Юлія Рудик: Як я повністю перейшла на українську мову?

І я вдячна, що в цей складний час зрозуміла цінність та важливість ідентичності роду, країни в якій я народилась.

Поділюсь з вами своїм шляхом переходу на українську. Можливо, це буде корисно для когось і стане поштовхом до змін.

Які причини переходу я для себе зафіксувала? Здавалось би, що це зрозуміло і логічно. Але ж, ні. Тому пишу.

1. Я подорожую. Виїзжаю закордон. І більше за все, я не хочу щоб хтось подумав що я сусідньої країни! І коли я буваю закордоном, мене так тригерить російська мова… вдома, в Україні, такого немає… а от закордоном, аж щелепи зводить.

2. Я хочу, щоб в моїх дітей рідною мовою була українська.

3. Мені важливо бути частиною покоління, яке повертає ідентичність та національсть своєї вільної країни.

4. Ну і… я не хочу щоб мене щоб пов’язувало з країною агресором, яка століттями знищувала наш народ, культуру, інтелігенцію.

А тепер по стадіям переходу. З чого я починала:

1. Комунікація в соцмережах. В текстах набагато простіше перейти, це факт. Тому я почала з цього. Відпочатку були ще змішані мови, але дуже швидко залишилась лише українська.

3. В публічних місцях закордоном — лише українською. Складно. Соромно за помилки. Тупиш. Але все одно на це.

4. В побуті, з незнайомцями — магазини, таксі, ресторани. Там, де не потрібен великий словниковий запас та мені не треба складати враження).

Це почала робити ще живучи в Одесі. В багатьох місцях, ще в цьому місяці, зі мною все ще починали комунікувати російською… думаю Одесі треба трошки більше часу для усвідомлення, вона ж особлива.

5. Оточення. З переїздом до Києва стало простіше, бо кількість людей які спілкуються українською набагато більша. Тому тут з’явилось вже більше розмовної практики.

6. Листування. В якийсь день, я вирішила, що російською більше писати не буду взагалі. Видалила рос. розкладку на ноуті і стало легше жити.

7. Робоча комунікація. Так само, в один день, вирішила, що по роботі відтепер теж лише українська.

8. Особиста комунікація. Тут перехід був плавний. В якийсь момент я усвідомила, що і в спілкуванні більше не повертаюсь до російської.

9. Психотерапія. Це була остання стадія. В годину, коли я найбільш глибоко в думках, емоціях та почуттях. От коли і в терапії почала українською проявляти свої почуття та думки — то відчула себе героїнею.

10. Думки… зараз я вже і думаю українською.

Що мені допомагало, чисто технічно:

1. Спілкування з україномовними. Оточення.

2. Читати книжки українською. Дивитись серіали, ютюб тільки українською.

3. Читати вголос українською. Відпрацьовується вимова та інтонаційність.

4. Перекладач в швидкому доступі. Й досі, деякі слова не можу швидко пригадати і перекладаю в додатку.

Весь активний шлях переходу зайняв 5 місяців. Погодьтесь, це не так довго і не так складно. Але так цінно та приємно

Першоджерело за посиланням.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.