Новини
Україна

Смердять, пищать і метушаться: на фронті нашестя гризунів та змій, які однаково заважають нашим військовим і окупантам (ВІДЕО)

У велетенських масштабах про це явище говорили на фронті ще восени 2015 року.

У бліндажах та окопах ЗСУ та російських військ - навала мишей та змій. Відео з гризунами та плазунами з'являються у мережі з обох боків лінії фронту. Українські бійці скаржаться, що "непрошенні гості" прийшли до військових через настання холодів. Маленькі пронири прогризають все, що не сховане в метал: дроти, павербанки, порохи, пляшки, спорядження та навіть амуніцію. Навіть кішки, які є на фронті, не рятують ситуацію.

Українські військові винаходять різні способи, як вирішити проблему. Та вірного способу ще поки немає. Мишоловки та отруйне зерно не дуже допомагають, оскільки це поля, де природне довкілля гризунів.

"З мишами справді ціла катастрофа. Їжа погризена, рюкзак погриз, навіть ремінь від зброї погриз. У побратима погризли берці, командир відділення залишився без блокноту. Миші влаштували масову диверсію за ніч, знищивши всі наші мішки, доки ми були на виконанні завдань".

Військовий Олександр Жухан розповідає, що миші просковзують у спальники військових. Гризунів просто мільйон - і їх не відлякує ані перцева м'ята, ані лаванда чи інші засоби.

Миші скрізь: у бліндажах і тарілках. Вони смердять, пищать, метушаться.

"Третю ніч. Витрушую мишу зі спальника. Вона не кусає, нічого. Просто в якийсь момент я розумію, що я у спальнику не сам. Миша з усіх сил вдає із себе котика, поки що я не ведусь. Взагалі мишей мільйони. У них тут своя атмосфера і своя цивілізація. Ми спостерігаємо еволюцію в дії. В прифронтових містах викуплені усі запаси ефірної олії м'яти перцевої, бо ходять легенди, що саме вона відлякує мишей. Менш спритні (як я) мають задовольнитися лавандою. Цією сраною лавандою смердить тепер спальник. Броник. Рюкзак, Рпс. Шолом. Командир он не помастив руки вчора перед сном - тач аіді в телефоні сьогодні вже не працює, доводиться вводити цифровий пароль обгризеними ручками. Миші в тарілках, в стінах бліндажа, ми стаємо свідками їхніх народжень, смертей і бурхливих коротких життів у відтинку між цими двома точками. Вони смердять, господи, як же вони смердять, пищать, метушаться. Інколи виходять драматично помирати на центр бліндажа. Інколи мишей приносить нам місцева здичавіла мама-кішка і обмінює на паштет мишачі трупики. Думаю, вона нас усиновила. Або просто шукає нові шляхи утилізації мишей, бо очевидно, що ані вона, ані її четверо аномально товстих кошенят вже не можуть впоратися з цією навалою. Усе, що не сховане в метал буде погризене - дроти, павербанки, порохи, пляшки з питною водою, монтажна піна в одвірках. Усе що не можна погризти буде обісцяне. Якщо це не можна обісцяти, тут миші лягають, дохнуть і отруюють трупним запахом. Короткий уривчастий сон в перервах між командами 'до бою'!' супроводжується їхнім шурх-шурх, хрум-хрум і піпіпі. Я чекаю, поки вони еволюціонують настільки, щоб зрозуміти, що рсня - зло і піти отруювати життя по той бік лінії зіткнення".

Останні новини: