"Усе вирішують у закритих кабінетах": про владу та забудову Ірпеня | Зоряна Міронішена
Ірпінь — місто-герой, яке одним із перших прийняло на себе удар російської армії на початку повномасштабного вторгнення. Проте сьогодні, коли в тилу триває відбудова, внутрішні проблеми міста дедалі частіше нагадують нове поле бою, де замість зовнішнього ворога громаді протистоять корупція, хаотична забудова та непрозорі рішення влади. Про кулуарну політику, тиск на опозицію, проблеми інфраструктури та емоційне виснаження у відвертому інтерв'ю для каналу медіа "Погляд" розповіла депутатка Ірпінської міської ради та волонтерка Зоряна Міронішена.
Зоряна Міронішена прийшла в політику у 2020 році від партії "Слуга народу". Маючи фінансову освіту та досвід роботи в маркетингу, вона сподівалася реалізовувати прогресивні ідеї для розвитку рідного міста. Проте реальність виявилася іншою.
За словами депутатки, якщо у 2020–2021 роках у міськраді ще відбувалися дискусії, круглі столи та відкрита боротьба думок, то зараз уся система прийняття рішень повністю монополізована "партією нових облич" на чолі з Володимиром Карплюком та Анжелою Макеєвою.
"Зараз це все робиться в закритих кабінетах. Вони там між собою вирішили, спустили задачу, де ми ставимо „так“, де ми ставимо „ні“ — і в принципі ніякого волевиявлення депутата в нас наразі вже в Ірпені не існує. Одні крадуть, другі крадуть, треті крадуть..." — констатує Зоряна Міронішена.
Вона додає, що провладна більшість активно використовує механізм "позачергових сесій", щоб обходити закон. Проєкти рішень роздають менш ніж за добу до голосування, через що депутати ("наші мавпочки", як їх називає героїня) навіть не розуміють, за що віддають свої голоси.
Крім того, міська влада повністю ігнорує депутатські запити опозиції. Запити Зоряни Міронішеної ігноруються вже понад 9 місяців, а спроби зафіксувати перешкоджання депутатській діяльності через поліцію закінчуються мовчанням правоохоронців.
Одним із найболючіших прикладів цинізму чиновників для Зоряни Міронішеної стала історія капітального бомбосховища по вулиці Соборній, 152. Наприкінці 2022 року волонтери власними силами та коштами повністю відновили занедбане приміщення з нуля: вивезли тонни сміття, провели воду та світло, встановили вентиляцію, систему обігріву (булер'ян), завезли ліжка, спальники та великий запас продуктів.
Аби сховище не сплюндрували вандали, волонтери замикали його, але призначили чергового, який відкривав двері під час кожної повітряної тривоги. Проте після появи вимог щодо постійно відкритих укриттів, перший заступник міського голови Андрій Пащинський та Муніципальна варта фактично відібрали у волонтерів ключі, пообіцявши самостійно контролювати об'єкт.
Результат виявився катастрофічним:
Приміщення повністю "загиджене", стоїть сирість і сморід.
Електрику та воду знову вирвали.
Булер'ян відрізали й здали на металобрухт, дрова вкрали.
Усі продукти, ліжка, розкладушки та матраци — повністю розкрадені.
"Я уже другий раз не піду це укриття ремонтувати, чесно кажучи. Бо мене вбиває оце відношення, оця невдячність. У мене фізично немає на це ресурсу й часу, а люди, які мали б за це відповідати перед громадою, усе просто помножили в нуль", — ділиться болем Зоряна Міронішена.
Якщо в перші тижні війни люди зверталися до Зоряни Міронішеної з питаннями виживання, координації евакуації та пошуку ліків, то сьогодні топ-темою її телефону став хаос із забудовою. Депутатка зазначає, що після усунення мера Олександра Маркушина забудовникам почали масово видавати містобудівні умови, які раніше блокувалися.
