"Кіногалузь стала жвавішою, з’явилося чимало крутих проєктів". Інтерв’ю з головою Держкіно, політиком, продюсером і письменником Андрієм Осіповим

16-й Одеський міжнародний кінофестиваль цьогоріч проходив у Києві з 26 вересня по 3 жовтня. Подія об’єднала кіномитців, культурних діячів і глядачів навколо сучасного українського кіно, яке нині переживає період трансформації: між воєнною реальністю, потребою самовираження та пошуком нових моделей розвитку галузі. Попри численні виклики 2025 рік обіцяє стати щедрим на прем’єри, адже завершується виробництво близько 50 фільмів за підтримки Держкіно. Про підсумки 16-го Одеського міжнародного кінофестивалю, розвиток української кіногалузі, проблеми й перспективи державної підтримки кіно та як налагоджується культурна дипломатія читайте в ексклюзивному інтерв’ю медіа "Погляд" з головою Державного агентства України з питань кіно Андрієм Осіповим.

- Вже вдруге Одеський міжнародний кінофестиваль проходив у Києві. 11 фестивальних днів були надзвичайно насиченими: відвідувачі побачили 113 фільмів. Андрію, на скількох показах ви побували?  

- Я відвідав на фестивалі кілька показів. Зрозуміло, що я не зміг подивитися все, адже програма надзвичайно велика. Крім того, ми мали і свої події. Зокрема, було представлено 21 фільм, що вже на стадії завершення. Усього таких фільмів цього року планується близько 50. Дуже важливо, що відбулася відкрита зустріч голови Держкіно з кіноспільнотою. Я більше години спілкувався з кінематографістами. Розмова була гостра, часом кумедна, але в цілому конструктивна.

- Чи були представлені на фестивалі кінофільми, яких ви чекали?

- Хороше запитання, але моя посада зобов’язує мене утримуватися від уподобань, хоча я щиро радів за фільм "Ти – космос" режисера Павла Острікова, що здобув головний фестивальний приз – "Гран-прі" за результатами глядацького голосування. Даний фільм вразив мене у саме серце. Я хочу, щоб його побачили мої діти, мама і взагалі якомога ширше коло глядачів.

- Можете розповісти про вашу зустріч із кінематографістами? Які гострі питання обговорювались? Чи була пов'язана ця подія з новими законодавчими ініціативами?

- У нашій кіноспільноті до мого приходу на посаду голови Державного агентства України з питань кіно були конфлікти і певне роз'єднання. Зараз, слава Богу, вони залагоджені, за деякими винятками, звичайно. Всі наразі очікують змін до закону, тож відчувається напруженість, бо ніхто не знає, як це буде працювати (йдеться про законопроєкт №6194 – документ, що оновлює правила підтримки індустрії, просуває цифровізацію, інклюзивність та підтримку молодих талантів, - прим. ред.)

Особисто мені хотілося б, щоби нарешті запрацював кеш-рібейт (кеш-рібейт (від англ. cash rebate, повернення частини витрачених коштів покупцю або учаснику угоди, що може надаватися у вигляді грошової суми або відсотка від вартості товару чи послуги, - прим. ред.). У такому випадку в Україну прийдуть іноземці, які матимуть відшкодування з бюджету.

Також було б чудово, щоб запровадили позаконкурсне відшкодування коштів виробникам найуспішніших фільмів. Звісно, найбільше занепокоєння викликає прозорість і чесність конкурсу. Нині ми готуємося до 20-го конкурсного відбору, тому найбільше запитань на зустрічі з кінематографістами стосувались того, як я це бачу. А ще мені ставили особисті питання: щодо мого переїзду в Київ та моєї родини. В цілому відбулась професійна добра розмова.

- Чи бачите ви потенціал у фільмах, які ще не вийшли, але були представлені на фестивалі?

- 2025-ий рік надзвичайно щедрий на фільми. У минулому році проходив 19-ий конкурсний відбір – і зараз ми маємо наслідки саме цього фінансування. Кіногалузь стала жвавішою, з’явилося чимало крутих проєктів. Восени цього року практично щотижня виходять нові українські релізи. Їх дуже багато. І це чудово! Так, перед моїм звільненням з Одеської кіностудії наша команда працювала над фільмом про Довженка. Стрічка вийде в прокат під назвою "Довженко". Звичайно, я вболіваю за цей фільм. Проте зараз я відсторонений. Там працюють продюсери, а я лише спостерігаю і бажаю їм успіху.

- Ви відвідували велику кількість кінофестивалів. Чим, на вашу думку, відрізняється цьогорічний?

