - Ви тоді зіштовхнулися із професійним вигоранням. Це було пов’язано саме з коронавірусом, локдауном чи чимось іншим?

- Ні, це було пов’язано саме з тим, що у нас не було розуміння, як це правильно робити, як вийти на необхідний рівень, щоб ми могли, зокрема, заробляти. Через це дійсно прийшло вигорання. Ми закрили проєкт, але тим не менш мені дуже хотілось навчитися, щоб продовжити робити це саме у фестивальному форматі, більш масштабному. Саме тоді я пішла на своє перше бізнес-навчання в Ірпені, що називається "Майстерня підприємців" від благодійного фонду "Час служити" (програма, спрямована на підтримку українських підприємців, зокрема, тих, хто постраждав від війни, що надає можливості для навчання, розвитку та отримання необхідної допомоги, - прим. ред.). Це було дійсно потужне навчання, безкоштовне. Ми подавали заявки, отримували гранти, потім захищали свої бізнес-проєкти. Я тоді захищала проєкт під назвою Lokalist. Це було восени 2021 року, а на березень 2022-го я планувала свій перший фестиваль.

Еволюція фестивального проєкту

- Можете детальніше розповісти, чому обрали назву Lokalist? Що вона для вас означає?

- Щодо назви я мала чимало ідей. Моя подруга навіть зробила логотип для іншої ідеї. Але назва Lokalist мені насправді наснилася. Прокинувшись, я її одразу занотувала, щоб не забути. Вона, звісно, дуже схожа на наш перший проєкт Local Market. Для мене назва Lokalist означає певну децентралізацію, сповільнення, використання локальних продуктів, підтримку місцевої економіки, розвиток саме локальної спільноти. А ще локаліст – це людина, яка цей рух впроваджує.

- Саме це навчання дало вам сили знову повернутися до ідеї фестивалю? Що було далі?

- Так, тоді навчання дійсно дало великий поштовх, який відібрало, на жаль, повномасштабне вторгнення. Пізніше, коли всі трохи почали адаптовуватися до того, що відбувається, я, на той момент ще перебуваючи за кордоном в гостях у сестри, бачила, що люди повертаються додому, починають відновлювати власний бізнес. Особливо мене надихнуло те, що люди після деокупації нашого регіону почали відкривати нові бізнеси. Це свідчить про відвагу й внутрішню силу. У мене був важкий момент, тому що я не розуміла, чи взагалі повертатися додому, адже мій чоловік пішов служити у перші дні повномасштабного вторгнення.

За кордоном я їздила по різних благодійних заходах, які організовували українці. Ми там продавали крафтові вироби, таким чином збирали і донати, і підтримували вітчизняних виробників. Зрештою я вирішила повернутися в Україну. Це сталося в листопаді 2022 року. Відразу зрозуміла, що треба спробувати організувати фестиваль, щоб підтримати один одного. Тож перший фестиваль, організований у грудні 2022-го, був на це спрямований, а ще приурочений до Різдва. Ми його організували в ірпінському парку "Незнайко".

Ми всі зібралися, були разом, підтримували один одного. Ця перша спроба показала, що такі заходи надзвичайно потрібні. Потім нас запросили в Бучу в коворкінг-квартал. Ми там провели також невеликий фестиваль. Далі були й інші запрошення. Нас це надихало й мотивувало робити щось цікаве. Ми думали, як і де можна робити такі фестивалі потужніше. Якщо перші три фестивалі ми робили вдвох з Анастасією Супрун, яка приєдналась до мене у 2022 році, то потім ми зрозуміли, що нам треба набирати команду.

І з тих пір різні люди доєднуються до фестивалю. Для когось це тимчасова зайнятість, а з деякими дівчатами ми вже більше двох років разом працюємо. Ось вже третій рік пішов, як ми створюємо фестивалі.

- Скільки людей у вас загалом в команді? Хто ці люди? Як ви їх шукали?

- Нині основна команда налічує четверо людей. На літній фестиваль у Бучі доєдналось двоє спеціалісток із SMM.

