"Наше завдання – зробити історичну спадщину Києва видимою та доступною для людей". Інтерв’ю з керівником Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" Романом Маленковим

Відкриття музейно-археологічного комплексу "Надбрамна церква та Київ X–XIII століть" стало важливою подією для столиці та прикладом того, як спільними зусиллями можна повернути до життя забуту історичну спадщину. Унікальний простір облаштували на території Михайлівського Золотоверхого монастиря над залишками Надбрамної церкви XII століття. Археологи відкрили її фундамент ще наприкінці 1990-х років, однак пам’ятка десятиліттями залишалася поза увагою. Сьогодні це перший і поки єдиний у Києві музейно-археологічний комплекс такого формату, де відвідувачі можуть побачити автентичні залишки давньоруської споруди, простежити розвиток Києва X-XIII століть та ближче познайомитися з історією міста. Протягом восьми місяців археологи, волонтери, громадські організації за підтримки меценатів розчищали, консервували й облаштовували простір. Про унікальність комплексу, що повертає киянам частину їхньої тисячолітньої історії, неповторні археологічні знахідки та подальші плани розвитку історичних просторів Києва читайте в ексклюзивному інтерв’ю для медіа "Погляд" з керівником Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" Романом Маленковим.

- Романе, поділіться з нашими читачами, чому варто відвідати новий унікальний музейно-археологічний комплекс "Надбрамна церква та Київ X–XIII століть"?

- Це перший і поки єдиний у Києві музейно-археологічний простір такого формату. Мова йде не лише про музей чи окремий фундамент. Це простір, який демонструє розвиток Києва X-XIII століть і водночас зберігає унікальні залишки надбрамної церкви.

Надбрамних церков в Україні є лише три: Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври, Благовіщенська надбрамна церква біля Золотих воріт і Надбрамна церква Михайлівського Золотоверхого монастиря. До 1998 року було відомо лише про дві з них, тому відкриття цих залишків стало справжньою науковою сенсацією. Дивно, що після відкриття про неї фактично забули на 25 років. Її навіть не внесли належним чином до облікової документації. На наших стендах показано історію розкопок та дослідження пам’ятки.

Ще одна важлива особливість проєкту – співпраця волонтерів і меценатів. Практично жодної бюджетної копійки тут не було витрачено.

 - Скільки тривала підготовка до відкриття простору?

- Упродовж восьми місяців ми, археологи працювали безкоштовно, волонтери розчищали територію, виносили сміття та пісок, меценати допомогли з облаштуванням приміщення.

Потім усе неодноразово прибирали та впорядковували. Портал "Україна Інкогніта" забезпечив встановлення банерів, а Комунальний заклад "Центр консервації предметів археології" надав самі стенди.

Фактично це чи не єдині бюджетні витрати на весь проєкт (близько 20 тисяч гривень). Якщо підрахувати археологічні роботи, обсяг ручної праці та благоустрій території, йдеться про мільйони гривень. Але все це вдалося зробити завдяки небайдужим людям.

Довідково:

Роман Маленков – відомий український краєзнавець, мандрівник, журналіст і засновник краєзнавчого порталу "Україна Інкогніта". У квітні 2025 року він очолив Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) "Стародавній Київ". До призначення Роман Маленков багато років займався популяризацією культурної спадщини України.

- Це приклад об’єднання різних волонтерських спільнот?

- Саме так. Спочатку тут працювала громадська організація "Архаїка", археологи якої розчищали пам’ятку під наглядом фахівців, адже такі роботи не можуть проводитися самовільно. Найбільше робіт тут виконала громадська організація "Україна Інкогніта", засновником якої є я. А останніми місяцями до нас приєдналася організація "Сміливі відновлювати", хлопці й дівчата якої зазвичай допомагають розбирати завали після російських атак. Вони дуже багато допомагають по Києву, працюють фактично на всіх страшних руїнах. До нас вирішили приєднатися для роботи з культурною спадщиною, зазначивши: "Ми тепер будемо відновлювати не лише те, що зруйнували росіяни, а і те, що зруйнував час і людська байдужість".

- Який юридичний статус зараз має цей об’єкт?

- Зараз це пам’ятка археології. Усі пам’ятки археології належать державі. Земля перебуває на балансі Департаменту культури КМДА. Сам павільйон наразі безхазяйний. Триває процедура передачі його на баланс Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії культури і заповідних територій. Це доволі тривалий процес, який може зайняти близько року.

- Скільки відвідувачів було на відкритті пам’ятки?

- Оскільки відкриття відбувалося в будній день, великого напливу відвідувачів ми не очікували. Кілька десятків людей прийшли, оглянули простір, пофотографували. Для такого формату це нормально.

- Як ви бачите функціонування цього місця надалі?

