Дар’я Анцибор: Ялинкова прикраса є своєрідним кодом свого історичного періоду

Ялинкова прикраса може бути маніфестом, вона завжди відображала й відображає дух епохи. Скажімо, на нашій родинній ялинці вже 20 років висить помаранчева кулька "Так!", а з 2022 — срібні й чорні кулі з підписом Залужного. Всі могли помітити, що вже кілька років стабільно роблять іграшки з військовослужбовцями чи тим же псом Патроном. Цього року абсолютний хіт від "Різдвяних історій" – іграшка у вигляді вареника з різними начинками. Все це не просто так. Це дійсно відображення наших настроїв і того, що ми хочемо закарбувати про рік і дуууже часто – що хочемо пронести крізь роки.

Давайте також нагадаємо собі, з чого формально почалася Революція Гідності. 29 листопада комунальникам начебто дуже приспічило завершувати роботу зі встановленням ялинки і ковзанки довкола. І саме через це стався силовий розгін. Що було далі – ви знаєте. І як ялинка переформатували простір Майдану теж.

Я тут зацитую уривок зі своєї книжки "Під подушку чи під ялинку":

"Незмонтована ялинка стала символом спротиву і боротьби для мільйонів українців . А водночас — носієм смислів, місцем зустрічей, оглядовою вежею, дошкою оголошень і рупором ідей і гасел . І так, звісно, мемною одиницею. Тодішньому президентові Віктору Януковичу одразу нагадали його недолугі спроби сказати слово "ялинка" (після 10-секундної паузи все одно вийшло лише "йолка"), звідки з’явився постер про "йолку без українців" як приклад ідеї, що нам не потрібна ялинка на крові. Один із ключових закликів тоді звучав як "Нас не можна бити". І ялинка стала тим уособленням спротиву, який закумулював у собі всю лють суспільства".

Ось вам фото з парою листівок тих часів, якщо призабули.

А ще у книзі я цитувала історію з промовою Мілюкова у лютому 1914 року про жовті й блакитні короговки, які наші діти чіпляли на ялинки як акт спротиву:

"На різдвяній ялинці між прикрасами були короговки на ялинці двох кольорів: блакитного і жовтого. Виявилось, що це ознака “сепаратизму”, і на маленьких сепаратистів, не старших 12 років, напала поліція, позривала короговки з ялинок, а маленькі діти ховали “революційні” короговки по пазухах і приносили додому, вважаючи, що роблять великий патріотичний вчинок."

Тобто ще на початку ХХ ст. ялинка сприймалася владою як майданчик для активізму (і власної пропаганди водночас – звідти ж і пізніші іграшки з льодоколами, супутниками, кукурудзою та різними народами СРСР).

Я вчора вже писала у коментарях кількох людям, але продублюю ще тут: якби колоски обігрувалися через питомо українські традиційні контексти дідуха, куті, семантики відродження і достатку, то всі би це сприйняли максимально позитивно. Ми зараз дуже спраглі до вивчення і відтворення українських традиційних символів (заявляю як людина, в якої вже давно весь грудень розписаний по годинах саме з цієї причини) І таких речей саме на ялинках багатьом бракувало й бракує – і тому на них є запит. Але Голодомор, 5 колосків і запропонувана в такій вульгарній, відбитій, крінжовий упаковці спроба навіть не комеморації, а переступу через всю семантику проживання трагедії – це вже те, що ні в які ворота не лізе.

Довідково:

За кілька днів до Дня пам’яті жертв Голодомору український бренд BEVZA представив ялинкові іграшки під назвою "П’ять колосків пшениці". Виробники не приховують, що ця "святкова прикраса" пов’язана із репресивним радянським законом часів Голодомору 1932-1933 років, за яким "жменя зерна могла стати причиною переслідування".

І так, прикраси на ялинці, звісно, можуть бути комеморативною практикою (наприклад, тоді, коли ви вішаєте картонаж, що дістався вам від бабусі), вони можуть бути актом спротиву, як ті короговки у 1914, вони можуть бути символом протестів і боротьби, як помаранчева кулька "Так!" і сучасні воєнноорієнтовані фігурки, але всюди вкрай важливими є контекст і доречність/етичність. І от коли саме ці категорії не враховуються, стається те, що сталося.

Дар’я Анцибор — фольклористка, антропологиня, кандидатка філологічних наук, авторка телеграм-каналу "Гриби, гроби і дисертації", співавторка подкасту "Пороблено". Наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Пише та публікує науково-популярні статті у виданнях "Куншт" і "Їжакультура".

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.