Євген Чернецький: 30 років наукової діяльності
Сьогодні, 13 січня, святкує свій день народження відомий український генеалог, краєзнавець, геральдист з Білоцерківщини.
Науковий доробок відомого дослідника української історії, генеалогії, демографії Євгена Чернецького досить вагомий. Лише список його праць займає чимало місця. І в кожній із них віддзеркалюються віхи становлення української нації, передані крізь призму людей і подій.
ДОВІДКА. Євген Анатолійович Чернецький — український генеалог, краєзнавець, геральдист кандидат історичних наук (Україна), доктор гуманітарних наук (Польща). Член Національної спілки краєзнавців України, Почесний краєзнавець України (2016). Народився 13 січня 1972 р. у Білій Церкві. Дослідницьку діяльність розпочав на початку 1990-х у Білоцерківскому краєзнавчому музеї. Основними напрямками своїх наукових інтересів обрав генеалогію, демографію, соціальну історію правобережної шляхти та дворянства Російської імперії. Євген Чернецький - автор низки книг, багатьох наукових та науково-популярних публікацій. Також розробляв герб і прапор Володарського району та символіку сіл Київщини і Слобожанщини. А ще він – відповідальний редактор кількох збірників, зокрема, перших трьох випусків «Генеалогічних записок Українського геральдичного товариства (2000-2002 рр.).
Євген Чернецький у ювілейний – 30-й рік своєї наукової діяльності у повідомленні на своїй Фейсбук-сторінці згадує низку своїх життєвих віх.
«Наприкінці осені 1991-го я дізнався, що Білоцерківський краєзнавчий музей шукає нумізмата і успішно пройшов запропоноване випробування. Слід відзначити сміливість Людмили Михайлівни Діденко, яка прийняла на посаду молодшого наукового співробітника молоду людину лише з настановчою сесією за плечима! Для мене почалося надзвичайно цікаве життя, що часом перетворюється на щось у стилі Стівенсона і Жюля Верна, а для моїх найближчих (яким я безмежно вдячний за підтримку, поради, перестороги, критику, створення підстав для кожного мого успіху) триває тернистий шлях з істориком-дослідником у родині», зазначає Чернецький, згадуючи, що в ті роки від був досить патлатим “хлопцем з музею”.
Повертаючись у спогадах на початок своєї наукової діяльності, він говорить про маленькі душевні моменти, зокрема, що у ті роки взимку в музеї він носив сплетений мамою жилет, і ця річ і нині з ним, навіть на цьогорічному знімку. Втім, є й інші символічні акценти.
«Ще один – стопка книг, складених у хронологічному порядку. Це не всі мої публікації за 30 років, а лише книги (тобто видання, в яких понад 48 сторінок) – мої особисто, а також створені у співавторстві. Казати/писати «мої книги» все ж видається мені не цілком правильним, навіть коли на обкладинці чи титульній сторінці стоїть лише моє ім’я і прізвище. Кожна з них – це також світ дуже цікавих, непересічних, ерудованих, фахових людей, з якими я спілкувався, радився, дискутував, яких я просив про різноманітну допомогу і отримував її. Це також світ книгарень, бібліотек, читачів і користувачів, спільнот у соціальних мережах, який не менш барвистий і цікавий!», -зауважує Чернецький.
Він з теплотою згадує всіх, з ким звела доля на непростій науковій ниві, підкреслюючи, що людей, які мають для нього непересічне значення, дуже багато. І називає кілька імен.
«Мої наукові керівники: української дисертації – людина виняткової ерудиції, людина-енциклопедія, к.і.н. Сергій Зворський; докторантура в Любліні (UMCS) – учений високого стилю і незабутнього шарму, проф., д.ґ. Криштоф Скупєнський), завдяки якому я доторкнувся до мого історичного Ґраалю – школи Юзефа Шиманського! З блискучого грона моїх співавторів: Олексій Стародуб, Сергій Лисенко, який у 2006-му “побив горшки” зі мною не на черепки – розтер на порох, але, з огляду на кількість випитого і написаного разом, не можу про нього не згадати, д.і.н. Сергій Білокінь, Андрій Кобилянський і д.ґ. Конрад Жеменецький (разом ми не написали нічого, але як я його перекладав українською!)».
І це – далеко не повний перелік непересічних особистостей, з якими звела доля Євгена Чернецького, які його підтримували, наштовхували на ідеї і надавали допомогу в науковій роботі.
Євген Чернецький: «Усім згаданим і не згаданим тут, чудовим і прекрасним, друзям та ворогам я дякую за ці 30 років спільного, важкого, але такого цікавого і незабутнього шляху! Про всіх, хто на превеликий жаль вже не з нами, я пам’ятаю і пам’ятатиму завжди».
Як повідомляв «Погляд», бучанці посіли перші місця на всеукраїнському конкурсі «Талановиті діти України».
Також «Погляд» інформував, що вихованці Ірпінської школи мистецтв – лауреати трьох міжнародних фестивалів.
Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш телеграм-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.