Місія Ліни Костенко у Зоні відчуження (ФОТО)
.jpg "Місія Ліни Костенко у Зоні відчуження (ФОТО)")
26 квітня 2026 року Україна та світ згадують 40-ві роковини аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Ця дата — не лише день пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу людства, а й привід замислитися над долею цілого регіону, який став "українською Атлантидою".
Серед тих, хто десятиліттями тримав культурний фронт у Зоні відчуження, — видатна поетеса Ліна Костенко. Для неї Чорнобиль став не темою для віршів, а особистим болем і полем битви за національну пам’ять.
Ліна Василівна почала свою роботу в Чорнобильській зоні ще у 1991 році у складі історико-культурної експедиції. Її погляд на трагедію позбавлений офіційного пафосу.
"Ми й досі правди про Чорнобиль не знаємо", — стверджує вона, вказуючи на те, що причиною катастрофи була не лише технічна несправність, а системне людське нехлюйство та байдужість.
Ліна Костенко називала покинуті села "українською Атлантидою". Разом із колегами-науковцями вона роками виїжджала в експедиції, щоб зібрати те, що залишили люди, тікаючи від невидимої смерті.
Предмети побуту, вишиті рушники, давні ікони, дитячі іграшки та старі світлини — усе це ставало експонатами, що свідчили про життя, яке тут вирувало до 1986 року.
.jpg "Місія Ліни Костенко у Зоні відчуження (ФОТО)")
.jpg "Місія Ліни Костенко у Зоні відчуження (ФОТО) - 1")
Місія письменниці полягала не лише у зборі речей. Головним було зберегти голоси.
"Працюю зазвичай з двома диктофонами: на один записую свої думки, на другий — що розказують мені люди", — розповідала поетеса.
.jpg "Місія Ліни Костенко у Зоні відчуження (ФОТО)")
Кілометри аудіо- та відеозаписів, зроблені під час спілкування з самоселами, стали безцінним архівом.
***
Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
***
Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхівʼї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
нікого з вас довіку не простять!
Мало хто знає, але у 1993 році вийшов документальний фільм "Чорнобиль. Тризна", сценарій до якого написала сама Ліна Костенко. Робота над сценарієм стала логічним продовженням участі поетеси в історико-культурологічних експедиціях до Зони відчуження, які розпочалися у 1991 році. Вона ж стала і голосом цієї стрічки
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.