Костянтин Чеченя: українське бароко, Ніна Матвієнко та музика, якій 500 років
Українська музична спадщина приховує пласти неймовірної краси та глибини, про які більшість сучасників навіть не здогадується. Відомий музикант, композитор і дослідник давньої музики Костянтин Чеченя поділився історією свого ансамблю, розповів про унікальні музичні знахідки в європейських архівах та пояснив, чому стародавні канти є нашою потужною зброєю у сучасній війні за ідентичність.
Історія Ансамблю давньої музики під керівництвом Костянтина Чечені розпочалася наприкінці минулого століття. Усе почалося зі знайомства молодого музиканта з композитором Святославом Крутиковим. Саме тоді українські майстри створили для Чечені унікальний інструмент — точну копію старовинної лютні часів Джона Доуленда.
Згодом шляхи засновників розійшлися, і Костянтин очолив колектив. За часи активної діяльності ансамбль об’їздив із концертами та фестивалями всю Європу та США, записав багато унікальних альбомів і зберіг для фондів Українського радіо безліч творів Західного Середньовіччя, Ренесансу та Українського бароко.
Окремою яскравою сторінкою в історії колективу став творчий тандем із легендарною співачкою Ніною Матвієнко.
"Для мене Ніна все одно жива. Вона співає там, на хорах Господніх", — зворушливо згадує музикант.
Костянтин Чеченя згадує, що Матвієнко завжди була відкритою до експериментів — від авангардних вистав із японськими режисерами до класичного етно. Коколи він запропонував їй звернутися до українського бароко, співачка, спробувавши матеріал, захоплено сказала, що це просто шедевр.
Разом вони записали успішні аудіоальбоми. Один із них вийшов на вінілі, пройшовши надзвичайно якісний шлях виробництва: мастеринг робили в Мюнхені (Німеччина), а тираж друкували у Вашингтоні (США). Спільна програма охопила широку палітру: релігійні канти, світську лірику, побутові та календарні пісні, які й сьогодні можна знайти на платформах під назвами на кшталт "Роскошная Венера". Окрім Ніни Матвієнко, ансамбль створював спільні проєкти з Тонею Матвієнко, співачкою Іларією та лідером гурту "ВВ" Олегом Скрипкою, з яким вони влаштовували справжні середньовічні бали.
Українське бароко — це унікальне явище, багато пам'яток якого досліднику доводилося буквально "піднімати" з архівів Польщі та Німеччини. Чимало нашої спадщини досі залишається в бібліотеках сусідньої країни-агресорки. Маестро вірить, що після перемоги українські дослідники обов'язково повернуться туди, щоб повернути своє надбання.
Сьогодні ансамбль не просто реставрує старі ноти, а й продовжує традицію. Будучи професійним композитором, Костянтин Чеченя пише нові твори у бароковому дусі на вірші поета Юрія Ракитянського. Свого часу тонкощам цієї епохи його навчав видатний український письменник і філософ Валерій Шевчук.
Особливою гордістю для музикантів є можливість виконувати цю музику у стінах Михайлівської церкви. Попри те, що православна традиція історично інструментальну музику в храмах не вітає, ансамбль виконує унікальну програму з бібліотеки Кипріана Жаховського — митрополита Київського. У ті часи при дворі митрополита існував власний оркестр, і під час прийомів цілком природно звучали не лише духовні канти, а й світські італійські, французькі чи польські танці та органні фантазії.
Сучасний склад ансамблю — це згуртований квартет виконавців:
Олександр Савченко — поліінструменталіст, який майстерно володіє блокфлейтами та іншими духовими;
Олексій Кабанов — майстер гри на колісній лірі, басолі та дримбі;
Людмила Калита — талановита солістка, яка чудово відчуває автентичну барокову традицію;
Костянтин Чеченя — керівник ансамблю, лютнист та композитор.
Для Костянтина Чечені його діяльність сьогодні — це не просто мистецтво, а справжній культурний фронт.
"Історія нашої культури — це наш головний козир. Коли з Москви долітають якісь міфи про російську культуру — це блеф. Саме українські митрополити та музиканти свого часу несли туди культуру та освіту. Ми абсолютно різні народи", — наголошує дослідник.
Сьогодні ансамбль активно виступає для українських захисників, зокрема у шпиталях. Музикант зізнається: найбільша радість — чути від воїнів подив, що давня музика може звучати настільки актуально, свіжо та драйвово. На думку композитора, під час війни ніхто не може залишатися байдужим, тому підняття національної свідомості слухачів та студентів через давню українську пісню — це його особистий внесок у нашу велику Перемогу.
Прагнення дослідників повернути стародавню спадщину до активного життя знаходить живий відгук у масштабних сучасних заходах. Прикладом такої успішної популяризації став Фестиваль барокової поезії, який пройшов у Музеї гетьманства в Києві.
Ця подія продемонструвала, що барокова культура стає дедалі важливішою складовою української ідентичності. Зали та садиба музею були повністю заповнені відвідувачами, для яких організували насичену програму.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.