Як ми знаходимо цих людей? Наприклад, оголошуємо, що шукаємо команду. Хтось приходить сам, каже, що ми робимо дуже класний проєкт, тому хоче доєднатися, щоб бути корисним. Це дуже приємно. Дівчат у SMM-команду я шукала цілеспрямовано. Ми швидко спрацювались. Усе базується на спільних цінностях. Мені дуже приємно, що виходить транслювати через Lokalist, зокрема мої власні цінності. Значить, люди їх правильно зчитують, отже, у нас вже стала і потужна команда.

- За останні роки фестиваль Lokalist став дуже популярним, тому що він об’єднує багато як підприємців, так і звичайних людей, які приїжджають до вас навіть із Києва. Яка ж головна мета фестивалю: підтримати бізнес, благодійність задля військових чи розважити людей у такий непростий час?

- Якщо до повного повномасштабного вторгнення були зовсім інші пріоритети й цілі – підтримка крафтових виробників, створення крутої якісної події в регіоні, то зараз фестиваль Lokalist не про розвагу, а про формування культури регіону і спільноти навколо тих цінностей, яких потребує Україна. Зокрема, ми намагаємося транслювати безбар’єрність, інклюзивність, адже всі люди дуже різні, кожен має певні потреби, тож ми повинні це сприймати й адаптовуватися. Не адаптовувати до суспільства людей з інвалідністю або постраждалих від війни в різних формах. Суспільство має підлаштуватись. Для того, щоб суспільство підлаштувалося, ми повинні змінити свою базову прошивку, тому що просто так не з’явиться безбар’єрна кав’ярня з відповідною вбиральнею, широким проходом між столиками тощо. Так само базовою складовою на сьогодні є благодійність щодо підтримки наших військових. Так, ми можемо зібрати не дуже великі суми. Коли починали, то під час фестивалю збирали від 16 тисяч гривень. А зараз у рамках фестивалю ми закриваємо збір на 200 тисяч гривень. Сподіваюсь, у цьому плані ми будемо лише покращувати свої результати. Тож, відповідаючи на ваше запитання, мета фестивалю Lokalist – бути сильним тилом, підтримувати ЗСУ, транслювати правильні цінності, стимулювати суспільство до розвитку.

Загалом фестиваль Lokalist не тільки прагне підтримати крафтових виробників або локальні бізнеси, які беруть участь в ярмарку чи на фудкорті.

Ми залучаємо значно більше людей. Наприклад, організовуємо концерти, у нас виступають українські гурти, яких ми підтримуємо фінансово.

А щоб концерт відбувся, залучаємо різних спеціалістів і підрядників, які займаються сценою, звуком тощо. Також запрошуємо фотографів, ведучих, спікерів.

Для усіх них це можливість підзаробити. Таким чином ми створюємо своєрідну екосистему, яка працює задля конкретної події.

- Кожного разу ви обираєте різні формати проведення фестивалю. Як вам вдається організувати настільки масштабні події такою невеликою командою?

- Це дуже важко, чесно кажучи. Частина нашої команди працює над проєктом фестивалю full time (повний робочий день, - прим. ред.). Дехто має іншу основну роботу. Орієнтовно кожен фестиваль потребує тримісячної підготовки. Спочатку придумуємо концепцію. Щоб транслювати якісь культурні цінності і традиції, ми прив’язуємось до певних свят. Також проводимо цікаві майстер-клас, запрошуємо українські гурти, музика яких підходить під обрану тематику. Після узгодження концепції шукаємо локацію. Наприклад, нам дуже подобається проводити фестиваль в ірпінському парку імені Володимира Правика, адже це одна з найвдаліших, мабуть, локацій. Там мінімальні бар’єри, широкі доріжки, є стаціонарна вбиральня. До речі, минулого року ми повпливали, щоб місцева влада її переоблаштувала і зробила інклюзивною.

Щоразу, організовуючи фестиваль, ми думаємо, що можемо зробити ще краще. Тому кожна наша наступна подія більш масштабна, допрацьована і продумана.  

