"В Ірпені ми створюємо пілотну модель того, як має функціонувати комплексна система соціальних послуг у громаді". Інтерв’ю з Євгеном Ящуком, директором сімейного хабу Save Ukraine в Ірпені

Війна поставила перед Україною виклики, які потребують нових підходів до соціальної підтримки, адже врятувати людину від небезпеки – це лише початок великого шляху. Значно складніше допомогти їй відновити втрачене, подолати наслідки пережитого й повернути впевненість у майбутньому. Саме на таких принципах ґрунтується робота сімейного хабу Save Ukraine в Ірпені, який поступово стає майданчиком для впровадження сучасної моделі соціальних послуг. Про філософію допомоги, цінність людського життя та досвід, здатний змінити систему соціальної підтримки в Україні, команда медіа "Погляд" поспілкувалася з директором сімейного хабу Save Ukraine в Ірпені Євгеном Ящуком.

Від евакуації до реінтеграції

– Євгене, розкажіть нашим читачам, як давно ви очолюєте сімейний хаб Save Ukraine в Ірпені? Що мотивувало вас долучитися до цієї роботи?

– Я працюю тут близько двох років. Моя мотивація – бажання допомогти Україні подолати виклики, які сьогодні стоять перед країною.

– Півтора року тому ми спілкувалися з програмною менеджеркою Save Ukraine Анастасією Поліщук про становлення та розвиток центру. Що змінилося за цей час? Які послуги сьогодні надає хаб і чи трансформувалася його місія?

– Наш фонд Save Ukraine займається захистом прав дітей із 2014 року. Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році ми зосередилися на евакуації та порятунку дітей і родин, а згодом – на їхній адаптації та реінтеграції.

Маємо два основні напрями роботи. Перший – це евакуація з прифронтових територій. За цей час фонд допоміг виїхати близько 160 тисячам дорослих і дітей.

Другий – повернення українських дітей, яких росія незаконно вивезла або утримує на своїй території. Наразі нам вдалося повернути понад 1300 дітей. Це більш ніж половина всіх дітей, яких Україна повернула з росії від початку повномасштабного вторгнення.

Але ж евакуація чи порятунок – це лише перший крок. Далі постає питання, як допомогти цим людям повернутися до повноцінного життя.

Ми побачили, що родини часто не наважуються виїжджати, бо не знають, що на них чекає, де вони житимуть, що їстимуть, на який термін отримають прихисток, яким буде їхнє майбутнє. Ми прагнули запропонувати рішення, яке дало б відповіді на більшість цих запитань. Тому наступним етапом розвитку нашого фонду була побудова модульних містечок і розробка спеціальної програми, яка дозволяла поселитися в модульних містечках тимчасово на три-шість місяців. За цей час ми допомагаємо їм відновити документи, отримати психологічну підтримку, знайти роботу та постійне житло в приймаючих громадах. Сьогодні маємо близько 130 модульних будиночків по Україні, з них 17 – в Ірпені. Залежно від потреб і складу сім'ї визначаємо, де саме розселити по різним нашим локаціям.

Коли родини стабілізовані, наступний етап – реабілітація та реінтеграція в суспільство. Саме для цього й створений сімейний хаб Save Ukraine в Ірпені. Наше завдання – допомогти родинам із дітьми стати самостійними. Ми хочемо зробити замкнутий цикл соціальних сервісів для допомоги таким родинам. У нас є чотири основні послуги. Одна із них – це послуга раннього розвитку дитини, де ми займаємося з дітьми від народження до чотирьох років. Ці діти мають ознаки порушення розвитку або вже встановлені порушення.

Також у нас є два центри: для сімей із дітьми і для дітей з інвалідністю та особливими освітніми потребами, де ми працюємо уже з дітьми від п'яти років до 18, враховуючи індивідуальні потреби кожної родини.

У центрі для дітей з інвалідністю є послуга денного догляду. Діти соціалізуються, набувають побутових навичок, а команда фахівців допомагає розкривати їхній потенціал. Окремий напрям – фізична та психологічна реабілітація.

Центр для сімей із дітьми підтримує родини, які опинилися у складних життєвих обставинах, і допомагає їм долати труднощі.

– Отже, послуги хабу доступні не тільки евакуйованим фондом родинам, а й іншим переселенцям та місцевим жителям?

