Радомир Мокрик: Церква, християнство і Україна на конференції фонду Темплтона
Зазвичай я не дуже люблю говорити публічно на теми, в яких не дуже добре орієнтуюсь.
Однак водночас переконаний, що сьогодні треба використовувати кожну «трибуну» на Заході, з якої нас можуть почути.
Тому сьогодні на запрошення професора Томаша Галіка виступив на конференції фонду Темплтона. В Празі. З «екрану», звісно. Говорили про церкву, християнство і Україну.
Намагався пояснити приблизно наступне:
«Ми були в Бучі, були в Бородянці, були в Ірпені. Ми бачили масові поховання. Ми говорили зі свідками вбивств і зґвалтувань. Цивільні зі зав’язаними руками, дівчатка і хлопчики.
Такі ж історії йдуть і з інших деокупованих міст. І ми мусимо розуміти, що зараз велика територія України знаходиться під окупацією.
Немає підстав вважати, що там окупанти прямо зараз поводяться по-іншому. Я це не говорю для того, що якось «драматизувати ситуацію».
Бо її не має куди драматизувати далі. У нас є всі підстави говорити, що в 21 столітті в Європі відбувається спроба геноциду.
«Онлайн», в нас перед очима. Цей колективний досвід впливає на українців зараз. Українці стали чутливими і вимогливими водночас. Чутливими до кожного слова. І вимогливими щодо дій.
Церква традиційно має міцні позиції в Україні. Але авторитет поєднується з очікуваннями. Позиція Ватикану неодноразово стала причиною для розчарувань в Україні. Так, Папа засудив російську агресію.
Але чи жест на страсну п’ятницю, з «примиренням» українців і росіян, чи неакуратна фраза в інтерв’ю – і непорозуміння між нами буде важко владнати. Україні не потрібен мир. Україна не прагне примирення. Україна прагне перемоги і покарання винних за нелюдські злочини, які тут вчиняють росіяни.
Так, на моє глибоке переконання – Папа давно мав приїхати в Україну.
Це потрібно не лише Україні – це не менше потрібно Ватикану.
Україна – це не «проблема». Україна – це шанс.
Російська агресія в Україні ставить цілий ряд викликів.
Це виклик для філософії і теології – пояснити, як таке взагалі могло трапитись. Це виклик для церкви – показати свою дієздатність.
Це виклик для нас всіх – як довго би не тривала ця війна – наша солідарність, підтримка і допомога мусить тривати.
Ця війна буде продовжуватись. І з часом журналісти писатимуть про інші теми і на конференціях будуть обговорюватись інші проблеми.
Ресурс людської емпатії – не безмежний. Якщо ми говоримо про кризу християнства, про «полудень християнства», про «темряву п’ятниці» - вона вже настала. Вона тут – в Україні. І вона триває.
Професор Галік в своїй новій книзі, яка була написана ще до початку повномасштабної війни, залишається оптимістом.
Він вважає, що ми знаходимось на порозі нової ери, і повинні сміливо зробити крок вперед.
Я б хотів додати – що цей поріг до кращого світу – він сьогодні в Сєверодонецьку, де цієї миті тривають вуличні бої з окупантами. Він – в Миколаєві, який постійно обстрілюється.
В Києві – в серці нашої боротьби. Боротьби добра зі злом.
І саме там ми можемо і зобов’язані зробити кроки назустріч кращому світові».
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.