Євгенія Генова: Тлумачення скандального вірша Бродського "На Незалежність України"

Прощевайте, хохлы! Пожили вместе, хватит.

Плюнуть, что ли, в Днипро: может, он вспять покатит,

брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый

отвернутыми углами и вековой обидой.

Не поминайте лихом! Вашего неба, хлеба

нам — подавись мы жмыхом и потолком — не треба.

Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.

Кончилась, знать, любовь, коли была промежду.

Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом!

Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом.

Полно качать права, шить нам одно, другое.

Эта земля не дает вам, кавунам, покоя.

Ой-да левада-степь, краля, баштан, вареник.

Больше, поди, теряли: больше людей, чем денег.

Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза,

Нет на нее указа ждать до другого раза.

С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!

Только когда придет и вам помирать, бугаи,

будете вы хрипеть, царапая край матраса,

строчки из Александра, а не брехню Тараса.

Це те, що важко усвідомити іншим народам. Я не буду їх за це критикувати. Здорова людина не може це усвідомити й осягнути розумом. Це можна лише відчути, якщо живеш поруч з народом, який ненавидить тебе всю свою історію. То про що я?

Зазвичай одні держави намагаються загарбати інші з дуже простих міркувань. Окупантам потрібні ресурси і/або жива сила. Ну ще кажуть, що всі війни через жінок, але це неточно)

Така логіка, попри свою смертоносність і цинічність, може бути усвідомлена й осягнута.

Я йду завойовувати тебе, бо мені потрібні твої корисні копалини.

Я йду завойовувати тебе, бо мені потрібна твоя територія для мого проживання (у мене її обмаль або вона незручна).

Я йду завойовувати тебе, бо мені потрібна жива сила для створення власних ресурсів і багатств. Я йду завойовувати тебе, бо мені потрібна твоя родюча земля і люди, які будуть на ній вирощувати хліб та овочі і годувати мій народ, який живе на неплодючих ґрунтах.

Ну й так далі. Або трохи інакше: я йду завойовувати тебе, бо в мене багато грошей, ресурсів, я хочу помірятися з тобою силами і спробувати утвердити новий порядок сил у світі. І показати всім, хто в домі господар. Таке теж може бути. Або я йду завойовувати вас усіх, бо мій народ вищий за вас усіх і має право користуватися всіма благами Землі, а вас мати хіба що за рабів. Хоча це, в принципі, теж війна за ресурси й панування в світовому порядку.

Отже, такі мотиви нам зрозумілі, хоч вони й жахливі. Думаю, ці мотиви зрозумілі й іншим народам.

Російсько-українська війна не вкладається в цю логіку.

Взагалі. І щоб її зрозуміти, таки треба ще раз вдумливо перечитати цей вірш. Або, може, якісь інші твори російської культури, де йдеться про таке ж. Наприклад, загарбницькі поезії Пушкіна щодо Кавказу.

Власне, весь цей наратив легко зчитується й зараз і лягає лекалом на сучасність.

То про що ця культура стосовно України? І до чого тут війна?

Все просто. Російська культура (ах, як я можу чіпати брудними руками нещасну Кареніну) переважно (хіба за деякими дуже поодинокими винятками) була й лишається імперською. І ставиться до всіх народів, окрім російського, відповідно. Але й тут Україні належить дещо окреме місце. На жаль, не почесне.

Росіяни ніколи не вважали і не вважають нас окремішним народом.

От в чому суть. Ось що головне. В їхній хворій уяві ми - це вони.

Якщо росіяни вважають нас росіянами, то про що ця війна? Вона про російськість.

Вони думають приблизно так: кляті "хохли", тобто росіяни, яким пощастило жити на півдні і їм все добро сиплеться з неба, продалися багатіям з США і Польщі, зрадили російську культуру, вигадали чудернацьку мову і тепер хочуть жити окремо від росіян.

Причому жити значно краще. Це породжує заздрість. Образу. Обурення. Ненависть. І - бажання іти на нас війною.

За що ця війна для росіян?

За те, щоб зробити нас росіянами. Ну або "повернути" нас, так би мовити, в лоно росії. Я не знаю, чи може це зрозуміти європеєць, але це дійсно головна мета росії в цій війні.

Територія, жива сила, корисні копалини, родючий ґрунт, промисловість тощо - не це є головною метою.

Тому вони й лишають по собі випалену землю. Їм не треба "Азовсталь", їм не треба цілі міста з хорошою інфраструктурою, їм не треба багата земля тощо. Ну вони не проти пограбувати, звісно, й успішно зараз це роблять. Хтось краде унітаз, а хтось - сталь і зерно, але не це є головною метою. Це так - побічна гілка.

Стратегічна мета - зробити нас росіянами. "Нагадати" нам, що ми ніякі не українці, що нація наша - вигадка, мова - штучна, країна - непорозуміння, а всі ми - продукт польсько-американської змови проти росіян.

Що це означає для нас?

Для нас це означає дуже просту річ. Або ми станемо росіянам, тобто:

а) фільтраційні табори зі знищенням - фізичним - усіх, хто висловить незгоду;

б) фізичне насильство, голод, важкі умови праці тощо, за яких не виникає навіть думки про спротив; в) депортація великої кількості українців в різні віддалені території росії для подальшої асиміляції та розмиття ідентичності;

г) піддання дітей русифікації, примушення до вивчення російської мови й культури та переконання їх у тому, що вони насправді - росіяни;

ґ) тотальна пропаганда;

д) постійне пильнування й фізичне знищення всіх, хто буде намагатися повстати. Ну й так далі. Будь-які інструменти для досягнення стратегічної мети.

У цій війні ми або переможемо і залишимося як нація. Або нас фізично знищать та зроблять з наших дітей "росіян".

Саме тому ніякі поступки територіями не спрацюють. Вони або зроблять з нас "росіян", або знищать і випалять тут усе вогнем і залізом. Якщо зможуть, звичайно.

Або ж ми зможемо себе захистити й вистояти. Або ми виживемо - або ні. Все просто. Як це пояснити іноземцям? Бо це дійсно важко осягнути здоровій людині при глузді.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!