– Так. Лише близько 15% наших отримувачів послуг – це родини й діти, яких евакуював Save Ukraine. Решта – мешканці громади. Водночас варто розуміти, що приблизно чверть населення Ірпеня становлять внутрішньо переміщені особи. Тож серед наших відвідувачів чимало переселенців, які приїхали самостійно або за допомогою інших організацій.

Індивідуальний підхід і тривала підтримка

– Як організована робота з родинами? Це окремі курси чи довготривалі програми супроводу?

– Кожна послуга має свою специфіку, але загалом ми працюємо комплексно. Спочатку оцінюємо потреби дитини або родини, визначаємо цілі, погоджуємо їх із батьками й розробляємо план роботи.

Зазвичай це курси від десяти занять як для дітей, так і для батьків. Деякі програми тривають до шести місяців, інші можуть продовжуватися роками, іноді аж до повноліття дитини. Наприклад, якщо дитина має порушення опорно-рухового апарату, реабілітолог працює з нею курсами, але без обмеження їхньої кількості, адже тривала перерва може спричинити регрес.

Для нас головне – результат, а не кількісні показники. Ми орієнтуємося насамперед на якість допомоги.

– Що відбувається з родинами після завершення терміну проживання в модульних будиночках? Чи можуть вони й надалі користуватися послугами хабу?

– Звичайно. Оскільки в Ірпені працює наш центр, ми цілеспрямовано розміщуємо тут родини, яким можуть бути корисні його послуги. Наше завдання – підготувати їх до самостійного життя. Після завершення терміну проживання в модульному містечку сім'я може орендувати житло, отримати його за підтримки місцевої влади чи знайти інше рішення. Батьки влаштовуються на роботу, але родина й надалі може відвідувати центр. Ми продовжуємо працювати з батьками або дітьми, доки не досягнемо визначених цілей.

– Скільки фахівців працює в хабі та в чому особливість вашої моделі допомоги?

– Наразі в центрі працює 41 фахівець. Головна особливість нашої моделі роботи – усі послуги абсолютно безкоштовні, причому підтримку можна отримувати тривалий час.

Послуги вузькопрофільних і корекційних фахівців досить дорогі. Якщо дитина потребує реабілітації роками, щомісячні витрати стають серйозним фінансовим навантаженням. Багато родин просто не можуть собі цього дозволити. Ми ж забезпечуємо безкоштовний доступ до комплексу послуг, які інакше для багатьох дітей були б недоступними.

– Завдяки чому вдається забезпечувати безоплатну роботу центру? Хто фінансує його діяльність?

– Ми працюємо завдяки міжнародним партнерам і донорам, які фінансують нашу діяльність. Для батьків і дітей усі послуги безкоштовні, але наші фахівці не є волонтерами, вони отримують заробітну плату. Саме за такою моделлю працює центр.

– Які спеціалісти працюють із дітьми з інвалідністю та особливими освітніми потребами? Розкажіть про напрями реабілітації, представлені в центрі.

– У нашому центрі для дітей з інвалідністю працюють вузькі корекційні фахівці: реабілітолог, масажист, сурдопедагог, фахівець із сенсорної інтеграції, дефектолог, логопед. Залежно від потреб дитини вони можуть працювати комплексно або проводити окремі заняття й курси.

Ми не займаємося діагностикою, натомість співпрацюємо з профільними закладами, зокрема, з Ірпінським інклюзивно-ресурсним центром, фахівці якого визначають особливі освітні потреби дитини та надають відповідні рекомендації. Також спираємося на медичні висновки лікарів. Загалом тісно співпрацюємо з міськими установами й маємо налагоджену систему перенаправлень. Таким чином можемо рекомендувати певні послуги, але насамперед орієнтуємося на висновки профільних спеціалістів та індивідуальні потреби дитини.

– Реабілітація дитини часто потребує активної участі батьків. Як ви залучаєте родину до цього процесу та яку підтримку їй надаєте?

– У центрі для сімей із дітьми та в межах послуги раннього втручання ми працюємо з усією родиною.

 Щоб допомогти сім'ї подолати кризу, потрібно зрозуміти її причини. Якщо бачимо, що дитина потребує допомоги, усвідомлюємо: найчастіше вона не може самостійно вплинути на обставини, у яких опинилася. Тому намагаємося з'ясувати, що саме призвело до складної ситуації.

