Як історія стає дипломатією: розмова з журналістом і громадським діячем Сергієм Стукановим

Сьогодні українське суспільство переосмислює власну історію та її вплив на сучасність, тому зростає цінність фахових голосів, що вміють поєднувати минуле з актуальними викликами. Український журналіст, публіцист, громадський діяч Сергій Стуканов вміє повертати з небуття важливі імена. Про це красномовно свідчить його радіопроєкт "Батьки-засновники", що знайомить широку аудиторію з маловідомими постатями українського державотворення. Тож цілком логічно, що саме Сергія Стуканова Фундація Пилипа Орлика запросила модерувати публічну дискусію "Голос України в Європі. Як спадщина Пилипа Орлика корисна сьогодні". Захід відбувся з нагоди 353-ї річниці від дня народження Пилипа Орлика в Києві і був присвячений ролі історичної пам’яті як інструменту культурної дипломатії. В ексклюзивному інтерв’ю із Сергієм Стукановим спеціально для медіа "Погляд" говоримо про те, чому постать Пилипа Орлика досі лишається недостатньо відомою, як сучасні дослідники відкривають нові джерела в європейських архівах, з якими викликами працює команда проєкту "Батьки-засновники" і чому історична свідомість сьогодні є ключем до стійкості української ідентичності.

- Сергію, охарактеризуйте, якою була ваша роль у публічній дискусії "Голос України в Європі. Як спадщина Пилипа Орлика корисна сьогодні"?  

- Оскільки дискусія "Голос України в Європі. Як спадщина Пилипа Орлика корисна сьогодні" була присвячена досвідові гетьмана Пилипа Орлика в дипломатичному просуванні інтересів України в першій половині XVIII сторіччя, я на запрошення Фундації Пилипа Орлика модерував цю подію. Моя роль полягала у розкритті ключових аспектів дискусії. Ми поговорили про самого гетьмана Пилипа Орлика, про зміст його Конституції, яку було ухвалено в 1710 році, коли Пилипа Орлика обрали гетьманом. Також спікери говорили про те, як Пилип Орлик, перебуваючи, на жаль, у вигнанні, поневіряючись по Європі (зокрема Швеції, Туреччині, Греції) намагався консолідувати лідерів європейських країн, щоб донести дві ключові думки: Україна має бути незалежною, а не перебувати в складі росії; росія становить загрозу для інших європейських країн, що зрештою це стало очевидним для Речі Посполитої, Османської імперії вже наприкінці ХVІІІ сторіччя.

- Наскільки ви були знайомі з темою Пилипа Орлика і зокрема проєктом Міністерства закордонних справ України під назвою "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу"?

Довідково

У рамках реалізації проєкту Міністерства закордонних справ України "Резиденція Орлика: Віднайдення України в архівах світу” відбулося відкриття виставки "Пилип Орлик. Шлях гетьмана". Виставка стала першим публічним результатом роботи у рамках згаданого проєкту, спрямованого на реалізацію одного з пріоритетів міністра Андрія Сибіги щодо виявлення української архівної спадщини за кордоном.

Дослідниці Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", фіналісти проєкту Міністерства закордонних справ, які перебували у Стокгольмі, змогли ідентифікувати, перекласти та систематизувати 600 сторінок архівних документів про раніше невідомі факти, що доповнюють наявні сторінки історії України.

- Я, безперечно, був ознайомлений із проєктом Міністерства закордонних справ, можливо, не дуже глибоко, але точно знав, що документи про під патронатом МЗС України відшукувалися в архівах європейських країни, перекладалися, аналізувалися, що дало можливість значно розширити й поглибити знання про діяльність Пилипа Орлика і його сина Григора у Європі в ті часи, а отже, мати можливість переймати досвід, який був напрацьований тоді і, на моє переконання, може бути корисними сьогодні.

- Враховуючи те, що ви разом із Наталією Соколенко є авторами проєкту "Батьки-засновники", який за концепцією близький до теми Пилипа Орлика, чи бачите ви запит від вашої аудиторії на представлену на публічній дискусії інформацію?

На фото: ведучий проєкту Сергій Стуканов та ведуча Наталією Соколенко.

