Жінки, які працюють в аеропорту «Бориспіль», хто вони? (частина 2)
Практично у всіх суспільствах жінки мають менший обсягом влади, ніж чоловіки, отримують меншу оплату за свою працю, а також мають менший контроль над ресурсами, а в багатьох країнах навіть отримують нижчу освіту. Жінки мають менший доступ до більш високооплачуваним робіт в державному і комерційному секторах економіки. Коли жінкам надається можливість потрапити на той же ринок праці, що і чоловікам, вони нерідко стикаються з проявами дискримінації.
Чи присутня дискримінація у робочому середовищі аеропорту "Бориспіль" розповіли працівниці державного підприємства виданню The Village Україна.
Наталія Пономаренко
інженерка з пожежно-рятувальних робіт
Я не мріяла бути рятувальницею. Після школи пішла вчитися на бухгалтерку і зрозуміла, що це не моє. Тоді вирішила спробувати себе в пожежній академії в Черкасах, там я працювала із секретними документами і паралельно вчилася.
Потім я переїхала у Київ, і мені запропонували посаду в «Борисполі». Головне моє завдання – робота з рятувальниками. Щодня я проводжу теоретичні заняття, які потрібно пройти для підготовки до реальних екстремальних ситуацій. Наприклад, якщо загоряється літак, ми обговорюємо, як повинні реагувати, наскільки швидко приїхати, хто що робить у такому випадку. Усе розписано до дрібниць, щоб рятувальники все точно виконували. Також серед моїх обов’язків − практичні тренування на полігоні, де ми з пожежниками відпрацьовуємо імітацію реальних умов і «гасимо» пожежі. Відтак я оцінюю проведену роботу: розповідаю, коли пожежники діяли правильно, а де припустилися помилок.
КОЛИ У СВІТІ ВІДБУВАЮТЬСЯ АВІАКАТАСТРОФИ, МИ КІЛЬКА РАЗІВ ПЕРЕГЛЯДАЄМО ЦІ РОЛИКИ Й РОЗБИРАЄМО СИТУАЦІЇ: чому так сталося, які помилки зробили, як їх уникнути та правильно зреагувати.
Я працюю зі 130 рятувальниками, по 30 людей на зміні та заняттях. Крім робочих питань, ми часом говоримо про особисті психологічні проблеми чи сімейні, оскільки це теж впливає на роботу.
В АЕРОПОРТУ ЛИШЕ Я ОДНА ЖІНКА-ІНЖЕНЕР. Напевно, тому, що робота фізично важка. Я важу 55 кілограмів і не зможу допомогти непритомному чоловікові, який важить 70 кілограмів, наприклад. До того ж бойова форма і все спорядження досить важке.
Якщо постійно фізично займатися, то жінки теж можуть працювати рятувальницями, але, з мого досвіду, дуже мало жінок витримують таку роботу. ЦЕ МОРАЛЬНО СКЛАДНО – постійна робота з нещасними випадками, трупами. Ти повинна вибивати двері, якщо горить будинок. Я знаю лише одну рятувальницю, яка працює у пожежній частині.
У мене не виникало конфліктів, і мені комфортно працювати з чоловіками, упереджень з їхнього боку не було. Я думаю, що команда – це найважливіше. Я працюю з рятувальниками з 20-річним досвідом і часто в них вчуся. Тут обмін досвідом: щось я їм, щось вони мені.
Тетяна Крючкова
інспекторка-кінологиня
Усе почалося з того, що в мене з’явився собака. Я хотіла, щоб він був слухняний і добре поводився, тому знайшла кінолога і почала тренувати тварину на майданчику. Пізніше я зрозуміла, що роблю це не заради собаки, а тому, що мені це справді цікаво. Тренування переросли в хобі, я почала брати участь у змаганнях і вчитися у Кінологічному союзі України.
Тепер я працюю кінологинею в аеропорту, разом з собакою стежу за безпекою в «Борисполі», перевіряю багаж. Якщо у ньому є заборонені речі, собака завмирає: так він показує мені, що щось негаразд. У прикордонників собака може активно реагувати, а в нас ні. Тварина не може гавкати й дряпати речі, не повинна проявляти агресію до людей, це заборонено.
За кожним кінологом закріплено собаку. У мене бельгійська вівчарка. Перед тренуванням потрібен певний час, щоб здружитися із собакою. Тварині має бути цікаво, щоб вона виконувала команди кінолога: для цього їй треба дати щось бажане після виконання команд. Одному собаці цікаво гратися, він хоче отримати м’ячики та іграшки. Іншому подобається їжа – і він виконуватиме команди заради ласощів. Бувають проблемні собаки, але тоді треба знайти індивідуальний підхід і більше з ними займатися.
Мого робочого собаку звати Вулкан, він дуже хитрий і розумний. Ми вчимо з ним базові команди словом і жестом, бо часто тварина не може тебе почути й доводиться показувати команду. Наприклад, зігнута рука в лікті та піднята долоня вгору – це команда «сидіти».
Кажуть, що кінолог і собака – це одна бойова одиниця.Це як робота з напарником: ти повинен довіряти й бути впевненим у собаці. Так само й собака ніколи не піде з людиною, якій не довіряє.
Найпопулярніший стереотип: якщо собака працює з наркотиками, то він їх вживає. Це, звісно, неправда, собака просто шукає їх за запахом. За мною якось біг чоловік і кричав: «ДІВЧИНО, У ВАС СОБАКА НАРКОЗАЛЕЖНА?». Це здається абсурдним, але люди іноді так думають.
Я вважаю, що поділ на чоловічі та жіночі професії неправильний. Але, наприклад, пожежники працюють у чоловічому колективі, і якби там працювала жінка, то цього б не зрозуміли. Жінку-пожежницю можуть сприймати як «помилку природи». Тому що суспільство ще не готове до такого.
Чоловіків усе ж більше серед кінологів, потрібно витримувати фізичні навантаження, бо обходи аеропорту тривалі й треба їх проводити за будь-яких погодних умов. Хоча сьогодні дуже багато жінок працюють у прикордонній службі, поліції, є популяризація таких професій.
Читайте також: Жінки, які працюють в аеропорту «Бориспіль», хто вони? (частина 1)