Наші соціальні працівники оцінюють потреби родини. Іноді сім'ю скеровує до нас служба у справах дітей, яка вже провела відповідну оцінку. Тоді ми забезпечуємо визначені послуги. Це може бути психологічна підтримка батьків, профорієнтація, допомога з документами. Усе залежить від конкретної ситуації. До кожної родини намагаємося знайти індивідуальний підхід.

– Виходить, що для кожної родини формується окремий план супроводу із залученням необхідних фахівців?

– Так. Це можуть бути наші спеціалісти або фахівці партнерських установ. Наприклад, ми забезпечуємо родинам медичний супровід. У центрі працює педіатр, який може виявити певні ризики для здоров'я дитини.

Ми не є медичним закладом, але співпрацюємо з клініками. За потреби організовуємо додаткові обстеження й намагаємося допомогти не тільки з діагностикою, а й із подальшим лікуванням.

– Які труднощі найчастіше виникають у роботі з родинами? Наскільки охоче вони долучаються до програм і чи вдається зберігати їхню мотивацію протягом усього курсу?

– Маю бути відвертим: досягти стовідсоткового результату в цій сфері неможливо, але ми прагнемо створити простір, де люди почуватимуться комфортно, де між фахівцями та родинами виникатимуть партнерські, дружні стосунки.

Наш персонал постійно навчається, практично щомісяця проходить курси підвищення кваліфікації. Ми хочемо будувати сучасний центр, змінювати підходи до роботи з родинами, підвищувати ефективність послуг.

Звісно, трапляється, що люди неохоче відвідують заняття, тому постійно шукаємо нові способи зацікавити їх, експериментуємо, вдосконалюємо свою роботу.

– Які нові підходи вже випробовуєте на практиці? Що допомагає мотивувати родини до участі в програмах?

– Намагаємося поєднувати приємне з корисним. Якщо родині рекомендовано пройти тренінг, відвідати семінар чи курс, ми можемо запропонувати додаткову підтримку. Наприклад, молодим батькам даруємо підгузки або інші необхідні речі. Така цільова натуральна допомога стає додатковим стимулом відвідувати заняття.

– Які випадки у вашій практиці були найскладнішими? Чи є історії дітей або родин, чиї результати реабілітації вас особливо вразили?

– Нам вдалося сформувати справді сильну команду, яка максимально розкриває реабілітаційний потенціал дітей. Я цілковито довіряю нашим фахівцям, які найкраще знають, як працювати з кожною дитиною.

Особисто для мене найскладніші й водночас найбільш надихаючі випадки ті, коли вдається провести дитину або родину через кілька програм Save Ukraine і всі вони спрацьовують як єдина система. Як приклад, родину спочатку евакуювали, потім забезпечили тимчасовим житлом, а згодом – реабілітацією. Наші фахівці виявили додаткову проблему, скерували дитину на медичне обстеження, допомогли з лікуванням. І в результаті вона отримала зовсім іншу якість життя та кращі перспективи на майбутнє. Ось це надзвичайно цінно.

Досить часто дитина переходить з однієї програми до іншої. Скажімо, батьки звернулися по послугу раннього втручання, згодом дитину скерували до центру для дітей з інвалідністю, а надолужувати освітні втрати вона може в межах ще однієї нашої програми. Саме така система послуг дає змогу комплексно задовольняти потреби родин.

– Відомо, що деякі батьки, які спочатку отримували допомогу в центрі, згодом самі долучаються до його команди. Як це відбувається?

– Ми постійно шукаємо талановитих людей. Для нас важливо підтримувати і дітей, і батьків. Якщо людина відповідає нашим професійним та кваліфікаційним вимогам, ми із задоволенням можемо запропонувати їй роботу. Так колишні отримувачі послуг стають нашими колегами.

Розвиток хабу та нові напрями роботи

– Які плани щодо подальшого розвитку сімейного хабу в Ірпені? Чи передбачене розширення послуг та інфраструктури?

– Маємо амбітну мету – забезпечити Ірпінську громаду всіма необхідними соціальними послугами для сімей із дітьми. Для цього тісно співпрацюємо з міською владою, координуємо дії, спільно визначаємо пріоритети.

Наразі плануємо запровадити ще три-чотири напрями роботи. Поки не хотів би їх конкретизувати, адже пріоритети можуть змінюватися. Ми намагаємося бути гнучкими й реагувати на актуальні потреби громади.

