Про магію гончарства від майстрині з Василькова

Будь-який гончарний виріб – це поєднання 4 стихій: землі, води, повітря й вогню, адже глина береться з землі, поєднується з водою, готові вироби висушуються та обпалюються. Тонна глини за рік проходить через руки досвідченого й талановитого гончаря, яким є Зоя Предко – майстриня з Василькова. У свою майстерню жінка запросила знімальну групу ІА «Погляд».

Зоя Предко є членом Національної спілки художників України, Спілки майстрів народного мистецтва, володаркою медалі за духовний розвиток українсько нації та переможниця Всеукраїнського конкурсу «Етнопосуд» у 2017 році.

Сьогодні гончарні вироби Зої Предко – прикраси, посуд, ужиткові, декоративні, виставкові речі – є в 32 країнах світу та зберігаються в багатьох музеях України та країнах Прибалтики.

Нещодавно молода майстриня брала участь у міжнародному фестивалі традиційних мистецтв у м. Стамбул (Туреччина), куди з’їхалися представники 72 країн світу. Зоя була однією з 5 кращих майстрів України, відібраних турецькими фахівцями для участі у фестивалі.

Гончарством Зоя почала займатися з 12-річного віку. Все почалося з того, що дівчинка побачила на Андріївському узвозі, де гуляла з батьками, як працює за гончарним колом гончар. «Я простояла біля нього мало не пів дня. Мене зачарувала магія гончарства. Тоді я сказала мамі, ким хочу бути», – згадує Зоя. Потім дівчина закінчила школу, вступила в Інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. Одного разу в інститутську майстерню завітав той самий гончар з узвозу. Чоловік виявився батьком однієї з одногрупниць Зої. Він зробив дівчині гончарне коло, пічку і став наставником і другом на все життя. «Незважаючи на те, що робота кераміста фізично складна, я її дуже люблю, і це рушійна сила мого життя», – зазначає Зоя.

І ось вже більше 20 років вона займається справою всього життя. За рік ця тендітна жінка опрацьовує близько 1 тонни глини в рік. «Я не можу не займатись гончарством, як поети не можуть не писати вірші, а художники не малювати, інакше почуватимусь дуже погано», – ділиться майстриня.

Після інституту Зоя займалась викладацькою діяльністю. Наразі кераміст взяла собі творчу відпустку. Сьогодні вона часто проводить майстер-класи для дітей у школах, на різноманітних заходах або запрошує до себе в майстерню.

Більшість своїх робіт жінка продає, найкращі залишає для участі у різноманітних виставках. Наразі вона відвідала більше 20 всеукраїнських виставок. А найулюбленіші вироби залишає для себе, адже віддати їх не підіймається рука.

Найбільшою нагородою для майстрині є впізнаваність її робіт в Україні чи за кордоном.
До речі, саме Зоя Предко була ініціатором побратимства Василькова та грузинського міста Горі.