Як будувалися дачі на Пущі-Водиці

У другій половині ХІХ століття економічний розвиток Києва і пов’язане з ним забруднення навколишнього середовища поставили на порядок денний питання про створення дачних селищ у приміській зоні.

Користуватися ними мали заможні люди: буржуа, дворяни, чиновництво, купецтво.

У 1882 році для дач орендували 93 ділянки у Боярці, у 1896 році виникло дачне селище «Нова Дарниця», а незабаром — «Святошин».

У 1893-ому член міської управи Микола Іванович Чоколов запропонував думі створити ще одне дачне селище — у Пущі-Водиці…

Пуща-Водиця здавна служила киянам місцем полювання, заготівлі деревини та випалювання вугля, збору лісових дарів.

Ця місцевість згадується у 1571 році у грамоті польського короля Сигізмунда II Августа, де йдеться про право київських міщан «в те пущи… входити и дерево к потребе их на будованье и дрова добровольно брати».

Це право підтверджувалося польськими королями та російськими царями у 1615, 1726 та 1743 роках.

Назву «Пуща-Водиця» пояснити нескладно: «пуща» — це густий ліс, а «Водиця» — назва річки, що протікала у цьому лісі.

Раніше обидві назви не були поєднані, вживались окремо: «пуща», «магістратська пуща», «Котурська пуща», «міський ліс», «лісна дача Пуща».

У документах другої половини XVIII ст. з’являється назва «земля Пущи, называемой Водицы», а в 60-х роках XIX ст. — «Київська міська лісна дача Пуща-Водиця».

Та не все гладко було в лісі. Слабкий єгерський нагляд, самовільні порубки та лісові пожежі призвели до поступової загибелі унікального природного комплексу Пущі-Водиці.

У 1840 році управління лісом перейшло до міської думи, яка лише через 30 років почала вживати заходи для збереження Пущі.

Тепер повернемося до задуму Миколи Чоколова. Його ідея полягала в тому, щоб зробити в Пущі-Водиці елітне та висококомфортне дачне селище.

Лише у 1899 році територію між річками Котуркою і Горенкою, площею у 220 десятин, поділили на 600 ділянок і здали в оренду.

Проклали 7 вулиць, які перетиналися 16 лініями. Так виникло дачне селище «Пуща-Водиця». До 1901 р. забудували 126 ділянок, до 1904 — 246. Річку Котурку загатили та перетворили на озера.

Питання розбудови гальмувалося транспортними проблемами зв’язку Пущі-Водиці з містом.

Та згодом і його вирішили, хоч і немалим коштом. «Нєізвєстний», оглядач газети «Кієвлянін», у 1900 році іронічно так описував ситуацію: «Говорятъ, что все кіевскіе носы собираются сделать складчину, чтобы собрать на покупку дороги, хотя и безъ чуднаго аромата, но зато более короткой…»

Тут зазначимо, що тогочасна Пріорка спеціалізувалася на вирощування городини чи не для всього Києва і мала запахи не стільки свіжих огірків та помідорів, як «покращувачів» росту.

Серед інших дачних поселень Пуща-Водиця виділялася цілющими властивостями.

Лікарі вважали її природним інгаляторієм. У селищі відразу збудували дитячий санаторій та санаторій для пацієнтів з хворими легенями. Зі 125 ліжок — 85 були платними, причому найменша плата була 22 карбованців на місяць.

Багато заможних людей знімали дачі саме для оздоровлення.

Краса місцевих пейзажів надихала митців. У Пущі селилися представники всіх творчих професій — письменники, художники, архітектори. Театрали проводили репетиції, а згодом тут знімали фільми.

Цікаво що поєднання лісу й цивілізації уподобали революціонери всіх мастей. На початку 1900-х років тут проводили таємні зустрічі та ховалися від переслідувань поліції.

Одним словом, Пуща-Водиця вабила — як загалом й інші околиці Києва. Ось як писали у 1909 році автори книги «Дачник»:

Статтю написано за матеріалами видань «Памятники, изданные Временной Комиссией для разбора древних актов», «Сказание о населенных местностях Киевской губернии» (Л. Похилевич), «Путеводитель „Дачник“» та публікацій газети «Кієвлянинъ», «Архыви України».

Першоджерело за посиланням.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.