Сьогодні потенціал нашого центру реалізований приблизно на 40%. Плануємо щонайменше вдвічі розширити діяльність на цій локації, збільшити інклюзивний, безбар'єрний простір. Наразі функціонують три з п'яти поверхів будівлі. Плануємо облаштувати ще два.

Крім того, маємо окреме приміщення на задньому подвір'ї, де також надаватимуть додаткові послуги. Саме подвір'я стане простором для занять із дітьми.

До кінця 2026 року хочемо остаточно визначити функціональне наповнення центру, а вже з 2027-го розпочати реалізацію цих планів.

– А як розвиватимуться інші напрями діяльності Save Ukraine, зокрема евакуація родин із прифронтових територій та повернення українських дітей із росії?

– Це окремі напрями роботи фонду, які продовжують розвиватися відповідно до ситуації. На жаль, через розвиток військових технологій діставатися окремих населених пунктів стає дедалі складніше. Там виникають гуманітарні кризи, а нашим евакуаційним командам небезпечно працювати навіть на броньованих автомобілях. Тому шукаємо нові технологічні рішення.

Зараз готуємося до зими й думаємо, як допомогти людям, які фактично опинилися в пастці та не можуть виїхати з окупованих населених пунктів, як забезпечити їх їжею, як допомогти пережити холодний період. Паралельно шукаємо альтернативні способи евакуації.

– Як сьогодні організована евакуація із зон бойових дій? Наскільки важлива координація з військовими, місцевою владою та іншими волонтерськими організаціями?

– Ми працюємо в координації з державними програмами, військовими, місцевими та районними адміністраціями територій, звідки евакуюємо людей.

Сьогодні неможливо просто сісти в автомобіль, поїхати в небезпечний населений пункт і когось вивезти. Це складна й ризикована операція, яка потребує ретельної підготовки та узгодження. Але ми однозначно продовжуватимемо цю роботу, адже вважаємо своєю місією допомогти державі зберегти людей, насамперед дітей, які згодом відновлюватимуть і розбудовуватимуть Україну.

Кожне людське життя цінне, за кожного потрібно боротися. Тому ми продовжуємо проводити ці невеликі рятувальні спецоперації, крок за кроком повертаючи людей у безпеку.

Про міжнародну співпрацю й масштабування досвіду

– Яку роль у діяльності Save Ukraine відіграє міжнародна співпраця? Чи використовуєте ви досвід закордонних партнерів для вдосконалення соціальних послуг?

– Насамперед хочу подякувати нашим міжнародним партнерам, адже діяльність фонду фінансується переважно саме завдяки їхній підтримці. Це можуть бути уряди іноземних держав або великі благодійні фонди. Завдяки їхній підтримці ми можемо допомагати Україні вистояти й водночас розвивати соціальні послуги навіть у таких складних умовах.

Щодо обміну досвідом, то маємо чимало партнерів, які діляться своїми напрацюваннями. Часто використовуємо міжнародні методики, зокрема у сфері психологічної підтримки. Усі програми, які впроваджуємо, мають наукове обґрунтування.

Наші фахівці проходять відповідне навчання, а потім застосовують отримані знання під супервізією міжнародних експертів, які розробляли ці програми.

Також співробітники Save Ukraine беруть участь у міжнародних навчальних заходах і переймають досвід закордонних колег.

Наша ідея – зрозуміти, як соціальна сфера працює в розвинених країнах, де її розбудовують понад століття, й адаптувати найкращі практики до потреб українських громад. Йдеться не тільки про Ірпінь. Ми долучаємося до процесів на загальнодержавному рівні. Зокрема, представники таких організацій, як наша, входять до робочих груп, що розробляють стандарти надання соціальних послуг.

– Ірпінський хаб Save Ukraine фактично є майданчиком, де випробовується модель соціальної підтримки, яку згодом можна поширити на інші громади України?

– Саме так. В Ірпені ми створюємо пілотну модель того, як має функціонувати комплексна система соціальних послуг у громаді. Це може бути десять або п'ятнадцять різних послуг. Наша мета – напрацювати ефективну модель, передавати цей досвід і масштабувати його в інших громадах України.

– Чи є вже громади, які переймають ваш досвід? Як визначаєте, які саме послуги варто впроваджувати на нових локаціях?

– Чи є вже громади, які переймають ваш досвід? Як визначаєте, які саме послуги варто впроваджувати на нових локаціях?

– Save Ukraine має дві пілотні громади – Ірпінську й Гатненську. Водночас до нас приїжджають представники інших громад, міські голови, благодійні організації, яких цікавлять конкретні послуги.

