Софія Грачова: Популяризатор історії Владлен Мараєв
Це було інтерв'ю з запрошеним гостем, відомим популяризатором історії Владленом Мараєвим.
Інтерв'ю було присвячено важливій темі публічної пам'яті, але був один момент, який мушу відкоментувати критично, бо дуже він мене зачепив. Інтерв'юерка в одному питанні згадала про жахливий стан багатьох пам'яток, чи місць поховань, пов'язаних з історією єврейської та польської громад, які жили в Україні.
Видно було, що їй ця тема небайдужа, але конкретизувати чи розвивати питання вона не стала (це я пишу не як критику, а як констатацію).
Ну й от, нарешті, критика. Мараєв на це відповів у дусі, що єврейська та польська спадщина це важливо, що це частина історії України, яка її збагачує тощо. Але перепрошую, це дуже погана відповідь.
Це просто заметення під рядно проблеми, яку ще довго і ретельно треба обговорювати та осмислювати.
Єврейська та польська спадщина в Україні не просто так опинилася в занедбаному стані, які відповідні громади не просто так зникли з українських сіл, міст і містечок.
У багатьох випадках це зникнення було результатом геноцидного насильства, і саме знищення матеріальної спадщини є невідлільним аспектом цього насильства.
Так, багато в чому завинила і радянська культурна політика.
Але багато рішень було здійснено не під її контролем, а на місцевому рівні чи навіть індивідуально.
Розібрати руїни синагоги, замку чи костьолу - це було рішенням конкретних громад. Вкрасти пам'ятник з єврейського чи польського цвинтаря - це було рішення, конкретних людей.
Частково це відбувалося вже за незалежної України. Є, приміром, один "будинок скаженого скульптора" у Луцьку, де частину оздоблення, власне, становлять "утилізовані" могильні пам'ятники.
Та багато є прикладів, дуже багато. Тут мені йдеться навіть не про це, а про те, що історія українсько-єврейських чи польсько-українських стосунків часами була такою, що це не можна описати в термінах взаємного збагачення.
Сучасні ініціативи з охорони цих пам'яток це добре, але це не може заступити собою потребу критичного осмислення дуже болючої історії.
Зараз війна та всім болить їхній біль. Але потреба осмислення геноцидного насильства, до якого причетні етнічні українці, як винуватці, від цього нікуди не зникла. Її не можна уневажнити красивими фразами, що видасть бажане за дійсне.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.