- Мені здається, у нас, на жаль, дотепер на масовому рівні немає надміру знань про Пилипа Орлика і його діяльність. Звісно, практично всі українці знають про Конституцію Пилипа Орлика, створену в 1710 році.

Це була перша перша українська Конституція, а, можливо, і перша в Європі. Але водночас невідомим лишається важливий період його життя, гетьманства впродовж десятків років і роботи на дипломатичному фронті (період гетьманства Пилипа Орлика тривав із 1710 по 1742 рік, коли він був обраний гетьманом Війська Запорозького в еміграції, - прим. ред.).  Напевно, до останнього часу цими знаннями не дуже глибоко володіли навіть історики, які працювали з тутешніми архівами, яких, очевидно, замало, тому що потрібно досліджувати архіви Швеції, Франції, Туреччини та інших європейських країн і звідти добувати документи. На щастя, роботу у цьому напрямку вже розпочато. Є чудова монографія Ірини Дмитришин на основі французьких архівів про діяльність Григора Орлика – сина Пилипа Орлика (у 2019 році вийшла друком книга "Григорій Орлик, або Козацька нація у французькій дипломатії", де досліджено постать сина українського гетьмана Пилипа Орлика, його внесок на службі в французької дипломатії та багаторічну діяльність на користь інтересів "козацької нації", - прим. ред.).

Наприклад, вже є привезені зі Швеції документи, які наразі перекладаються, про діяльність Пилипа Орлика. Тож тепер буде з'являтися більше інформації, яку аналізуватимуть історики. Будемо сподіватися, що це поступово буде спускатися і на рівень масової свідомості. Публічна дискусія, в якій я взяв участь, є однією з тих цеглинок, які працюють задля того, щоб більше людей дізнавалося про Пилипа Орлика.

- Поділіться, з якими викликами стикаєтесь ви, створюючи проєкт "Батьки-засновники" (авторська радіопрограма на Українському Радіо, яка досліджує історію України і постаті, що формували ідею її державності, - прим. ред.), особливо враховуючи недостатню обізнаність і високу потребу  перезавантажувати величезні пласти подекуди застарілої або заідеологізованої інформації?  

- Дійсно, у проєкті "Батьки-засновники" є низка постатей, які практично невідомі широкому загалові. До останнього часу про них взагалі ніде не згадувалося. Тому перед нами як авторами проєкту "Батьки-засновники", звичайно ж, постає кілька викликів. По-перше, це пошук фахівців, які глибоко обізнані про ту чи іншу постать, написали монографію або займались дослідженнями. Ми маємо план героїв, про кого хочемо розповідати. Цей список поступово доповнюється, адже ми самі постійно дізнаємось про нові історичні факти й постаті. Наприклад, у деякі наші випуски ми первісно не включали тих чи інших батьків-засновників, але в процесі роботи нам радять їх додати, бо ці люди гідні бути у списку. По-друге, дуже важливо подавати всю історичну інформацію у легкому для сприйняття форматі, орієнтуючись на широку аудиторію, а не лише на слухачів історичного факультету.

Авторська радіопрограма на Українському Радіо, яка досліджує історію України і постаті, що формували ідею її державності.

- Взяти участь у публічній дискусії вас запросила Фундація Пилипа Орлика. Чи знайомі ви з їхньою діяльністю? Наскільки фундація є видимою сьогодні в інформаційному просторі?

- Тиждень Пилипа Орлика – другий масштабний захід цієї організації. Програмна директорка Фундації Пилипа Орлика Ярина Ясиневич розповідала, що їхнім першим заходом була публічна подія, присвячена Революції на граніті (виставка, дискусія тощо), що відбулась у жовтні цього року.

Довідково

2 жовтня 1990 року почалася перша в новітній історії України широкомасштабна акція спротиву "Революція на граніті". Вона була спрямована на захист національних інтересів українського народу та заклала традиції демократичних форм протесту, заснованих на ідеї ненасильницького спротиву та високому рівні самоорганізації.

Експозиція, включає 4,5 тисячі архівних фото та лозунгів, зібраних студентами для вшанування пам’яті борців за демократичні цінності та нагадування суспільству про важливість історії.

Таким чином я познайомився з діяльністю фундації також у жовтні. Але я сподіваюсь, що відтепер діяльність фундації розгортатиметься активніше і ставатиме пліднішою.

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.