Анастасія Панкова: 20 тисяч експонатів на лінії вогню: як українська спадщина живе під стіною ТЕЦ
Привіти з фондів музею з-під ТЕЦ-4.
Незвично розгрібати завали не в мороз. Правду кажуть синоптики - важка зима почалась ще у вересні.
Могли б стати уже професійними прибиральниками після прильотів, маємо багато досвіду розбирання завалів різного типу.
А якщо серйозно - це злочин - тримати фонди етнографічного музею в такому місці. Так, я знаю, що "безпечних місць не існує". Але ця фраза - трошки лицемірство для мене. Якщо це справді так, то приїжджайте до мене на роботу, де наша стіна за 10 метрів від градирні. Зустрінемо там балістичну тривогу разом, а тоді ще раз обговоримо.
Бо є гарантовано небезпечні місця, от на 200%. Але для нас приміщення нема. Тому ми граємо в гру "поїдь на роботу, подивись чи вона ще існує" після кожного прильоту. Тому вже роками розгрібаємо завали скла, вибитих рам, шиферу, скловати, порваних батарей. Чистимо експонати від снігу, скла, бруду. Рятуємо від плісняви після дощів.
Згарищу з близько 20 тисяч етнографічних експонатів, десь стільки ж археологічних, плюс архіви.
З Чорнобильської зони відчуження та загалом Полісся.
Цього разу в лотерею ми програли не повністю, хтозна, можливо наступного?
Апд.для повної картини - ми це Музей-архів Народної культури українського Полісся Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф.
Загалом це не мав бути якийсь офіційний допис, мало бути 1 речення болю і сарказму, але в процесі перетворилось на крик душі. Руйнувань значно більше ніж на фото і загалом це не перший і навіть не десятий приліт у нас.
Анастасія Панкова — українська науковиця, фольклористка, етнологиня та кандидатка філологічних наук.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Ця війна щодня вимагає від людей культури надзусиль. Анастасія Панкова не лише зараз бореться з її наслідками. На початку повномасштабного вторгнення вона зустріла війну під першими вибухами і була вимушена виїхати з рідного Ірпеня. Проте, попри евакуацію та перенесені випробування, вона згодом повернулася додому, щоб продовжувати свою справу: досліджувати Полісся, фіксувати свідчення про окупацію та активно волонтерити для ЗСУ. Спеціально для медіа "Погляд" Анастасія розповіла про свій досвід, а поспілкувалась із волонтеркою Марія Марчук.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.