У ході організації фестивалів ми намагаємось налагодити співпрацю з партнерами. Для нас це дуже важливо і приємно, що вони відгукуються, і  Lokalist вже не no name (безіменний, - прим. ред.), а має певну репутацію, довіру. Тому до нас приєднуються партнери. Класно, що також є підтримка саме від локальних підприємств, як то: Планета Пластик, Екософт, EnerGym з Бучі. Це нас надихає. Вони нам не лише фінансово допомагають. Зокрема,  EnerGym робить суперкласну спортивну програму. Вони себе показують як учасника теж, всі зазвичай у захваті. Екософт і Планета Пластик також можуть допомагати з організаційними моментами.

- Як ви обираєте партнерів і учасників для фестивалю?

- Це два різні напрямки. Учасників ми шукаємо серед виробників крафтової продукції. Перевагу надаємо саме локальним виробникам. Через повномасштабне вторгнення у наш район приїжджає чимало людей із різних куточків України. І це також для них можливість м’якої адаптації. Вони можуть продовжувати робити свою справу і тут продавати свої вироби. Вони знайомляться з колегами, місцевими мешканцями, відкривають для себе нову аудиторію, знаходять друзів.

Також ми намагаємось донести до локальних підприємців, що, окрім крафтових брендів, будь-який бізнес може себе показати на фестивалі Lokalist. Це можуть бути і дитячі садочки, і гуртки, і сфера якихось послуг…

Фестивалі, що об’єднують, надихають і допомагають

- Які події або моменти з фестивалів залишили у вас найбільше вражень?

- Насправді я у захваті від кожного фестивалю: що від першого, який ми зробили за 10 днів, що від того, який ми проводили на підземному паркінгу.

Це насправді була моя мрія. Особлива заслуга належить нашій Каті, яка створила справжній затишок. Було дуже цікаво.

Пам’ятаю наш перший літній фестиваль, в якому брали участь класні потужні гурти. У Ворзелі ми проводили фестиваль як "живу бібліотеку".

На декількох фестивалях у нас виступали стендап-коміки. Це було щось нове на той момент для регіону.

Минулого року влітку в парку імені Володимира Правика я була вражена, коли побачила, як люди танцюють під пісні гурту О.Torvald. Це було неймовірно й дуже потужно. Мені здається, всі сучасні культурні події вже не працюють як у минулому житті до повномасштабного вторгнення. Люди повинні мати можливість виплеснути свої емоції, перезарядитися, адже зараз українці перебувають у стресі, а жива музика, як на мене, є справжньою терапією.

Вся наша команда, організовуючи фестиваль під час війни, працює щоразу в надважких умовах, розуміючи, що наразі культурні події зовсім не на вершині піраміди потреб Маслоу, але тим не менш важливі для психоемоційного стану людей, розвитку й взагалі існування культури, підтримки армії, побудови сильного тилу.

- Частина ваших заходів має благодійну мету – підтримувати Збройні Сили України, дитячі і спортивні заклади. Скажіть, як ви поєднуєте такі події з благодійністю?

- Ми вважаємо, що сьогодні благодійність має бути базою. Поєднувати концерти, фестивалі з благодійністю взагалі нескладно. Ми не є волонтерами, але співпрацюємо з тими волонтерами, кому довіряємо. Співпрацюючи, ми організовуємо певні активності, скеровані на підтримку збору на щось. Це може бути лотерея чи аукціон. Уже багато фестивалів поспіль із нами співпрацює тату-майстриня.  

Тому на фестивалі можна зробити тату за донат, і 100% від цього донату йде на збір. Також проводимо інші активності: плетіння косичок, творчі майстер-класи. Взагалі підбираємо активності під тематику фестивалю, що й допомагає закривати збір.

- Ви співпрацюєте з різними волонтерами. Як відбувається цей процес?

- Зазвичай у волонтерів вже відкрита банка, тож кошти йдуть або відразу на неї, або ми передаємо потім кошти, а вони закуповують те, що потрібно. Наприклад, благодійний фонд "Я буду твоїм тилом" закупив на зібрані гроші FPV дрони. Також ми співпрацювали з Бучанською адміністрацією, коли був великий збір на бучанський дрон. У нас навіть подяка є від адміністрації. Зараз ми співпрацюємо з Ксенією Тригубенко з Бучі, яка вже три роки волонтерить. Саме на відкриту нею банку ми зібрали 200 тисяч гривень, щоб вона мала змогу закупити обладнання.