- Насамперед цей простір стане частиною екскурсійних маршрутів музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря. Тут представлено не лише саму надбрамну церкву. Експозиція охоплює весь Київ X-XIII століть. На стендах можна побачити реконструкції давнього міста, князівські біографії, плани забудови, вигляд споруд, яких давно немає. Фактично це місце, де можна побачити, яким був Київ у період свого розквіту. Такого простору в Києві більше немає, де можна було б просто пройтися  і на банерах подивитися, принаймні в реконструкціях, як виглядав Київ, які унікальні будівлі були на його території. До речі, ці реконструкції були зроблені чорно-білими знаними реконструкторами, істориками й археологами. Ми їх лише колоризували для візуального ефекту.

- Які родзинки комплексу можуть найбільше зацікавити відвідувачів?

- Відвідувачів може зацікавити відбиток людської ноги на плінфі, якому понад 800 років.

Відбитки лап тварин археологи знаходять досить часто, а людський слід – велика рідкість. Адже хтось цілеспрямовано чи випадково наступив на плінфу (плінфа – широка й пласка випалена плитоподібна цегла, яка використовувалася при будівництві у давньоруській храмовій архітектурі X-XIII століть, - прим. ред.), а потім висушив її. Це нам послання від людини, яка жила 800 років тому. Чим не родзинка?

На наших стендах відвідувачі можуть побачити, як виглядали фортеці на підступах до Києва, якою щільною була дерев’яна забудова Києва, наскільки великою була ротонда і фундамент від неї, що був знайдений на вулиці Володимирській.

Та й князя Святополка Ізяславича в такому вигляді, як у нас на стендах, ніхто не бачив.

Загалом археологічні артефакти у нас тут по всьому периметру. Це буде повноцінний музей. Ми ще додамо об’єкти.

- Археологи говорять про необхідність об’єднувати такі музеєфіковані пам’ятки в єдиний маршрут. Наскільки це реально?

- Насправді подібних об’єктів у Києві небагато. Є музеєфіковані фундаменти Церкви Успіння Богородиці Пирогощої. Є інші пам’ятки, які варто зробити доступнішими для людей.

Такі об’єкти мають величезну цінність. Це частина європейської культурної спадщини. Навіть за кордоном подібні музеєфіковані археологічні комплекси трапляються нечасто. Я був у більше 40 країнах світу. Такі речі ми можемо спостерігати переважно тільки в країнах із сухим кліматом. Особливо цінно, що тут можна буквально на відстані кількох кроків побачити давню кладку, будівельні технології, справжні залишки споруди XII століття і два саркофаги, де поховані церковні ієрархи дуже високого рангу.

- Якої допомоги сьогодні потребує цей простір?

- Наразі потрібно усунути протікання даху в кількох місцях і додати освітлення. Ми плануємо поступово доповнювати експозицію археологічними артефактами, тому знадобиться якісне освітлення. Опалення тут не передбачене, адже пам’ятка повинна перебувати в природному мікрокліматі.

- Як потрапити сюди на екскурсію?

- Нині екскурсії проводять гіди через музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря. У перспективі ми плануємо навчати та акредитовувати екскурсоводів, адже це далеко не єдиний об’єкт, який буде представлений у заповіднику. Невдовзі розробимо нові маршрути й відкриємо доступ до інших пам’яток. Наприклад, хочемо запустити екскурсії Флорівським монастирем. На його території розташовані чотири церкви та дзвіниця, але таких екскурсій досі ніхто не проводить. Хоча ці об’єкти також перебувають на балансі заповідника, вони мають великий потенціал як нові культурні простори.

Також плануємо створити музей київської цегли відкритого типу. Для цього маємо відповідний майданчик у дворику біля Флорівського монастиря. Водночас доступ до таких об’єктів буде організованим, адже вільне відвідування потребує охорони, відеоспостереження та додаткових ресурсів.

Найближчим часом відвідування буде можливим у складі груп із сертифікованими екскурсоводами, гідами заповідника та акредитованими фахівцями, які пройдуть відповідне навчання. Наші об’єкти стануть частиною їхніх екскурсійних маршрутів.

Ми обов’язково розвиватимемо цей напрямок. Хоча головне завдання заповідника – охорона культурної спадщини, важливо створювати умови для її якісної популяризації. На жаль, протягом багатьох років цим фактично ніхто не займався. Заповідник існував понад три десятиліття, але для більшості киян залишався привидом. Тепер наше завдання – зробити історичну спадщину Києва видимою та доступною для людей.

- Дякую за розмову і бажаю вам успіху!

Інтерв’ю брала продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Детальніше побачити, як волонтери розгрібали завали, облаштовували інтер'єр павільйону та які знахідки виявили під час робіт, ви можете у сюжеті медіа "Погляд".

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.