Як за «свій» район страйкували комунальники Ірпеня та... жителі інших населених пунктів

Сьогодні, 10 червня вранці, під стінами Кабінету Міністрів України близько сотні «свідомих мешканців Ірпеня» (замість анонсованих організаторами «кількох сотень») страйкували із рукописними нашвидкоруч плакатами, вимагаючи надати статус районного центру не Бучі, як пропонує Київська ОДА, а саме Ірпеню.

Для ініціаторів цієї акції - колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка та його колег по партії «Нові обличчя» - цей імпровізований «громадський гнів» був чи не останнім шансом довести Приірпінню, що Карплюк та його партія хоч на щось здатні. Адже останнім часом історія «Нових облич» - це суцільне плетиво поразок, помилок, корупційних скандалів. Зверхнє ставлення до громади, неповага до сусідів, постійні сварки, агресивність, відсутність у колах ірпінських чиновників людей із державницькими позиціями — саме це й призвело до того, що місто наразі не розглядається, як адміністративний центр району у новому проєкті адміністративного поділу Київщини.

Однак навіть і цей «останній шанс» Карплюк та його прибічники просто занапастили. Замість того, щоб провести якісь соціологічні опитування, публічні громадські слухання, знайти дійсно свідомих громадян, які готові безкорисливо відстоювати інтереси міста і аргументовано доводити можливу правомірність в отриманні містом статусу головного адмінцентру району, майстри «ірпінських схем» пішли своїм торованим шляхом: замовили автобуси, зігнали людей (керував процесом Антон Головенко — людина з «яскравим» кримінальним минулим) і... відвезли всіх гуртом під Кабмін.

Ідейних і свідомих серед страйкарів було небагато. Зате вистачало... бюджетників — освітян, медиків, соціальних працівників. Однак головний кістяк складали працівники комунальних підприємств Ірпеня, напряму залежні від ІМР. Керували своїми підопічними начальники цих КП, їхні заступники та спеціалісти — Козаченко Михайло (комунальне виробниче підприємство громадського харчування ІМР), Дмитро Скрпипник ( КП «Контроль благоустрою міста»), Вадим Бондаренко (КП «Контроль благоустрою міста»), Дмитро Сухомлин ( КП УЖКГ «Ірпінь»), Жанна Остапчук ( КП «Ірпіньжитлоінвестбуд»).

Кореспонденти «Погляду» побачили серед мітингувальників держслужбовця Альону Каботянську, яка відклала свої важливі справи в чорнобильському відділі Управління праці та соцзахисту і приїхала в урядовий квартал столиці висловити свою незгоду з рішенням відповідних державних органів. Зрештою, мешканців з самого Ірпеня під Кабінетом міністрів зібралося всього півсотні, всі інші — з Коцюбинського, Михайлівки-Рубежівки та Козинців. З представництвом від останніх двох населених пунктів все зрозуміло — вони потенційні члени майбутньої Ірпінської ОТГ і тому тих «активістів», яких привезли до Києва селищні голови Андрій Помазан (Михайлівка-Рубежівка) та Володимир Вигінний (Козинці) ще можна зрозуміти. А от за що «боролися» в Києві, наприклад, родичі окремих депутатів Коцюбинської селищної ради, залишається великою таємницею...