"Ми вирішили об'єднатися, щоб допомагати нашим дітям, батько яких загинув або зараз на фронті". Інтерв’ю з Юлією Скутіною, дружиною полеглого захисника Ірпеня Дмитра "Нільса" Паська

Цього літа п’ятнадцятеро дітей із родин захисників Ірпеня відпочивали у Німеччині, у спокійному курортному містечку Нойштадт на березі Балтійського моря. Для багатьох це була можливість уперше за довгий час відчути себе у безпеці, відпочити від сирен та повернути собі дитинство. Поїздку організувала громадська організація “Об’єднання родин захисників Приірпіння”, створена дружинами загиблих військових та родинами, чиї чоловіки досі служать. Однією з тих, хто стоїть за цим проєктом, є Юлія Скутіна – дружина полеглого захисника Ірпеня Дмитра “Нільса” Паська, який загинув у ніч з 12 на 13 березня на блокпості "Жираф", потрапивши під мінометний обстріл. В ексклюзивному інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд" вона розповідає, як народилася ідея об’єднання, яким чином спільнота родин захисників сьогодні підтримує одне одного і військових, які проходять реабілітацію, продовжуючи робити все, щоб діти росли у турботі, навіть у час війни.

- Юліє, розкажіть, будь ласка, про створення громадської організації "Об’єднання родин захисників Приірпіння". Чому родини захисників вирішили об'єднатися?  

- Ми вирішили об'єднатися, щоб допомагати нашим дітям, батько яких загинув або зараз на фронті. У такий непростий час діти найбільше потребують підтримки. Тому, об'єднавшись, ми почали організовувати для дітей різноманітні екскурсії, арт-терапію, майстер-класи, наприклад із плетіння браслетів. Це їм допомагає відволікатись. Очолила наше об’єднання Тетяна Близнюк, дружина загиблого захисника.  

- Скільки було учасників на момент створення громадської організації "Об’єднання родин захисників Приірпіння"?

- На момент створення нашої організації нас було всього троє: я, Тетяна Близнюк і Олександр "Сухарь" Сухарєв. Але незабаром до нас почали доєднуватись нові учасники, дружини захисників, серед них Олена Любенок, Анастасія Джунківська, Таїсія Сердюк та інші.

- Яскравою подією, яку ви влаштували цього року для дітей, стала поїздка до Німеччини. Це найбільш масштабна подія, яку ви організовували?

- Так, це було вперше. Нам надійшла пропозиція від Німеччини, і ми вирішили наших дітей відвезти за кордон, щоб вони трошки відпочили від обстрілів і повітряних тривог. Чесно кажучи, це була неймовірна поїздка для всіх нас. Щоправда, ми дуже хвилювались, як все мине, як діти сприймуть. Проте все було чудово. Ми повезли 15 дітей віком від 7 до 17 років. У них стільки було емоцій і захвату, що не передати словами. Коли ми повернулися з Німеччини додому, діти плакали, бо не хотіли розлучатись один з одним. Незважаючи на різний вік, вони сильно здружилися.

- Яка у вас у Німеччині була програма? Хто вас зустрічав? У якому місті зупинились?

- Ми відпочивали у гарному курортному місті Нойштадт на березі Балтійського моря. У тамтешньому порту було багато яхт. Там дуже красиво. Нас зустрічали неймовірні і привітні люди. Для дітей були створені чудові локації. Майже щодня ми ходили на якісь екскурсії, їздили в сусідні міста, діти відвідували парк атракціонів, зоопарк. Діти були неймовірно щасливі.

- Як ви налагодили комунікацію з німцями?

- У нас був перекладач – місцевий житель, якого звали Вальтер. Також нас скрізь супроводжувала дівчина Лайла з Німеччини. Вона володіє чотирма іноземними мовами, тож ми спілкувались із нею англійською. Вона дуже емоційна, часом ми розуміли її навіть без слів.

- Як ваша донька Марія сприйняла поїздку? За її словами, вона та інші діти протягом останнього року працювали з психологом. Чи допомогла поїздка до Німеччини покращити її стан через втрату батька?

- Моя дитина дуже важко переживала смерть батька, вона замкнулася в собі, ні з ким не спілкувалася, не мала друзів. Але свої переживання не показувала і часом навіть мене підбадьорювала і заспокоювала. Але після роботи з психологом їй стало краще, вона знайшла у школі нових друзів. Так само в Німеччині вона спілкувалася з дітьми, знаходивши спільну мову практично з кожною дитиною. Тож можу з упевненістю сказати, що ця поїздка значно допомогла покращити її психо-емоційний стан.

