Від фронту до власної справи: історія ветеранки Оксани Іванець

Повернення до цивільного життя після років служби — це завжди виклик. Для жінок-ветеранок цей шлях нерідко супроводжується не лише психологічною та юридичною адаптацією, а й боротьбою з суспільними стереотипами. Як знайти себе на «цивілці», змінити законодавство та перетворити дитячу мрію на бізнес, на власному прикладі доводить підполковниця у відставці Оксана Іванець.

Оксана прийшла у військо зовсім юною — у 17 років. Понад два десятиліття її життя було нерозривно пов'язане із прикордонною службою. У 2020 році вона перейшла до Збройних сил України, ставши військовою кореспонденткою інформаційного агентства "АрміяInform".

Повномасштабне вторгнення підполковниця Іванець зустріла на Харківщині. Протягом двох років на самій лінії фронту вона висвітлювала бойову роботу українських захисників та документувала воєнні злочини окупантів. Оксана була свідком ексгумації тіл в Ізюмі та знімала наслідки трагічного ракетного удару по селу Гроза, де російський "Іскандер" забрав життя 59 людей. За її словами, це стало найстрашнішим, що їй довелося побачити в житті.

Ветеранка не змирилася з дискримінаційною нормою. Вона почала активно звертатися до народних депутатів та керівництва Міноборони. Результатом цієї боротьби стало ухвалення необхідних змін до закону, що відкрило шлях до справедливого звільнення не лише для Оксани, а й для сотень інших військовослужбовиць.

Після звільнення Оксана чітко зрозуміла: повертатися до старої державної системи вона не хоче, потрібно шукати новий шлях. Тоді вона згадала про свою дитячу мрію — бути медиком.

"Я подумала: чому б зараз, у мої 45, частково це не реалізувати? І я пішла на курси масажу", — розповідає ветеранка.

Сьогодні Оксана вже опанувала класичний та лімфодренажний масаж. Вона активно практикує, допомагаючи відновлювати здоров'я своїм посестрам-ветеранкам. Тяжкий бойовий досвід, носіння бронежилету та проблеми зі власною спиною підказали їй наступний крок навчання — технологію сухої голки для зняття гострих м'язових спазмів.

Зараз ветеранка готується масштабувати свій підробіток у повноцінний бізнес. Вона планує відкрити власний масажний кабінет у Василькові на Київщині, а у майбутньому — великий реабілітаційний центр. Для реалізації бізнес-ідеї Оксана подається на державну програму єРобота, розраховуючи отримати грант у розмірі 250 000 грн. Ці кошти будуть спрямовані на купівлю якісного обладнання та створення нового робочого місця. У написанні бізнес-плану їй допомагають фахівці Київської школи економіки (партнери платформи "Дія").

Окрім розвитку власної справи, Оксана Іванець активно підтримує інших жінок із військовим досвідом. Вона працює кейс-менеджеркою у громадській організації "Жіночий ветеранський рух" (ГО "Ветеранка"), яка сьогодні об’єднує майже 3000 учасниць.

ГО "Ветеранка" починалася ще у 2015 році з адвокаційної кампанії "Невидимий батальйон", яка виборювала для жінок право офіційно обіймати бойові посади, адже за документами снайперки та кулеметниці часто значилися "прачками" чи "швачками". Сьогодні ж організація створила потужну екосистему підтримки. Як кейс-менеджерка Оксана допомагає ветеранкам знайти перевірених психологів, безкоштовно пройти складні медичні обстеження, отримати ліки чи юридичну консультацію.

Історія Оксани Іванець — це надихаючий приклад того, що життя після армії існує, а лідерські якості, загартовані на фронті, допомагають не лише будувати власну справу, а й змінювати суспільство на краще.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.