Катерина Павелко: Невидимі герої - 95 військових медиків вперше зустрілися в Швеції
Я стежу за тим, що робить команда Repower Charitable foundation від початку цієї ініціативи в Швеції більше двох років. Вчора я вперше зустрілась з групою з 95 бойових медиків у Гетеборзі. Складно передати те, що я відчуваю. Повага, гордість, невимовний сум.
- А як ви знеболюєте пораненого на полі бою? Ви ж за протоколами маєте це зробити, - цікавиться шведський миротворець, що вчить рейнджерів і членів рятівних команд, які служать медиками в гарячих точках по світу.
На обличчях - втомлені посмішки.
Встає Віктор, одесит, що вже три роки рятує життя тих, хто боронить моє Запоріжжя у Роботино:
- Якщо поранений - важкий, він мовчить. А якщо він кричить, то він впорається і без знеболювання. Протоколи не діють там, де щільність дронів над тобою - 50 штук на годину.
Люди навколо мовчки погоджуються...
- А як ви евакуююєте і стабілізуєте важких? Чи є у вас телемедицина, щоб спитати колег, якщо випадок складний? - питається миротворець. Встають молоді хлопці і крутою англійською розповідають, як плануються евакуації, в яких умовах, що може статися... Однією з найскладніших була розповідь про медичну допомогу, що тривала 14 днів у повністю зруйнованих Кринках. Коли медик залишався з пораненими у руїнах, стабілізуючи і лікуючи, бо евакуація була просто неможлива. Молода дівчина розповідала про те, як виїхавши на евакуацію до бійця, вони в дорозі дізнались, що він загинув від вибуху, і команда прийняла рішення забрати побратима. Вона розповідала те, як 6 годин вони збирали тіло по шматках під обстрілом. - Ми змогли передати рідним 60% тіла нашого друга, - спокійно каже вона. - Виїжджаючи на евакуацію ти маєш бути готовим до всього...
Я не думаю, що дівчині є більше 25. І я не знаю, як вона буде жити з цим все життя.
І таких питань "а як ви робите те і те..." протягом дня від шведів - надзвичайно багато. А після відповідей - зависає тиша.
Українці діляться унікальним досвідом, якого ще не бачив світ, який неможливо описати, якого ніхто з них не хотів. А шведи не знають, як цей досвід вмістити. Те, що українські медики роблять зараз в умовах брутальної російської війни без жодних правил, коли медики і рятівники - пріоритетні цілі, - цивільне європейство просто не може усвідомити, не може повірити в те, що такі звірство і жорстокість можливі.
- Якщо за 2 тижні у Швеції почнеться війна, які поради ви можете дати нам, - питає наших медиків Йонас Зіммерман, лікар медицини катастроф, дослідник, що працює в великій Сальгренській університетській лікарні, який через два тижні після вторгення допомагав рятувати життя в Україні.
Залом котиться: Не здавайтесь! Не бійтесь! Готуйте укриття для цивільних! Робіть армію прозорою для народу! Якщо є ядерка, не віддавайте, якщо немає - заведіть! Вчить медиків бути військовими! Вчить військових бути медиками! Вчить цивільних і дітей в школах тому, що таке війна! Стріляйте першими!.. Якщо не знаєте, що робити, ми допоможемо!
- Чи ми готові до цього? - Йонас питає шведських колег, лікарів, - Nej, Nej, Nej, тихо відповідають вони.
Один з літніх лікарів починає свій виступ роздумом про те, що медики на фронті - це єдиний організм, що ніхто не впорається без підтримки інших - ні в евакуації, ні в стабілізації, ні в рятуванні життя.
Один з літніх лікарів починає свій виступ роздумом про те, що медики на фронті - це єдиний організм, що ніхто не впорається без підтримки інших - ні в евакуації, ні в стабілізації, ні в рятуванні життя.
Я слухаю його і думаю про те, якби Європа могла усвідомити, що вона - один організм з Україною, що ми - одна спільнота живих людей, одне вразливе тіло, і страждання мала би одне з нами, то війна скінчилась би сьогодні. Якби цей біль можна було передати сильним країнам так же швидко, як нервова система повідомляє в мозок, що руки - більше немає, то роздумів про те, на яких умовах потрібен мир, просто б не виникло. Бо такого болю не можна витримати. Його припиняють негайно. Але комфорт, відсутність війн і бажання знайти компроміс між цінностями і вигодою робить європейську спільноту нечутливою, майже паралізованою, не здатною на відсіч...
Лікар продовжує свою розповідь тим, як одного разу бійцю з пораненням серця пощастило, що в команді бойових медиків був кардіохірург. І в умовах стабпункту по світлі ліхтаря вони провели операцію на серці і життя було врятоване...
А я слухаю і думаю, що світу так пощастило що Україна сьогодні і є тим кардіохірургом в бліндажі, що намагається зупинити смерть світу, що ми ще пам'ятаємо, але який ніколи більше не буде, як раніше...
Але ця операція на серці цивілізації не може тривати вічно.
PS далі буде, бо думок - багато.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Вас також може зацікавити:
Катерина Павелко: 92 роки болю і мовчання. Голодомор - лише одна з нескінченних спроб росії знищити українську націю на нашому надскладному шляху.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.