- А як підтримуєте дитячі заклади?

- Ми двічі збирали гроші на відбудову Ірпінської дитячо-юнацької спортивної школи. Йдеться про не дуже значну суму, але не соромно донатити і по одній гривні, як ми всі кажемо.  

Об’єднані ідеєю

- Як реагує громада на такі соціальні ініціативи? Чи бачите ви більшу залученість людей до цих процесів?

- Оскільки ми бачимо тенденцію до збільшення сум зборів, то звичайно ж залученість людей зростає. Ми прораховували, що на даний момент наші суми зборів виросли втричі.

- Збільшується кількість людей і відповідно донати. Як взагалі люди реагують на такі фестивалі? Які відгуки ви від них отримували?

- Зазвичай отримуємо теплі відгуки, які настільки надихають, що я навіть перед запуском анонсу про цьогорічний літній фестиваль, зробила нарізку різних інтерв’ю відвідувачів фестивалю. Це щось неймовірне. Є історія про те, що люди, наприклад, переїхали після початку повномасштабного вторгнення в наш регіон, а завдяки нашим фестивалям знайшли друзів, завели знайомства, взагалі дізналися більше про регіон.

Чимало класних відгуків надходить від наших учасників. Lokalist їх підтримує в економічному плані. Вони непогано продають свої вироби на фестивалях. Загалом  формується певна спільнота після фестивалю.

- Які у вас плани щодо розвитку проєкту Lokalist? Чи будете змінювати формати? Готуєте нові проєкти?

- Насправді дуже хотілося б побудувати такий, мабуть, будиночок для Lokalist – місце, простір, соціально-культурний хаб, де ми б могли проводити наші події. А ближча мета – й надалі створювати такі фестивалі, щоб ми могли забезпечувати свою команду фінансово.

- Чи плануєте розширюватися на інші міста? Які критерії потрібні для цього?

- Гарне питання, тому що до нас часто приходять із порадами зробити фестиваль у певному місті. Тож у серпні ми будемо робити захід у Макарові у співпраці з благодійним фондом "Право на захист". Організувати фестиваль у Макарові буде складніше, оскільки треба проаналізувати аудиторію, змінити підіхід до роботи. Не можна просто взяти і скопіювати подію, незважаючи на те, що Макарів є частиною сусіднього Бучанського  району. Вже зараз відомо, що там буде ярмарок, фудкорт, концертна програма, якісь майстер-класи.

- Як ви уявляєте Ірпінь і локальні ініціативи через 5-10 років?

- Я мрію про Ірпінь, розвинений із точки зору урбаністики. У цьому році до нас в громаду приїжджала громадська організація "Urban Reform", яка проводила декілька воркшопів (від анг. слова "workshop" – інтенсивний навчальний або робочий захід, де учасники активно навчаються через практичну діяльність, взаємодію та обмін досвідом, - прим. ред.) про розвиток щасливого міста. Дуже цікавий підхід, що полягає в об’єднанні наших потреб, але при цьому потрібно гармонійно вписувати їх задоволення у природні локації, щоб не робити гірше самим собі. Наприклад, якщо все в місті викласти гарною бруківкою, то це лише зменшить кількість дерев, які потрібні для охолодження і захисту від вітрів. Хочеться, щоб був правильний урбаністичний розвиток, адже це дасть можливість для будь-яких проєктів. Якщо будуть простори, це дозволить проводити фестивалі та інші активності громади. Для цього потрібна свідома місцева спільнота.

- І на завершення нашої розмови розкажіть, який найважливіший життєвий урок ви отримали і хочете ним поділитися з читачами?

- Коли ти щось хочеш зробити, дуже важливо, щоб в тебе горіли очі. Розповідаючи про свою ідею, намагаючись залучити людей, головне – твій запал – це те, що їх чіпляє. Я пам’ятаю, як колись мені було важко підходити до людей, спілкуватися, щось пропонувати. Але я зрозуміла, що самотужки не втілю в життя свої задуми. А щоб знайти людей, потрібне спілкування й очі, що горять.

- Дякую за нашу розмову. Бажаю подальших успіхів у вашій справі. 

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.