Тимур Нагалевський: Ірпінь отримав шанс

Десь за годину у відповідь пролунала заява Володимира Карплюка і його партії про те, що Маркушин не виправдав довіри і, зловживаючи службовим становищем, виплачував надвисокі зарплати певним працівникам міськвиконкому.

Далі в заяві йшлося, що недовіру своєму шефові висловили всі заступники міського голови та всі члени фракції партії "Нові обличчя" в міській раді.

Як заступник голови постійної депутатської комісії, до компетенції якої входять і питання дотримання регламенту та попередження корупції, я запропонував розглянути питання про зарплати в міськвиконкомі на засіданні нашої комісії у відкритому режимі.

Таке засідання комісії було скликане. На нього були запрошенні Олександр Маркушин, його перший заступник Андрій Кравчук та заступниця із фінансово-економічного напрямку Лідія Михальченко.

П’ятеро із семи членів комісії з’явилися на засідання. Кворум був. Але ніхто із фігурантів історії так і не з’явився. Депутати міської ради – члени нашої комісії вирішили невдовзі знову провести засідання і знову запросити мера та заступників.

І я радив би всім причетним таки прийти на комісію і все пояснити. Міському голові – обґгрунтованість виплат, а його заступникам – обґгрунтованість претензій до свого колишнього шефа.

Адже, по-перше, вони також отримають платню далеко не найменшу й продовжують працювати.

А по-друге, кожну таку винагороду (премії і надбавки) працівникові виконкому мають погоджувати і вони – профільні заступники мера.

Сподіваюсь, що сторони таки прийдуть і прояснять ситуацію і регламентна комісія зробить детальний аналіз і висновок та запропонує його на розсуд міській раді й громаді.

А поки що в цій ситуації мене дивує те, що заяву про правопорушення з боку міського голови та гучні звинувачення на його адресу роблять без відповідних висновків компетентних правоохоронних органів.

Тобто створюється атмосфера інформаційної атаки саме в політичній площині. Начебто за результатами державного аудиту, але без висновків правоохоронців.

Чому? У мене версія така – формально мер діяв у межах закону й своїх повноважень.

А справжня причина наїзду на нього вчорашніх однопартійців полягає в чомусь іншому.

Зі спілкування зі своїми колегами по міській раді, зокрема й з партії "Нові обличчя", я дізнався про те, що Маркушин став "неслухняним" Карплюкові і дає тепер згоду далеко не на всі побажання-пропозиції останнього, який, до речі, залишається найбільшим забудовником у громаді і формально посідає позицію очільника Інвестиційної ради міста.

Більше того, в багатьох питаннях мер начебто вже почав діяти самостійно. Відповідно й Володимиру Карплюку таке подорослішання свого колишнього підопічного не подобається.

Це стосується і кадрових питань, і виділення землі, і видачі містобудівних умов, і навіть ставлення до війни, підтримки ветеранів та сімей загиблих, ба навіть і відбудови житла ірпінців.

І якщо до 1 квітня цього року суперечки точилися за лаштунками, то тепер греблю прорвало і конфлікт вилився в публічний простір, у чому є й своя перевага. Бо кожна криза – це ще й нова можливість, новий шанс.

Як розвиватимуться події? Намір у кожної зі сторін – утримати владу в своїх руках.

Два сценарії

• Володимир Карплюк разом зі своїми однопартійцями має намір вичистити зі своєї фракції в міськраді всіх депутатів, які підтримують Маркушина, і замінити їх на цілком лояльних.

• Далі планується схилити на свій бік необхідну кількість депутатів міської ради, щоб сформувати нову більшість, проголосувати недовіру діючим міському голові та секретарю ради.

• Після того передбачається обрати нового секретаря ради, який відповідно до закону стане виконувачем обов’язків мера. Теперішніх заступників міського голови планується залишити на посадах. Першого з них – Андрія Кравчука готувати до виборів як наступного мера міста.