Перш ніж запроваджувати певний напрям, важливо з'ясувати, чи справді він потрібен у конкретній громаді. Наприклад, якщо з десяти послуг, які ми надаємо в Ірпені, іншій громаді потрібна лише одна, вона може перейняти наш досвід і впровадити саме її. Наша глобальна мета – розвиток соціальної сфери по всій Україні.

– Як практично відбувається передача досвіду? Це навчання фахівців, методичний супровід чи повноцінне партнерство?

– Формати можуть бути різними. Так, центри для сімей із дітьми Save Ukraine працюють в Ірпені і Гатному. Крім того, ми співпрацюємо ще із 17 подібними центрами інших організацій по всій Україні. Допомагаємо партнерам знаходити фінансування, проводимо супервізії, ділимося методиками. Фактично послуги, які надаються в Ірпені, можуть бути відтворені в цих партнерських центрах.

Зараз маємо таку мережу денних центрів, але в перспективі можуть з'явитися аналогічні мережі послуг раннього втручання, центрів для дітей з інвалідністю та інших напрямів.

Ми продовжуємо розробляти методичні матеріали, а наші фахівці проходять підготовку як тренери, щоб надалі навчати колег. Таким чином можемо допомагати іншим громадам і з організацією інфраструктури, і безпосередньо з впровадженням соціальних послуг.

Безпека дітей і висвітлення у медіа

– Як у центрі організована безпека дітей під час повітряних тривог? Чи пристосоване укриття для їхнього комфортного перебування?

– Сьогодні всі заклади, які працюють із дітьми, повинні мати доступ щонайменше до найпростішого укриття.

В Ірпені ми маємо власне укриття безпосередньо в будівлі центру. Під час повітряної тривоги або іншої загрози туди спускаються всі діти та працівники.

Спеціалізованих послуг в укритті не надаємо, оскільки його головне призначення полягає в забезпеченні безпеки. Проте ми хочемо, щоб у дітей укриття не асоціювалося виключно з небезпекою, тож намагаємося зробити його цікавим і комфортним, своєрідним продовженням центру. Там можна погратися, почитати книжки. Вихователі організовують групові заняття, щоб відволікти й розважити дітей. Звісно, спеціалізовані процедури, зокрема масаж чи індивідуальні психологічні консультації, на час тривоги припиняються.

– Наскільки важливо для вас інформаційне висвітлення діяльності хабу? Чи є потреба в ширшій співпраці з медіа?

– Звісно. Ми зацікавлені, щоб про нашу діяльність знало якомога більше людей, які можуть потребувати допомоги. Ми працюємо для мешканців Ірпінської громади й хочемо, щоб усі мали рівний доступ до наших послуг. Нам би дуже не хотілося, щоб якась дитина чи родина не отримала необхідної підтримки лише тому, що не знала про таку можливість. Тому ми відкриті до співпраці з медіа й будемо вдячні за поширення інформації про нашу роботу.

– Як родина може звернутися до сімейного хабу Save Ukraine? Що потрібно зробити, щоб отримати консультацію або записатися на послуги?

– Найпростіший спосіб – скористатися QR-кодом, щоб заповнити коротку реєстраційну анкету. Після отримання заявки наші фахівці мають зв'язатися з родиною протягом доби. Вони або проконсультують телефоном, або запропонують конкретну дату й час першої зустрічі, під час якої ми детальніше знайомимося з потребами сім'ї, плануючи подальшу співпрацю.

– Отже, кожна родина Ірпінської громади, яка потребує підтримки, може звернутися до хабу й безкоштовно отримати необхідні послуги?

– Так. Запрошую всіх жителів Ірпінської громади, хто потребує допомоги. Ми намагалися зробити процедуру звернення максимально простою й будемо раді новим родинам у нашому центрі. Також ми відкриті до побажань і пропозицій. Якщо маєте ідеї, як покращити нашу роботу чи зробити послуги зручнішими, пишіть у коментарях. Ми обов'язково їх прочитаємо й реагуватимемо.

– Дякуємо за розмову!

Інтерв’ю брала продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Знімальна група "Погляду" побувала в хабі та поспілкувалися з родинами, які пройшли цей шлях. Як працює така система підтримки, що вона змінює у житті дітей та чи можна масштабувати цей досвід на інші громади — дивіться у сюжеті.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.