Ярослава Стріха: "Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд" - наймаштабніша виставка у Мистецькому арсеналі
Від багато яких новин ціпенію, важко уявляти майбутнє, важко працювати. Але ж у буквально всіх попередніх поколінь у цій культурі, на які ми спираємося, було ще менше підстав для оптимізму, а вони он скільки наробили наперекір усьому, і наперекір усьому ж - існуємо ми, яким це все теж важливо, усе це триває. Тож поки ми тут, усе буде гаразд. Якщо вам теж треба було це почути, то дуже раджу сходити на виставку, тільки врахуйте: там багато текстів і відео, закладайте на це час, бо я була на відкритті у натовпі, то встигла прочитати може чверть усього. Обов'язково повернуся ще.
Детальки, які сподобалися особливо з цього першого наближення:
1) панорама того покоління з його карнавалом наввипередки зі смертю - не тільки візуальна творчість шістдесятників, а й фото зі свят, і звізда з їхньої коляди, і все це жадібно живе.
2) матеріальність процесів, які зазвичай знаєш лише як результат - ми знаємо про тамвидав і багато завдячуємо виданням по той бік залізної завіси, і тому мене дуже розчулила матеріальна історія того, як тексти вивозили за кордон: вірші, переписані на хустинці, порожня всередині лялька, в якій вивозили перефотографоване. (Це мене ще на Фундаменті в Українському домі вразило - там була друга така лялька з комплекту.)
Лялька-контейнер яку використовували для переправлення матеріалів за кордон та мініатюрний примірник мюнхенкського часопису “Сучасність” для нелегального розповсюдження. 1977
Клаптики носовичка з віршами Василя Стуса були зашиті в спідницю і вивезені за кордон Раїсою Мороз. Згодом ці тексти були включені до книги "Палімпсести" виданої у Нью-Йорку 1986 року
3) робота з непроникною останньою тишею. Перепрошую за спойлери (можете кидати читати тут!), записую собі, інакше забуду: наприклад, у залі обгороджено простір, що символізує табір - цементні блоки, ґрати. По периметру - вітрини з текстами, і щоб прочитати тексти, треба зайти туди всередину, зовні вони були недоступні. Вітрини демонструють зокрема, як це вивозилося з таборів і з більшого табору тюрми народів (той самий носовичок з виписаним текстом тощо), порятовані таким робом збірки.
Остання вітрина порожня, вона про "Птах душі", якого не винесли, і оця матеріальність порожньої вітрини дуже ефектна.
4) заключний кадр виставки, але його не буду спойлерити!
Триватиме до 8 лютого, тож встигнете сходити ще й не раз, і я теж.
Довідково:
Назву проєкту дала цитата Василя Стуса з листа його приятелю Анатолію Лазоренку:
"Даремно ти розгублюєшся, вагаєшся щодо своїх минулих ідеалів. Це — найнеприємніше. Коли ми почнемо хитатися, як ти пишеш, то що буде з рештою… Чи не забагато нам хочеться для цього часу… Не губись. Знай!
Поки ми тут, усе буде гаразд".
Ярослава Стріха - перекладачка, літературна критикиня, докторка філософії Гарвардського університету. В її перекладі вийшли романи "Багряна королева" Вікторії Авеярд, "Руїни Бога" Кейт Аткінсон, "Гра форм" Ерве Тюлле, графічні романи "Вартові" Алана Мура та "Маус" Арта Шпіґельмана.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Нагадаємо, в Україні оцифрували творчий архів Василя Стуса, що складається з 26 тисяч сканів. Цей проект став можливим завдяки гранту від "Староміського Дому культури" (SDK) та уряду міста Варшави.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.