Таким чином буде запроваджена модель ручного управління міською владою. Щось на кшталт того, що було вже в місті після Карплюкової відставки з посади мера влітку 2018-го аж до осені 2020 року.

Зауважу, що саме тоді були ухвалені й найбільш зашкварені рішення міськради – зокрема затверджений генеральний план міста, який відкрив шлях до його тотальної і бездумної забудови.

Але здійснити такий сценарій буде дуже не просто. З багатьох причин.

Тому, скоріш за все, більші шанси у Олександра Маркушина об’єднати депутатський корпус. Але не навколо себе, а навколо цілком нової стратегії міста та підходів в управлінні й прийнятті рішень.

З початку повномасштабного вторгнення, а це два роки його головування, Маркушин став відомим у країні та світі. У нього склалися ефективні робочі відносини з центральною владою – урядом і офісом президента, його знають міжнародні партнери. Більше того, він суттєво підвищив свій авторитет і в Ірпінській громаді.

Але, як на мене, цього також замало. Бо над ним все одно тяжіє хвіст токсичного довоєнного минулого – непрозоре прийняття рішень в інтересах певної категорії забудовник(ів)а. І щоб встояти, йому треба раз і назавжди зректися й відкинути це минуле. І не словами-заявами, а конкретними рішеннями й діями.

Що це за рішення й дії?

Перше – це повна прозорість і відкритість міської влади в ухваленні всіх подальших ключових рішень уже зараз. Публікація всіх проектів рішень перед кожною сесію міської ради. Їх широке обговорення. І тільки тоді їх ухвалення й обов’язкова публікація вже ухвалених рішень на офіційному сайті міської ради.

Друге – повна ревізія і кадрова ротація (якщо хочете – своєрідна люстрація) складу виконкому, його підрозділів, заступників міського голови та керівників комунальних підприємств.

Третє – скасування скандального генплану Ірпеня 2018 року й натомість розробка та ухвалення нового.

Четверте – повна ревізія/аудит та перегляд ухвалених земельних рішень, які стосуються масштабних проєктів забудови в Ірпінській громаді.

П’яте – ухвалення стартегії відбудови Ірпеня та підтримки Ірпінською громадою Сил безпеки та оборони України (запровадження шефства над низкою підрозділів Сил оборони, зокрема й тих, де служать жителі нашої громади).

Звісно, це не повний перелік того, що треба було б зробити в теперішніх умовах. Але якщо Ірпінь на чолі з міським головою і сталою депутатської більшістю в своїй раді піде таким шляхом, то він отримає шанс на сталий розвиток і процвітання. На творення справді успішної громади, якою пишатиметься вся країна, в якій будуть запроваджені кращі європейські та світові практики управління й розвитку.

Що загрожує такому розвитку подій?

Перше – це об’єктивна причина – ескалація війни й намір ворога повторно піти з півночі на Київ.

Друга загроза – суб’єктивна – особиста воля міського голови, його ймовірний намір обійтися напівкроками, десь примиритися з учорашніми соратниками та зберегти певний статус-кво, задовольняючи й надалі бізнес-інтереси обраних забудовників та багаторічних бенефіціаріїв дотеперішньої системи управління містом в обмін на політичну лояльність і спокій.

По суті зараз ми, як громада залежимо від загальнообраного міського голови, який, у свою чергу, стоїть перед вибором. І, відверто кажучи, ми хочемо сподіватися, що він, як і на початку ворожого вторгнення, проявить свій характер і лідерство на користь громади, виправить старі помилки і скористається шансом почати нову славну сторінку історії Ірпеня.

Дуже хотілося б бути оптимістом.

Та життя все покаже. Вже невдовзі.

P.S. Це моя особиста позиція як мешканця громади й як депутата. Рішення фракції ЄС у міській раді ще буде прийматися. Гадаю, колеги мене підтримають.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.