Від однієї майстерні до міжнародної мережі: як "Вишгородські павучки" сплітають захист для ЗСУ
Волонтерська спільнота "Вишгородські павучки" пройшла довгий шлях розвитку. Те, що починалося на початку повномасштабного вторгнення як одна невелика творча майстерня, сьогодні переросло у потужну мережу, яка об’єднує шість осередків в Україні та цілі команди за кордоном. Волонтери без упину виготовляють маскувальні сітки для українських військових, рятуючи життя на передовій.
Головна сила "павучків" — це їхні люди. Зараз до створення маскувального захисту залучені представники одразу п'яти поколінь. Серед них є як зовсім юні помічники, так і найстарший волонтер спільноти — Володимир Данилович Журавський.
Засновниця спільноти Ірина Сергієнко разом із чоловіком започаткувала цю справу на базі творчої майстерні. Згодом до них почали масово долучатися місцеві жителі. Одним із найяскравіших символів незламності став Володимир Данилович. У минулому він геодезист, який брав участь у будівництві великих гідротехнічних об'єктів, зокрема Київської ГЕС, та працював у Іраку. Нині чоловік малює картини, готує варення та допомагає волонтерам. До "павучків" його привів онук, який приніс дідусю стрічки, щоб тому не було нудно. Згодом онук підписав контракт і пішов на фронт, а Володимир Данилович продовжив самостійно ходити до майстерні. Він розробив власну технологію нарізання тканини, бере по три стрічки, складає їх і швидко робить заготовки.
Для багатьох помічників плетіння сіток стало можливістю допомагати армії без повної зміни звичного ритму життя. Волонтерка Ольга Ковалик ділиться, що в майстерні їй стало легше жити морально. Спілкування з однодумцями та корисна праця значно покращують настрій, даючи відчуття реальної допомоги фронту.
Ольга називає процес плетіння справжньою творчістю, адже кожна сітка унікальна і не робиться за шаблоном. Волонтери створюють переходи кольорів, які нагадують природний ландшафт та гори, виплітають штучні гілочки, щоб вони були максимально схожі на справжні й надійно ховали техніку військових.
Поруч із Ольгою працює Катерина, яка окрім плетіння допомагає координувати роботу майстерні. Вона сформулювала для себе головний принцип, який дозволяє спільноті працювати стабільно:
"Я вважаю, що в цій справі важливіша стабільність. Щоб люди ходили стабільно, нехай поменше часу — у всіх є своє життя окрім волонтерства, це зрозуміло — але регулярно".
Унікальність "Вишгородських павучків" полягає в гнучкому форматі роботи. Точну кількість волонтерів підрахувати важко, адже величезну частину роботи люди виконують вдома. Один учасник може взяти стрічки, принести їх у свій будинок, де до нарізання підключаються родичі, сусіди чи люди старшого віку. Крім того, небайдужі приносять теплі шкарпетки та килимки. Також у спільноті є майстриня, яка власноруч виготовила вже більше тисячі маленьких оберегів для бійців.
Мережа активно розростається завдяки ініціативності самих людей. Наприклад, Галина Демедюк спочатку взяла на себе координацію майстерні у селі Новосілки, а згодом вирішила створити новий осередок у Хотянівці, де живе сама. Так з'явилися "Хотянівські павучки". До роботи одразу підключилася вся родина Галини: батько з братом зробили дерев’яну рамку, сестри плетуть, а мама пробиває отвори у стрічках. За місяць цей осередок встигає сплести декілька сіток різних розмірів.
Осередки спільноти активно працюють у Херсоні та Борисполі, а також вийшли на міжнародну арену — у Словаччину. Там українці та словаки об'єдналися у трьох містах (Кошице, Попрад і Пряшів) і навіть створили офіційну громадську організацію для забезпечення безперебійної роботи.
Волонтери працюють за прямими запитами від військових і мають чіткий зворотний зв’язок. Бійці підтверджують: маскувальні сітки реально допомагають захиститися від певних видів повітряних цілей ворога. Обов'язковим елементом системи є звітування — раз на місяць лідери роблять публічний звіт у соцмережах, а від військових просять фотографії з отриманими сітками.
Проте головними викликами для спільноти залишаються людський ресурс та донати. Засновниця Ірина Сергієнко закликає кожного не залишатися осторонь, адже важливий будь-який внесок: чи то фінансова допомога з пенсії, чи дитячий малюнок для військових.
"Хочеться достукатися до людей, що від кожного з нас залежить, яку Україну в майбутньому ми передамо нашим нащадкам. Не треба дивитися на когось, треба думати, що ти сьогодні можеш зробити корисного, тому що надійний тил, який ми створюємо всі разом — це величезна підтримка для наших воїнів", — підсумовує Ірина.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.