"Війна зробила дітей дорослішими за свої роки, але водночас загострила їхнє відчуття відповідальності за свою країну". Інтерв’ю з докторкою історичних наук, професоркою Русланою Маньковською

Історію неможливо пізнати лише за архівними документами чи підручниками. Вона оживає в місцях пам'яті, музейних експозиціях, під час екскурсій і зустрічей із науковцями та дослідниками. Саме такий досвід нещодавно отримали вихованці відділення історії Київської Малої академії наук України, які відвідали авторську екскурсію керівника Українського інституту національної пам'яті Олександра Алфьорова. Після екскурсії журналісти медіа "Погляд" поспілкувалися з докторкою історичних наук, професоркою Русланою Маньковською, яка очолює Центр досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії України Національної академії наук України, а також є науковою керівницею секції "Історія України" Київської Малої академії наук України. В ексклюзивному інтерв’ю для читачів медіа "Погляд" Руслана Маньковська розповіла, чому історична наука формує світогляд молоді, як війна вплинула на тематику учнівських досліджень та що сьогодні найбільше цікавить юних істориків.

– Руслано, поділіться з нашими читачами, як давно ви співпрацюєте з Київською Малою академією наук України? Чим для вас є цей заклад?

– Я співпрацюю з цим унікальним, як на мене, закладом, уже понад 30 років. Київська Мала академія наук України – це справжній феномен українського освітнього простору, який дає можливість виявляти талановитих дітей, розвивати їхні інтелектуальні здібності та креативний потенціал.

До нас приходять надзвичайно здібні учні. За всі роки співпраці мене найбільше вражає атмосфера та ставлення педагогів і працівників Київської Малої академії наук до юних дослідників. Скільки душі, знань і часу вони вкладають у дітей, щоб ті знайшли себе в житті й могли розвиватися в обраному напрямку!

– Фактично до вас приходить не просто дитина, а тандем "вчитель – учень"?

– Саме так. Недарма кажуть, що за кожним талантом стоїть учитель-наставник. Це спільна праця вчителя, батьків, наших наукових керівників і фахівців різних галузей. Ми залучаємо істориків, археологів та інших науковців залежно від теми, над якою працює учень. Це система, яка вибудовувалася впродовж багатьох років.

– Історія сьогодні не належить до найпопулярніших спеціальностей. Водночас частина школярів, які займаються історичними дослідженнями, згодом обирають саме науковий шлях. Чи є серед ваших вихованців ті, хто став відомим істориком?

– Історія – це не лише про знання чи перспективу наукової кар'єри. Вона формує громадянську свідомість, критичне мислення, вміння аналізувати й робити висновки. Саме ці якості залишаються з людиною незалежно від професії.

Серед наших випускників є політики, журналісти, банкіри, бізнесмени... Багато хто обрав історичну науку, наприклад, Олексій Ясь (відомий український історик, доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України, - прим. ред.).

Олексій Ясь.

В’ячеслав Корнієнко (український історик, археолог і доктор історичних наук, заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника "Софія Київська", - прим. ред.).

В’ячеслав Корнієнко

Особливо пишаємося нашим випускником Олександром Алфьоровим, який сьогодні очолює важливу державну установу, є відомим істориком і популяризатором історичних знань. Сьогодні ми відкрили його ще й як блискучого екскурсовода.

Він показав, що кожен будинок і вулиця Києва розповідають українську історію. Зокрема, будівля, у якій ми зараз перебуваємо, пройшла шлях від розкішного палацу до катівні НКВС, де були розстріляні понад дві тисячі українців, переважно представники інтелігенції. Саме тут загинули й 50 героїв-холодноярців, які боролися за Україну.

Ми пишаємося нашими випускниками. Це той випадок, коли бачиш реальний результат багаторічної праці. До речі, Олександр Алфьоров – учасник російсько-української війни, людина, яка пройшла всі Майдани і сьогодні багато робить для України.

– На вашу думку, що сьогодні мотивує дітей займатися історією?

– Найцікавіше те, що останніми роками тематика дитячих досліджень стала виразно україноцентричною. Це козацька доба, історія українського державотворення, маловідомі або заборонені свого часу імена українців, герої ОУН і УПА, культура пам'яті, меморіалізація українського простору. По суті, діти повертають у наш простір маркери української історії.

Окрім дослідницької роботи, ми постійно проводимо конференції, круглі столи та інші наукові заходи. Наприклад, уже третій рік поспіль відбувається міжнародна конференція "ЮНЕСКО в дзеркалі молодіжних досліджень". Цьогоріч вона була присвячена культурній та освітній дипломатії.

Щороку зростає кількість учасників і розширюється географія. До конференції долучаються молоді дослідники не лише з України, а й із Європи, США, Австралії, Єгипту. Захід проходить під патронатом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Міністерства закордонних справ України, за підтримки Представництва ЮНЕСКО в Україні.

Особливо помітно, що дедалі більше робіт присвячені російсько-українській війні. Є дослідження учнів із Маріуполя про історію свого коледжу, документи якого вдалося врятувати буквально через лінію фронту. Є роботи про загиблих захисників, про окупацію Бучі, про життя дітей під час війни. Зокрема, одна дівчинка писала про загиблого молодого героя з Маріуполя, який воював з її батьком. Це говорить про дитячу мотивацію, бажання зберегти історію, пам'ять про героїв. Дуже цікавими є роботи про окуповані території, про Бучу і про дітей, як вони виживали в окупації. Наприклад, запам'яталася історія дитини, яка описала, як святкувала день народження в окупації: сусіди зібралися всією вулицею й спекли невеличкий пиріг із того, що вдалося знайти. Такі речі залишаються в пам'яті назавжди.

Кожна дослідницька робота – це не просто виконання наукових вимог, а особиста історія й бажання юного дослідника сказати своє слово.

Андрія Букала дослідив, з яких матеріалів найкраще робити окопні свічки для обігрівання. Зі своїм проєктом Андрій переміг у відділенні Конкурсу-захисту "Технічні науки" (секція "Екологічно безпечні технології та ресурсозбереження").

Злата Коцур створила 3D-модель для друку кровоспинних турнікетів, які використовують для навчання з тактичної медицини. Зі своєю розробкою Злата перемогла у відділенні Конкурсу-захисту "Технічні науки" (секція "Науково-технічна творчість та винахідництво").

Дуже важливим став стипендіальний конкурс імені українського активіста та захисника Романа Ратушного. Два роки тому ми отримали понад 500 дитячих робіт-свідчень, за підсумками яких видали окрему книгу. Читати ці тексти було надзвичайно важко. Діти писали про загиблих батьків і братів, про перший день повномасштабної війни, про власний досвід окупації.

Наша комісія не раз не могла стримати емоцій. Ці діти вже стали свідками історії. Вони фіксують її у своїх дослідженнях і зберігають пам'ять для майбутніх поколінь.

Війна зробила дітей дорослішими за свої роки, але водночас загострила їхнє відчуття відповідальності за свою країну. Саме тому я впевнена: у нас прекрасна молодь і сильне майбутнє України.

– Дякую за розмову!

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.