Земля пам’ятає: інтерв’ю з викладачкою Оленою Кухарською, яка виховала не одне покоління археологів

У час, коли більшість дітей проводять літо перед екранами ґаджетів, є ті, хто замість віртуальних світів обирає пізнання реальності, що буквально виринає з-під землі. Упродовж 50 років Олена Кухарська разом зі своїми вихованцями гуртка археологічного краєзнавства поринає у світ тисячоліть – серед історичних пам’яток, давньоруських валів, залишків храмів і церков. Цього літа археологічна практика гуртка під керівництвом Олени Кухарської відбулася на Київщині в селі Білогородка Бучанського району. А колись це було стародавнє літописне місто Білгород на правому березі річки Ірпінь. Журналісти медіа "Погляд" побували на місці здійснення розкопок та поспілкувались з Оленою Кухарською про археологічні виїзди гуртківців, навчання "в полі" та про те, як любов до історії, прищеплена в дитинстві, перетворюється на справу всього життя.

- Олено, розкажіть, про роботу гуртка, який ви очолюєте, чим займаєтесь влітку та де ми зараз знаходимось?

- Зараз ми знаходимось в одному з найцікавіших місць на Київщині – в давньоруському Білгороді. Тепер це сучасне село Білогородка. Ми з моїми вихованцями приїхали на археологічну практику під час літніх канікул для того, щоб познайомити майбутніх потенційних науковців, археологів із видатними пам’ятниками Київщини, адже вони повинні добре знати не лише своє рідне місто, а й околиці. Наразі ми перебуваємо біля валів стародавнього Білгорода.

- Хто зустрічав вас тут?  

- У цьому році тут працює випускник нашого гуртка і секції археології  Київської Малої академії наук Іван Зоценко – кандидат історичних наук, археолог, відомий своєю роботою зі збереження археологічної спадщини, пам'яткоохоронець, автор численних праць із різних проблем скіфознавства.

Протягом декількох років він відвідував заняття гуртка, поки навчався в школі. Сьогодні він очолює археологічну експедицію, яка досліджує стародавній Білгород. Іван провів нам екскурсію видатними місцями, де можна було побачити частини валів, залишки дитинця і віднайдені фундаменти давньоруських церков. Після цього ми продовжили екскурсію стародавнім Білгородом, дивились на нього знизу, з пойми річки Ірпінь. На початку 1990-х років ми з вихованцями гуртка і студентами проводили розкопки у поймі річки Ірпінь біля села Гнатівка. Щоправда, там інша археологічна культура початку нашої ери – І століття, пізня Зарубинецька культура поселення. Тож там було на що подивитися.

- А хто взагалі з відомих істориків досліджував Білгород?

- Розкопки у Білгороді проводив багато хто, починаючи з відомого археолога Вікентія Хвойки. Він першим розвідав, що тут було давньоруське місто і проводив розкопки, знайшов одну із давніх церков.

Крім того, тут проводила розкопки українська археологиня Галина Мезенцева в 1970-1980 роки, а також найвідоміший у Радянському Союзі археолог, директор Інституту археології АН СРСР Борис Рибаков. Про їхні дослідження реконструкції цього міста можна прочитати в їхніх наукових працях.  

- Як часто ви проводите виїзди околицями Києва? Чи є у вас певна традиція?

 - Обов’язковою впродовж багатьох років є літня археологічна практика. Протягом майже місяця ми завжди брали участь у розкопках пам’яток у складі наукової експедиції Інституту археології чи інших археологічних установ або самостійно. Але, на жаль, спочатку пандемія коронавірусу, а тепер страшна війна перекрили цю можливість. Тому ми стараємось хоч трохи долучити дітей до польової археології, показати пам’ятки.

Хочеться, щоб діти безпосередньо доторкнулися до розкопок. Сьогодні ми побачили, як працюють студенти-археологи, які результати вже досягла ця експедиція, які знахідки зроблені та які об’єкти відкриті. Певне уявлення про археологічні розкопки у дітей вже буде. Якщо погода дозволяє, діти працюють з лопатою.

- А якщо говорити про 50-річчя гуртка, то фактично скільки вихідців із цього гуртка займалися розкопками на Київщині?

- Мені важко сказати. Фактично всі ті, хто працює нині в археології у Києві, а їх вже, мабуть, біля 30, брали участь у розкопках як на Київщині, так і по всій Україні. Це були розкопки пам’яток різних епох, починаючи від найраніших і закінчуючи козацькими часами. Тож можу сказати з упевненістю, що мої випускники мають досвід в усіх археологічних епохах.

- Розкажіть детальніше, що ви робили з учасниками гуртка у поймі річки Ірпінь?

- У поймі річки Ірпінь ми проводили так звані археологічні розвідки. Це одна із частин польової роботи, яка дозволяє або відкрити нові археологічні пам’ятки, або уточнити, наприклад, межі відомих пам’яток і познайомити дітей із ними.

- В яку пору року ви проводите такі археологічні розвідки?

- Археологічні розвідки ми зазвичай проводимо восени або навесні, адже влітку через надмірну рослинність нічого не побачиш. Восени, коли вже все скошено, або ранньою весною по свіжозораній землі можна пройтись і знайти залишки вивернутого на поверхню культурного шару зі знахідками, які дають можливість визначити, яка пам’ятка тут була. З вихованцями гуртка ми проводили такі розвідки по річках Ірпінь, Здвиж, де знайшли досить велику кількість пам’яток. 

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.