Радомир Мокрик: Тімоті Снайдер – видатний історик і справжній друг України
З цікавістю спостерігаю за дискусією навколо Тімоті Снайдера і його лекцій. І таки маю декілька думок.
Сам факт того, що Снайдер зараз популяризує українську тематику – вкрай важливий. Якщо у вас є уявлення, що весь західний світ і західна академія зокрема перелаштувалась на «українські рейки» - повірте, це ілюзія. «Хороші росіяни» докладають максимум зусиль, щоб фокус досліджень зараз був не на Україні, а саме на них. «Как так получілось і што же дєлать?».
При цьому дуже часто вони є в цьому успішними. Зараз момент жорсткої конкуренції між цими двома лініями.
І реально сказати, що ми беззаперечно перемагаємо – було б перебільшенням. І це ще дуже м’яко кажучи.
Тому те, що Тімоті Снайдер зараз робить – це дуже важливо. І це – на нашу користь. Це варто не просто підтримки, а й вдячності.
Снайдер не просуває російсько-радянські наративи – це вже, насправді, не мало.
Не треба сприймати це як даність – західна академія просякнута цими історіями. Він, умовно кажучи, «україноцентриний».
Так, я сам іноді маю до деяких його тез зауваження, мені не все подобається і про це варто дискутувати. Зрештою, це саме про творення простору для дискусії.
Але дискусії саме навколо України.
Тож давайте дискутувати, уточнювати, заперечувати і коментувати. Не забуваючи при цьому, що ми з ним «на одному боці».
Не маю сумніву, що в конкретних темах є фахівці, зокрема й серед українських істориків, які б прочитали ту чи іншу лекцію краще і глибше.
Дивно було б очікувати, що американський професор тонко відчував усі наші історичні нюанси і тонкощі ідентичності.
Вкрай важливо пам’ятати – зараз абсолютно унікальний час і простір для вивчення і популяризації української культури та історії.
Ми за це платимо велетенську ціну. Я особисто це сприймаю передусім як відповідальність – ми зобов’язані використати цей шанс. І для цього варто використовувати й такі майданчики, які зараз творять люди на кшталт Тімоті Снайдера.
На моє глибоке переконання – не варто витрачати час на «хіхікання» з тих чи інших неточностей в його виступах. А варто вступати в дискусії і полемізувати.
Але передусім варто закотити рукави і працювати самим.
Бо кращого шансу і більшого інтересу до української культури не було і навряд чи буде.
Тому зараз не варто зверхньо топтатись по тих, хто на нашому боці, тому що ми знаємо краще власну історію. Зараз час її розповідати.
Повторюсь – сьогодні це не лише шанс – це наш обов’язок. Тож давайте зосереджуватись саме на цьому.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Раніше у матеріалах блогу Радомира Мокрика, розповідали, що сьогодні українці щасливі, бо в них є лицарі.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.