- А чи спілкуються діти після цієї поїздки до Німеччини?  

- Так, вони обмінялися номерами телефонів, тож тепер спілкуються, переписуються в соцмережах, зустрічаються, гуляють разом в Ірпені.

- Чи розповідали ви жителям Німеччини свої історії?

- Ми спілкувалися з ними, вони розпитували нас, як ми потрапили в громадську організацію, хто і чим займається, яким чином допомагаємо діткам. Також ми розповідали про пережиту окупацію в Ірпені. А ще ми їх пригощали нашими українськими стравами. Ми ходили в магазини, купували німецькі товари і з них готували українські вареники, борщ, деруни, гороховий суп. Їм все дуже смакувало, особливо наші оладки.

- Які плани на майбутнє має ваша організація?

- Наразі ми продовжуємо нашу роботу. Будемо й надалі організовувати для дітей майстер-класи, возити їх на екскурсії і на зустрічі з нашими військовими, яким після поранень під час реабілітації спілкування з дітьми допомагає швидше відновлюватись. Ми вже неодноразово їздили на такі зустрічі в госпіталі та реабілітаційні центри.

До однієї з нещодавніх таких зустрічей моя донька ретельно готувалась: малювала малюнки впродовж кількох днів. Вона завжди чекає таких зустрічей і постійно питає, коли наступна поїздка.

У нас також є напрям громадянської оборони, де ми навчаємо дітей навичок першої домедичної допомоги, адже сьогодні це вкрай необхідно. Тож  загалом маємо ще багато задумів та планів, які хочемо втілити в майбутньому.

- Якої підтримки потребує ваша організація?

- У першу чергу нам потрібне фінансування, бо поки що ми все робимо за власні кошти. Крім того, наразі ми маємо потребу в мікроавтобусі для перевезень дітей. Наприклад, влітку ми плануємо возити дітей на спільну риболовлю з ветеранами у селище Бабинці. Адже коли ми запитали у захисників, що б вони хотіли робити задля власного відновлення, вони відповіли, що мріють про риболовлю. Проте задля втілення цієї ідеї нам потрібно зробити пандуси, оскільки не всі ветерани повертаються з фронту з кінцівками. Тож ми готуємось, щоб створити всі необхідні умови для риболовлі на колісних кріслах.

- Чи маєте ви партнерів у Приірпінні?

- Нам допомагає громадська організація "Об’єднання захисників Ірпеня". Інших партнерів поки що не маємо, але ми завжди відкриті до співпраці.

- Можете назвати приблизну кількість людей, кому допомагаєте?

- Це декілька десятків людей.  

- Які маєте традиції вшанування пам'яті захисників у вашій спільноті?

- Ми завжди збираємось разом на різні свята, виїжджаємо на місця, де загинули наші рідні або де воювали. Також ходимо на кладовище. Ми (дружини загиблих воїнів або тих, які зараз на фронті) намагаємось частіше бачитись, підтримувати одна одну.

- А як би ви хотіли, щоби вшановувалася пам'ять захисників в Ірпені?

- Нам би дуже хотілось, щоб на тих місцях, де загинули наші чоловіки, встановили меморіальні дошки. На жаль, нам відмовили в цьому проханні, оскільки та територія є приватною. Люди в Ірпені повинні знати і пам’ятати тих чотирьох захисників, які загинули на блокпості "Жираф". Ми часто відвідуємо це місце, кладемо квіти, ставимо лампадки.  

- Цьогоріч журналісти медіа "Погляд" зібрали історії про мужніх захисників Ірпеня на блокпості "Жираф", створивши документальний фільм. Яке значення для вас мала ця стрічка?

- Для мене особисто це дуже важливо у зв'язку з тим, що я б хотіла, щоб всі знали, як загинув мій чоловік, що він був героєм не тільки для нашої сім'ї, а й для всієї України. Ціною втрати найціннішого – життя – він захистив не тільки нашу сім'ю. Це треба пам’ятати. 

- Медіа "Погляд" робитиме все можливе, щоб усі ці історії ставали більш видимими в інформаційному просторі.

- Дякую.

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.