Як зберегти бджіл в екосистемі України: несподівані пропозиції науковців
Під час науково-практичної онлайн-конференції "Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі", йшлося про поєднання екокультурного та етнокультурного аспектів давньої форми бджільництва.
Світова спільнота стривожена зменшення популяції бджіл у світі. На це звертають увагу і науковці, й пасічники, й екологи… На це звертав увагу йПрезидент України (2005-2010 рр.) Віктор Ющенко під час презентації Національного проєкту "Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі", про яку інформував «Погляд». Проєкт, ініційований Вишгородським історико-культурним заповідником, реалізується за підтримки Українського культурного фонду і вже добігає кінця.
Одним з фінальним етапів проєкту стала науково-практична онлайн-конференція "Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі", учасники якої говорили не лише про збереження й популяризацію культурної традиції, а й про інший аспект, пов’язаний з бортництвом, і не менш важливий.
Відштовхуючись від проблеми масової загибелі бджіл, яка особливо спостерігається останнім часом, науковці звернули увагу на те, що бджоли, які живуть у лісах на встановлених на деревах бортях, менше вражаються хворобами і шкідниками. І хоч економічний зиск від бортництва менший, ніж від вуликового бджільництва, саме бортництво за належної уваги може допомогти зберегти «Божу комаху» - бджолу в екологічній системі.
Завідувач лабораторії теорії екосистем Житомирського державного університету ім. Івана Франка, доцент кафедри екології та географії, кандидат біологічних наук Іван Хом’як під час конференції зауважив, що відродження бортництва в Україні не лише як культурного феномена, а й як активного промислу допоможе відновити екосистему, яка нині порушена внаслідок життєдіяльності людини, а це призводить до того, що навіть у лісах дикі бджоли не можуть знайти собі прийнятного місця.
За словами Івана Хом’яка, нині у Житомирському держуніверситеті створена студентсько-волонтерська група «Хранителі Полісся». Розробляється низка екологічних стежок, і дві з них включають бортництво у двох аспектах – навчально-пізнавальному і туристичному. До того ж, бортництво може допомогти «вдихнути життя» у ті поліські регіони, які нині занедбані в економічному плані.
Науковий керівник Національного проєкту, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ, кандидат історичних наук Галина Бондаренко у своїй доповіді зазначила, що бортництво стало архаїчним промислом скоріше через штучні причини – після появи рамкових вуликів неодноразово встановлювалися заборони на бортництво, і представники цього виду бджільництва мігрували глибше в ліси, аби його зберегти.
Тим часом нині світова спільнота занепокоєна масовою загибеллю бджіл, спричиненою і природними факторами, й результатами діяльності людини. А така форма бджолярства, як бортництво, може допомогти зберегти популяцію бджіл, то ж світове наукове товариство закликає приділити промислу як екокультурному і етнокультурному явищам належну увагу.
Магістр економіки Білоруського державного економічного університету, голова приватного закладу з розвитку традиційного бортництва «Братство босих бортників» Іван Осипов зазначив, що промисел внесений до списку нематеріальної культурної спадщини Білорусі, і це статус дає можливість ретельніше ставитися до збереження цієї ланки бджолярства. У Білорусі нині діє 200 бортників яким від 17 до 84 років, і вони обслуговують 2500 бортей, а самі «бджолині будиночки» називають традиційним і для українського Полісся словом «вулля». Однак бортників дехто називає диваками, тому що медовий взяток з бортей невеликий. А тим часом за належного підходу промисел отримав би розвиток.
Учасники науково-практичної онлайн-конференції в ухвалі заходу, зокрема, зазначили необхідність підготувати паспорт і облікову картку щодо розширення ареалу сучасного побутування бортництва у Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, включивши до реєстру Київську область, у якій під час реалізації національного проєкту було знайдено осередки бортництва.
Куратор проєкту, директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко зазначила, що багато нової проблематика відкрилося під час реалізації Національного проєкту "Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі". Втім і проєкт ставив перед собою немало завдань. Одне з них – дослідницька місія, а друге – популяризація, яка є істотною складовою цього проєкту національної співпраці. Також вона звернула увагу, що стаття 13 Конвенція з охорони Нематеріальної культурної спадщини (НКС), гласить, що популяризація того чи іншого елемента НКС є не менш значним чинником, як і робота з її збереження. Відтак, завдяки проєкту здійснюються серйозна просвітницька місія, мета якої – збереження архаїчної традиції, яка в незмінному вигляді в Україні існує більш ніж тисячу років.
А нині, вочевидь, виникла потреба у збереженні й поширенні традиції насамперед – аби не зникли в світі бджоли.
ДОВІДКА. Ініціатор проєкту – Вишгородський історико-культурний заповідник. Співорганізатори проєкту: Вишгородська міська рада, Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, Сарненський історико-етнографічний музей, Олевський краєзнавчий музей. За підтримки Житомирської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, Рівненської обласної державної адміністрації. Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
Як повідомляв «Погляд», масштабний проєкт з дослідження давнього ремесла – бортництва – ініціювали вишгородські дослідники. Також «Погляд», інформував про презентацію бортництва на Рівненщині й Житомирщині