"Кожна з представлених 323 фотографій демонструє яскраву сторінку історії України у погляді лише одного автора – Олександра Глядєлова". Інтерв’ю з директоркою Українського дому Ольгою Вієру

У час, коли війна щодня залишає нові рани на тілі країни, особливо гостро постає потреба зафіксувати правду і зберегти її для майбутніх поколінь як у хроніках, так і в мистецькому вимірі. 323 світлини Олександра Глядєлова у рамках виставки "І побачив я" в Українському домі – це жива історія України, у якій кожен знімок стає свідченням людської долі, болю, стійкості й любові. Його чорно-білі роботи вражають прямотою погляду та безкомпромісністю: від зображень безпритульних дітей 1990-х років до миттєвостей Революції Гідності й реалій нинішньої повномасштабної війни. Виставка "І побачив я", що охопила 35 років новітньої історії України, стала не лише мистецькою подією, а й культурним явищем, яке дозволяє побачити нашу спільну пам’ять очима одного автора. Проєкт поєднав фотографію й тексти українських філософів, письменників, військових та волонтерів, утворивши багатоголосе свідчення про час, у якому ми живемо. Паралельно із виставкою відбувся показ документальної стрічки Ксенії Кравцової "Глядєлов", що ще глибше розкриває творчу постать легендарного фотографа. Чому саме зараз так важливо показати українцям цей унікальний погляд на нашу історію? На це питання відповідає в ексклюзивному інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд" Ольга Вієру, директорка Національного центру "Український дім".

- Ольго, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея виставки "І побачив я" Олександра Глядєлова?

- Українська фотографія завжди знаходиться у фокусі уваги Українського дому, особливо нині, в часи війни. Наша мета – широко представляти ту або іншу виставку фотографії. Постать Олександра Глядєлова для нас є дуже важливою. Тож це наша спільна ідея, яку ми реалізували з кураторами виставки Олегом Сосновим і Тетяною Лисун.

Саме вони запропонували цей проєкт, а ми з ентузіазмом підтримали. Український дім радо представив роботи Олександра Глядєлова – одного з видатних документалістів сучасності.

Окрім того, Олександр Глядєлов – це людина, яку називають соціальним фотографом, в поле зору уваги якого потрапляють такі складні питання, як гуманітарні кризи, діти, наркоманія, епідемії.

Це людина, яка вже близько 30 років співпрацює з міжнародними організаціями ("Лікарі без кордонів" та інші). Він навіть був двічі поранений: у Молдові і на Донеччині.

Тому Українському дому як центру, який представляє нашу культуру, важливо підсвічувати тих, хто її творить. Звичайно ж, ця виставка стала для нас знаковою.

Багато хто її бачить як ретроспективну виставку, але насправді вона значно більша. Кожна з представлених 323 фотографій демонструє яскраву сторінку історії України у погляді лише одного автора – Олександра Глядєлова.

Під час підготовки виставки ми з колегами постійно обговорювали те, як люди відреагують на чорно-білу виставку, адже чорно-біла фотографія – це стиль Олександра Глядєлова. Лише два кольори, один автор і вся історія України – ця наша думка стала фокусом усього цього проєкту.

- Чи були в Українському домі подібного масштабу виставки?

- Звичайно, в Українському домі було взагалі багато виставок і фотографів. Зокрема, знаковою подією став фотопроєкт "Спалах" у 2022 році, де було представлено більше 500 фотографій як видатних українських митців, так і молодих фотографів. Ці світлини висвітлюють повномасштабне вторгнення 2022 року та наше життя у війні. Там були і побутові фотографії, і воєнні, жорсткі. Фотовиставка "Спалах" – потужний проєкт. Ми потім також видали альбом спеціально для того, щоб поширювати правду про війну за кордоном. Альбом був двомовний, ми його розповсюджували серед дипломатичних і державних інституцій, які постійно контактували з закордоном і могли дарувати, презентувати ці альбоми, розповідаючи правду про наше життя під час війни.  

- Яким був кураторський задум виставки "І побачив я"?