Місто стрімко перенаселяється, зокрема за рахунок внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та киян. Проте комунікації та інфраструктура Ірпеня вже не витримують натиску:
• Колапс на дорогах та відсутність парковок: Забудовники (наприклад, структури Ігоря Оверка) зводять багатоповерхівки без належної кількості паркомісць, а іноді просто забирають шматки комунальних доріг під приватні стоянки, прирікаючи сусідні вулиці на вічні затори.
• Якість води: З кранів мешканців дедалі частіше тече брудна вода кольору "Кока-Коли".
• Знищення екології: Продовжується масштабна вирубка залишків соснових лісів (зокрема на вул. Руденка). Забудовники просто сплачують мінімальну відновну вартість і знищують столітні дерева, маючи протекцію у Володимира Карплюка.
• Нищення заплави річки Ірпінь: Заплавні луки, які у 2022 році буквально врятували Київ, зупинивши російську техніку в болотах, сьогодні активно розкуповуються й забудовуються. На заплаві зводять ЖК ("Синергія Сіті", "Ріверпорт"), переорюють меліоративні канали, ба більше — будують відкритий аквапарк, на добудову якого тепер шукають 5 мільйонів доларів. На думку Міронішеної, це загрожує екологічною катастрофою та остаточним обмілінням річки.
Символом бездіяльності комунальних служб стала історія, коли Зоряна Міронішена разом із місцевими мешканцями була змушена самостійно купувати холодний асфальт і латати величезну вирву від прильоту на дорозі, оскільки чиновники місяцями перекидали відповідальність на Київ. Тепер друзі жартома називають цю ділянку "ямою імені Зоряни".
Зоряна Міронішена, яку провладна більшість витіснила з бюджетної комісії до комісії зі смарт-технологій та енергоефективності, висловлює серйозне занепокоєння щодо готовності Ірпеня до зими. Вона згадує минулий досвід, коли під час 27-градусних морозів місто виявилося безпорадним: дороги засипало, а коли дійшла черга до запуску генераторів, з'ясувалося, що в них залитий літній дизель, який просто замерз. Спроби проінспектувати підготовку до поточної зими закінчилися тим, що профільну комісію міськради просто проігнорували, а наради провели у закритому режимі.
Через таку внутрішню політику та репутацію "рейдерської купки бандитів у законі" Ірпінь стрімко втрачає підтримку великих європейських донорів та міст-побратимів. Міжнародні фонди відмовляються працювати на корупційних умовах, які їм диктує ірпінська влада, і натомість масово йдуть реалізовувати свої проєкти до сусідньої Бучі до Анатолія Федорука.
Сьогодні Зоряна Міронішена визнає, що відчуває глибоке емоційне виснаження та внутрішнє перегорання. Найважче для неї — це контраст між подвигом українських військових на фронті та відвертим мародерством у тилу.
"Я просто реально зараз не можу зрозуміти, за що гинуть наші хлопці там? За що вони воюють, якщо тут робиться отака історія? Нам кажуть: „Готуйтеся до зими, вона буде важка, енергетику ми не зробили, бо нам треба тут вкрасти, і те не зробили, бо треба вкрасти“. Внутрішньої мотивації вже немає. Зараз усе йде суто на характері. В мене є характер, і я розумію, що це мій обов'язок перед людьми", — ділиться депутатка.
Залишатися в депутатському кріслі її змушує лише можливість використовувати статус для написання запитів у вищі державні інстанції, аби хоч якось допомагати звичайним містянам, чиї права цинічно ігнорує місцева влада.
Майбутнє Ірпеня через 5–10 років Зоряна Міронішена бачить тривожним: якщо громада та центральні правоохоронні органи (НАБУ, САП, СБУ) не зупинять існуючий "цирк шапіто" та операцію, яку вона пропонує назвати "Содом і Гомора", місто втратить свій унікальний вигляд. Порятунок Ірпеня — у поверненні влади до реальної роботи на благо людей: розвитку комунального транспорту, запуску лікарень та будівництва шкіл, а не в обслуговуванні кишень окремих бізнес-осіб.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.