- Усі ми хочемо, щоби нарешті була можливість повернути Одеський кінофестиваль до Одеси. Цьогорічна подія у Києві має стриманий характер. Війна наклала свій відбиток, тому зараз не на часі святкування. Одеса ж вкладала у цю подію особливий колорит. Згадати хоча б прогулянки червоною доріжкою для залучених гостей. Я пригадую, як у 2019-му році Одеський кінофестиваль вручив Золотого Дюка Одеській кіностудії, що було дуже приємно. Проте на врученні сталася кумедна ситуація. Один із ветеранів кіностудії сказав:

"В Одеській кіностудії ще багато буде таких нагород, а цю я заберу для свого онука".

Вже немає в живих цього кінематографіста, але той Золотий Дюк зберігається в його родині. Це Геннадій Тарасуль – велика людина. Нехай спочиває з миром.

Кожен кінофестиваль унікальний по-своєму. Цьогорічний фестиваль чарівний через те, що ми маємо велику програму і шалений інтерес. Попри все Одеський кінофестиваль – це можливість відволіктися від війни, побути в іншому світі. Цікаво, що фільм-переможець "Простий солдат" хоч і розповідає про справжнього воїна, захисника, але передусім є антивоєнним.

Довідково

Банк "Південний" вручив грошову премію – сертифікат на 75 тисяч гривень – фільму "Простий солдат", який переміг у номінації "Найкращий український повнометражний документальний фільм" на 16-му Одеському міжнародному кінофестивалі.

Фільм Артема Рижикова та Хуана Каміло Круса розповідає історію українського режисера, який після початку повномасштабної війни бере до рук зброю й камеру, документуючи події з фронту.

Режисер фільму Артем Рижиков зазначив, що винагороду вони спрямують на підтримку бойового підрозділу "Вирій" – на дрони для захисту України.

- У вас була змога поспілкуватися з іноземними гостями і членами журі під час фестивалю? Якщо так, про що ви говорили?  

- Я говорив з представниками Польщі, оскільки планую найближчим часом відвідати Варшаву, тому ми домовлялися про різні формати зустрічей. Найбільше я спілкувався зі своїми друзями з Литви, які брали участь у панельних дискусіях, проводили майстер-класи. Я їх знаю не як кінематографістів, а більше як волонтерів. Вони стільки всього хорошого роблять для України. Кожного разу зустрічаючись із ними в Києві, не втомлююся їм дякувати і казати:

"Без вас нам було би важче бити росіян на війні".

Дякую литовському народу й усім іноземцям, які об'єдналися навколо нас, і продовжують допомагати.

- Ви також займаєтесь культурною дипломатією відповідно до посади. Яким чином такі події як Одеський міжнародний кінофестиваль допомагають у просуванні певних тем?

- Фестиваль – це концентрація уваги. Звичайно, це і втома, і кава, і перегляди, і нескінченне спілкування, але це й можливість зав'язати відносини. Наприклад, місяць тому відвідував кінофестиваль у Венеції.

У результаті ми маємо домовленості про спеціальну програму для українських кіновиробників. Зокрема, я зустрічався з керівником Venice Production Bridge Паскалем Діотом, з яким нещодавно ми провели онлайн-переговори, де підтвердили наші плани.

Довідково

Venice Production Bridge — це кіноринок Венеційського міжнародного кінофестивалю, специфіка якого полягає у зосередженні на виробництві та наданні міжнародним фахівцям у сфері аудіовізуального та іммерсивного контенту широкого спектра послуг, проєктів і можливостей для налагодження професійних контактів.

Також я зустрічався з керівницею Берлінського кінофестивалю і German Film Тришею Таттл та багатьма іншими. Це дає чудові можливості для розвитку української кіногалузі.

- Головний фестивальний приз – "Гран-прі" – отримав фільм "Ти – космос" режисера Павла Острікова. У вас була змога його побачити?

- Поки що ні. Я бачив його частини. Проте я запрошений на прем'єру, де буду виключно глядачем.  

- Той факт, що цей фільм вже приніс чимало фестивальних нагород, якимось чином допомагає Держкіно в лобіюванні галузі?

- Знаєте, мені б хотілося, щоб фінансування Держкіно було певною ознакою якості кіно. Однак це не завжди виходить. Ми маємо чудову практику, коли фільми, які не фінансувалися Держкіно, мають величезний успіх і в прокаті, і на фестивалях. Наразі ж мені здається, що потрібно проаналізувати всіх виробників, подякувати їм і відкрити нову сторінку, особливу увагу приділяючи тим, хто довів свою спроможність, досягнув успіху при фінансуванні Держкіно чи без нього. Всі вони мають бути відзначені Держкіно.

- Це говорить ваш бекграунд бізнесмена і чиновника, так?

- Звісно, я впродовж восьми з половиною років очолював Одеську кіностудію, був продюсером, маю причетність до 30 українських фільмів, тож звичайно мені б хотілося допомогти багатьом справді талановитим людям.

- Дякую.

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.