- Один із кураторів виставки, Олег Соснов, багато років працює з Олександром Глядєловим. Задача була показати в погляді одного фотографа дуже великий зріз подій. Тож практично всі знакові події за роки незалежності відображені на виставці "І побачив я".

До речі, в її підготовці Олександр Глядєлов брав активну участь, хоча іноді відволікався, коли потрібна була його присутність. Якщо десь траплялась біда чи обстріл, він обов’язково мав там бути присутній.

Варто зазначити, що для Українського дому важливим нюансом кожної виставки є наявність текстів. Ми обговорювали з кураторами, що нам важливо дати тексти, які не обов'язково трактують чи пояснюють експозицію, але наводять на думки, стимулюють мислення. З виставкою "І побачив я" ми обрали цікавий підхід щодо текстів: куратори після нашого обговорення запропонували людям різних професій (філософам, історикам, волонтерам, військовослужбовцям) розказати про ті чи інші розділи. І ці тексти стали фактично творами мистецтва.

Такі авторські тексти є великою і дуже важливою частиною виставки. Зазвичай виставки пропонують кураторські тексти. У нас же особливий підхід: є цитування, звісно, але немає кураторського опису розділів. Разом із поглядом на різні події самого Глядєлова ми дали бачення різних людей. При цьому вони не завжди співпадають із нашими поглядами. Та й виставка має відповідну назву – "І побачив я". Тож всі ці люди побачили її по-своєму створили унікальні сильні тексти.

- А як сам Олександр Глядєлов відреагував на те, що увійшло у змонтовану виставку?

- Ми її робили у тісному з ним контакті. Він був присутнім практично щодня під час монтажу і в ході самої виставки. Крім того, Олександр Глядєлов щотижня проводив авторські екскурсії. Наскільки я пам'ятаю, в Українському домі така практика здійснювалася вперше. Його екскурсії доволі тривалі. Він дуже гарно розповідає.

Не можна оминути увагою на виставці важливу цитату Гладєлова, де він говорить про ненависть і людяність, що стали квінтесенцією цієї виставки, яка представляє серйозні і навіть трагічні сторінки нашої історії.

Усі наші відвідувачі говорять про одне: у виставці "І побачив я" відчувається любов автора до людей. Його цитата – це текстове заключення, фінальна крапка. Її можна було побачити на виході з експозиції. Таким чином ми хотіли дати людям надію і віру в те, що людяність завжди перемагає.

- Які маєте відгуки аудиторії і фахової спільноти про виставку?

- Ми завжди збираємо відгуки, вислідковуємо їх і дуже цінуємо (як позитивні, так і негативні). Проте відгуки щодо цієї виставки є надзвичайно позитивними. Ми назбирали цілу папку цих відгуків. Деякі з них настільки потужні, що їх можна навіть цитувати. Вони від колег Олександра Глядєлова, дотичних до фотографії. Його поважають у мистецьких колах. Він знаний митець із великим авторитетом. Також свої відгуки залишили мистецтвознавці і молодь. Мені здається, що саме молоді люди найбільш зацікавлені зараз дізнатись більше про нашу історію. Я навіть не згадаю, коли в нас ще були настільки одноголосно позитивними відгуки.

- І на завершення розмови розкажіть також про кінопоказ документальної стрічки "Глядєлов". Яку мету ставили перед собою?

- Оскільки Український дім працює як мультидисциплінарний центр, у нас існує кінопрограма. До того ж у нашій експозиції є ще один фільм про Олександра Глядєлова, який ми дозняли. Нам важливо показати в кінооб'єктиві яким чином різні особистості бачать творчість Олександра Глядєлова, адже його постать має величезне значення для української культури. І ми раді це підсвітити, звернувши увагу людей і залучивши максимально широкі аудиторії. При цьому ми завжди намагаємось показувати спектр різних думок, поглядів і вражень, а не лише своє бачення. Це дає більш об'ємну картину того чи іншого проєкту. Кожна фотографія Олександра Глядєлова безперечно є маленьким шедевром, що показує нашу історію. А ще це доводить, що митці сьогодні живуть поруч із нами. Нам дуже хочеться, щоб про Олександра Глядєлова і його творчість дізналося якомога більше українців.

- Дякуємо вам за розмову.

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.