Забудова заплави річки Ірпінь — потужна екологічна бомба

7 грудня в ІА “Інтерфакс-Україна” пройшла прес-конференція на тему “Забудова заплави річки Ірпінь — потужна екобомба поблизу Києва”. Екологи та громадські діячі попереджають про небезпеку спорудження висоток на рекреаційних землях. Тотальна забудова, яка ведеться в Ірпені, досягла свого апогею. Оскільки вільних земель практично не залишалося, її вектор зміщується на заплавні ділянки. Небайдужа громада веде невпинну боротьбу із забудовниками. Адже чудово розуміє, що вони знищать не лише цінні рекреаційні землі, а й саму річку і разом з нею — горизонти питної води, якої в Україні вже не вистачає. Громадський діяч, директор юридичної компанії “ПравоЕксперт” Сергій Гапон розповів про дослідження, яке проводив Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України. Фахівці зробили висновок, що забудова заплави р. Ірпінь 10- та 16-поверховими будинками завдасть шкоди навколишньому середовищу, а також несе небезпеку для жителів міста і майбутніх новоселів. Можливе навіть виникнення екологічної катастрофи, яка торкнеться і мешканців столиці України. І все це — заради збагачення купки забудовників, а разом з ними — напевне, й ірпінських владоможців, які певним чином їм сприяють. За оновленим Генеральним планом розвитку м. Ірпеня, під забудову може піти більше 15 га заплави. До 80% їх площі — це торфовища. Глибина залягання торфу — від 1 до 6 м. Свого часу при розпаюванні заплавних земель КСП “Рубежівське” за допомогою різних махінацій вони потрапили до приватної власності. Коли вільні ділянки в Ірпені почали закінчуватися, у 2016 році на ці рекреації почали зазіхати забудовники. Ірпінська міська рада змінила їх цільове призначення із сільськогосподарських на будівництво багатоквартирних будинків. При цьому депутати перевищили свої повноваження. Торфовища — це особливо цінні землі. Тому змінювати їх цільове призначення може лише Верховна Рада. До того ж ці ділянки перебувають за межами Ірпеня, встановленими 1965 року. На цій території знаходиться меліоративна система. Внесення змін чи її списання унаслідок забудови проводиться за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Десятки років на заплавних землях пересічні громадяни вирощували городину, сплачуючи орендну плату за користування. У них була можливість їх приватизувати, реалізуючи своє право, визначене законом. Їхні спроби це зробити наштовхувалися на запевняння ірпінської влади, що вони перебувають поза межами Ірпеня. А одного дня люди дізналися, що тепер це приватна власність. І міська рада змінила їх цільове призначення, “вписавши” у межі міста. Ось такі подвійні стандарти практикують ірпінські можновладці. Аферою всеукраїнського масштабу стало спорудження на заплаві “школи”. Згодом кількість поверхів новобудови перевищила норми, визначені для таких навчальних закладів. Стало зрозуміло, що це висотка. Тепер з’явилося нове місце під школу, площа огороджена, навіть є паспорт будівництва. Правда, поки все обмежується лише парканом, роботи не ведуться. І не відомо, чи узагалі тут щось буде. Бізнесінтереси корумпованих чиновників та їхніх забудовних партнерів переважають здоровий глузд, їм байдуже до майбутнього міста — переконаний голова Ірпінського міського осередку ГО “Стоп корупції” Дмитро Шапочкін. Фейкові громадські слухання щодо оновленого Генплану відбулися з численними порушеннями. Дійство під диригуванням відставного мера Ірпеня Володимира Карплюка проходило за визначеним сценарієм: забитий прихильниками влади та тітушками зал, залишені без реєстрації сотні бажаючих, затикання рота незгодним... І красиві обіцянки під бурхливі оплески апологетів — садочки, школи. Зокрема, й на заплаві, де навесні відбуваються підтоплення, горять торф’яники. За словами голова ВГО “Асоціація рибалок України” Олександра Чистякова, р. Ірпінь — яскравий приклад ситуації, що склалася з усіма водоймами нашої країни. Адже за останні 25 років з її карти зникли понад 10 тис. малих річок. Ставлення до водних ресурсів України не просто нераціональне, а часом навіть злочинне. І це враховуючи те, що вода набуває статусу стратегічного ресурсу, оскільки згодом відчуватиметься її катастрофічна нестача. Водойми безжально забруднюються, рідина, яка міститься в них, нагадує коктейль з усієї таблиці Менделєєва. Заплава — це серце річки. Убивши її — знищимо й водойму. Якщо не зупинити забудову заплавних земель, то річка просто зникне. Вона вже поступово перетворюється на болото, заростаючи різною рослинністю. Замість того, щоб її рятувати, ірпінська влада вкладає багатомільйонні кошти у будівництво набережної, заплитковуючи все довкола. Водночас прибережна смуга — це територія для природного самоочищення річки. Також нищать і р. Буча, засипаючи її русло будівельним сміттям. Мовляв, так зручно для під’їзду до банного комплексу “Сварожич”. А природо- та правоохоронні органи — зволікають.