Андрій Алферов: У віці 78 років помер український кінорежисер, сценарист і педагог Вʼячеслав Криштофович
Вʼячек - так називали його близькі друзі, головним з яких був Роман Балаян. Для інших - Вʼячеслав Сигизмундович - нащадок шляхетного польського роду, один з найкращих українських режисерів радянської і після радянської доби; один із "балаянівськоі зграї" - так званої "міської групи" (крім Балаяна і Криштофовича, до її складу входили Костянтин Єршов і Михайло Бєліков) яка, попри численні заборони, протягувала на екрані маленькі міські трагедії загублених інтелегентів з численних знеличених НІ та КБ, з прізвищами замість імен і світом, в яку наука давно вже перетворилася на виробничу силу, інтелігентність - на ремесло, а творчість - на засіб заробітку.
Так, після рустикальних історій українського поетичного кіно, на екранах починала зʼявлятися українська міська кінопроза. Про все це - його фільми "Перед іспитом" (1977), "Дрібниці життя" (1980), "Самотня жінка бажає познайомитися" (1986), "Ребро Адама" (1990). А поставлений за мотивами повісті Андрія Куркова "Приятель небіжчика" (1997) вхопив і зафіксував найбільш точно перші роки незалежності, коли розгублена країна, якій з неба майже впала свобода, не знає що з нею робити і вважає ледве не прокляттям.
Ми зустрічалися з Вʼячеславом Криштофовичем останні роки не мало. Головним чином у Романа Балаяна. Я навчився підʼїздити під самісінькі двері його підʼїзду: Криштофовича страшенно мучили ноги, було боляче ходити. Я доводив його до ствоєі машини, допомагав сідати і потім виходити. До ліфту він завжди намагався йти тільки сам. Дорогою ми багато говорили. Я жадібно розпитував про те, як йому вдавалося все це знімати попри заборону на "міську тему" в УРСР. Він охоче розповідав, забуваючи про біль.
Але здавалося йому було боляче не стільки ходити, скільки жити, коли не стало ані кіно, яке він вмів знімати, ані тих героїв, про яких він власне знімав, ані дружини, ані кола друзів. Лише один Роман Балаян і спогади про минуле, коли дерева були великими.
Вʼячеслав Криштофович, 1947-2025
Андрій Алферов – кінокритик, режисер і куратор, автор виставки "Польоти уві сні та наяву", яка проходила в "Довженко-Центрі", член міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.